Працівник з інвалідністю: скорочений чи неповний робочий день?

Давайте розбиратися. Почнемо з визначення. ІПР — це комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення і компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях МСЕК (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 р. № 2961-IV).

Підприємство повинне виконати зазначені в ІПР рекомендації. Адже ч. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII зобов’язує роботодавця перевести працівника (за його згодою), який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, на таку роботу на строк, зазначений у медичному висновку, і за необхідності встановити йому скорочений робочий день.

Нагадаємо, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 1 ст. 50 КЗпП). Але для деяких категорій працівників ст. 51 КЗпП встановлена скорочена тривалість робочого часу.

При скороченій тривалості робочого часу час, протягом якого працівник виконує свої трудові обов’язки, скорочується, але оплата його праці здійснюється у розмірі повної тарифної ставки/окладу. Тобто, по суті, недопрацьований працівником час підприємство оплачує, скажімо так, зі своєї кишені.

Але проблема в тому, що жоден законодавчий акт не містить норм з приводу того, якою саме має бути тривалість скороченого робочого часу для працівника з інвалідністю.

Мінсоцполітики в листі від 28.12.2011 р. № 376/13/133-11 рекомендує в такій ситуації встановлювати працівникові з інвалідністю (але тільки з його згоди!) неповний робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. Це узгоджується з положеннями ст. 172 КЗпП. Вона зобов’язує роботодавця встановити на прохання працівника з інвалідністю неповний робочий час (неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень).

Неповний робочий час може встановлюватися шляхом:

— зменшення тривалості щоденної роботи;

— зменшення кількості днів роботи протягом тижня;

— одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів протягом тижня.

Домовтеся з працівником, який саме режим роботи його влаштує.

Прохання працівника встановити йому неповний робочий час має бути зафіксоване в заяві про прийняття на роботу.

І не забувайте: для працівника, якому встановлений неповний робочий час, роботодавець зобов’язаний розрахувати індивідуальну норму робочого часу.

Детальніше про встановлення неповного робочого часу можна прочитати в «Податки & бухоблік», 2020, № 35, с. 17.