26.10.2020

Чи пахне екоподатком бочка з пальним?

Запах — це особливе відчуття присутності у повітрі летких речовин, що виявляються хімічними рецепторами нюху. Поширення запахів відбувається через проникнення молекул цих речовин поміж молекул повітря. Так пояснює це явище фізика. А от про те, чи пахнуть гроші і чи можна вирізнити саме їх запах, наука мовчить. Однак, схоже, це знають і вміють робити фіскали. Нюх у них на таке просто бездоганний! Нещодавно їм запахло податковими надходженнями від місць зберігання пального. Та чи не схибили вони? Розповімо ще одну реальну історію, цього разу із запахом екоподатку*.

* Попередню історію — із присмаком екоподатку — читайте в «Податки & бухоблік», 2020, № 76, с. 14.

Фабула. Підприємство, яке має так звану лайт-ліцензію на зберігання пального (для потреб власного споживання), отримало запит від податківців. У ньому йшлося, що підприємство мало подавати декларацію з екоподатку за забруднення повітря.

Здавалося, б що тут незвичного? А незвичним було те, що досі (до отримання пальної ліцензії) до підприємства таких претензій податківці не висували. А ще те, що жодного стаціонарного джерела забруднення (навіть у надфіскальному розумінні цього терміна — див. БЗ 117.06) на підприємстві немає і ніколи не було. То що ж змінилося?

Звідки вітер дме? Звісно, як саме працює думка у податківців, ми не знаємо. Однак можемо припустити, що до таких от запитів (а інформація про них останнім часом надходить з різних регіонів) їх підштовхнула перемога у Верховному Суді щодо сплати екоподатку за технологічні викиди метану (див. постанову ВС від 14.09.2020 р. у справі № 520/9364/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/91722519).

Якщо коротко, то підприємство-позивач у цій справі не звітувало за викиди метану, оскільки було переконане, що цей газ не відноситься до забруднюючих речовин. На думку ж податківців (і Верховного Суду, який став на їхній бік), зазначене підприємство є стаціонарним джерелом забруднення викидами метану з газового обладнання, газових приладів та трубопроводів. А сам метан належить до забруднюючих речовин згідно з Переліком**, який, виявляється, є нормативним актом та має враховуватись при справлянні екологічного податку. Хоча, зауважимо, цей документ був прийнятий ще у докодексні часи і випадково залишився чинним дотепер.

** Перелік забруднюючих речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір, затверджений наказом Мінекології від 14.03.2002 р. № 104.

Ви запитаєте, який зв’язок між метаном і бочкою з пальним? Пальне з природних причин випаровується, такі випари (як і метан) потрапляють у повітря — отже, можна ліпити чергову небилицю щодо забруднення ними атмосфери і необхідності сплати екоподатку…

Як боротися? Обов’язково у встановлені строки надати відповідь на такий запит! І вкласти у неї креативності не менше, аніж самі фіскали. Наприклад, зазначити, що:

— жодних стаціонарних джерел забруднення ви не маєте, тож отримувати спецдозволи на їх експлуатацію не повинні;

— ваші ємності з пальним абсолютно герметичні і не допускають випаровування;

— ані лічильники-витратоміри, ані фактична інвентаризація не підтверджують втрат пального від випаровування, тож немає підстав відображати такі втрати у бухобліку.

Через це, тобто через відсутність об’єкта оподаткування, ви й не подавали звітність із екоподатку, що прямо передбачено п. 49.2 ПКУ.

І не намагайтеся своїм коштом залучати якихось там фахівців для розрахунку суми податку. Бо заплатите кілька тисяч, а вийде 84 копійки до бюджету в квартал. Це не жарт — це чистісінька правда! Хай краще спробують зробити розрахунки самі податківці… ☺