Одного разу на підприємстві, що володіє мережею ресторанів, пролунав телефонний дзвінок. Телефонував нібито звичайний клієнт. Але переконавшись, що ресторан готує страви в печах, тандирах, на мангалах тощо, назвався податковим інспектором і заявив, що ці пристрої є стаціонарними джерелами забруднення, за які слід сплачувати екоподаток і подавати відповідні декларації. Чого підприємство ніколи не робило. А чи повинно було?
З попередньої публікації про екоподаток (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 74, с. 26) ви знаєте, що обов’язок його сплачувати не залежить від потужності, призначення, режиму роботи стацджерела, обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферу тощо.
А раз так, то податківці можуть пред’явити подібні претензії не лише ресторанам, а й лазням/саунам/парильням, а також тим виробництвам, де що-небудь гріється/сушиться/обпалюється/обсмажується з використанням теплоти згорання будь-якого органічного палива.
Причому суми самого податку будуть мізерними, а ось фінсанкції за неподання податкової звітності — куди істотніше! Тому є сенс якомога раніше легалізуватися перед податківцями в цьому плані, тобто почати декларувати і сплачувати екоподаток саме зараз. Зробивши, звісно, усе можливе, щоб не залишилося документальних слідів вашої попередньої природозабруднюючої діяльності. ☺
Але головне завдання, з яким вам треба буде впоратися, — це власне розрахунок екоподатку. Простий спосіб його вирішення ми запропонували в згаданій публікації. До речі, перевірити правильність такого розрахунку самим податківцям не до снаги, це їм допомагають робити екологи (п. 250.12 ПКУ). Але навряд чи останніх залучать для відстеження таких незначних сум.
Ви ж повинні знати ось що: методика розрахунку, запропонована нами, призначена для суб’єктів господарювання, які використовують непромислові установки для спалювання органічного палива і не отримали дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі — спецдозвіл). Тобто якраз для таких рестораторів/банщиків/виробничників, про яких ми тут говоримо. Але є одне але…
З одного боку, вони не перебувають (і не повинні перебувати) на державному обліку з огляду на незначність обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу. З іншого ж — такі суб’єкти зобов’язані мати згаданий спецдозвіл для експлуатації своїх стацджерел забруднення. Причому необхідність його отримання від обсягу викидів ніяк не залежить. І суди, між іншим, такий підхід підтримують (див. постанову Харківського апеляційного адмінсуду від 23.05.2018 р. у справі № 820/6233/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/74287687).
Так-от, щоб у майбутньому убезпечити себе і від претензій податківців щодо сплати/декларування екоподатку, і від претензій природоохоронних органів щодо відсутності спецдозволу, є сенс вирішувати ці проблеми синхронно. І тоді вже точно ви уникнете будь-яких неприємностей.
