Єдиноподатники! Для фінзвітності — орієнтуйтеся на категорію підприємства

* Набрала чинності з 02.12.2022.

Зміни до Порядку № 419* викликані, перш за все, корективами Закону про бухоблік**, яких він зазнав унаслідок прийняття Закону України від 19.07.2022 № 2435-IX. Докладно див. статтю «Первинка, оприлюднення, консолідована фінзвітність, таксономія — з 10.08.2022 по-новому» // «Податки & бухоблік», 2022, № 61.

На увагу заслуговують дві правки. Усі інші — дублюють норми Закону про бухоблік або суто технічні.

* Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабміну від 28.02.2000 № 419.

** Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV.

Підкоригований в унісон із Законом про бухоблік абзац шістнадцятий п. 2 Порядку № 419 наразі не містить норми, що раніше дозволяла підприємствам, які ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, подавати скорочену за показниками річну фінансову звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати. Тобто єдиноподатники групи 3 за ставками 3 і 5 % відтепер прямо не названі серед щасливчиків, які можуть подавати спрощену річну фінзвітність.

Тож невже їм доведеться звітувати за повними формами? Зовсім ні! Просто зараз такі єдиноподатники-юрособи (за ставками 3 і 5 %, як, власне і за ставкою 2 % та сільгоспЄП) повинні звітувати залежно від своєї бухгалтерської категорії, а не за фактом перебування в лавах спрощенців. Позаяк Закон про бухоблік не виділяє єдиноподатників в окрему класифікаційну групу підприємств.

У загальному випадку єдиноподатники за ставками 3 і 5 % належать до мікропідприємств. В окремих випадках — навіть до категорії малих підприємств. Відтак, за великим рахунком,

Адже й після внесення правок до абзацу шістнадцятого п. 2 Порядку № 419 скорочену річну фінзвітність подають:

— мікропідприємства і

— непідприємницькі товариства.

Під виняток із цього правила і надалі підпадають підприємства, що зобов’язані складати фінансову звітність за МСФЗ.

Нагадаємо: за нормами п.п. 2 п. 2 розд. І НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» мікропідприємства та непідприємницькі товариства складають Фінзвітність мікропідприємства в складі Балансу (ф. № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (ф. № 2-мс). Подають такі підприємства лише річну мікрофінзвітність (п. 2 Порядку № 419). Щоправда, якщо мікропідприємство є високодохідником, йому доведеться з квартальними деклараціями з податку на прибуток подавати й проміжну фінзвітність (п. 46.2 ПКУ).

Зауважте! Від неприбутківців, які не є мікро- або малими підприємствами, податківці всупереч Порядку № 419 і НП(С)БО 25 вимагають подавати повну фінзвітність — тобто усі п’ять форм (див. БЗ 102.20.02). При цьому, на думку фіскалів, тільки малюки можуть обійтися скороченою за показниками річною фінзвітністю — у складі усього лише двох форм: Балансу і Звіту про фінрезультати (форми № 1-м, № 2-м або № 1-мс, № 2-мс).

Якщо юрособа — єдиноподатник групи 3 належить до малих підприємств, тоді таке підприємство теж подає скорочену фінзвітність (ч. 3 ст. 11 Закону про бухоблік), але не тільки річну, а й проміжну. За вимогами п.п. 1 п. 2 розд. І НП(С)БО 25 малі підприємства складають Фінзвітність малого підприємства в складі Балансу (ф. № 1-м) і Звіту про фінансові результати (ф. № 2-м).

Щодо єдиноподатників групи 3 за ставкою 2 %, то якщо такий спрощенець належить до середніх підприємств, він подає повноформатну фінзвітність, а якщо — до великих, тоді взагалі звітує за МСФЗ.

Відтепер формулювання абзацу дев’ятнадцятого п. 2 Порядку № 419 щодо причин подання уточненої фінансової звітності один в один збігається з ч. 6 ст. 14 Закону про бухоблік. А отже, подати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінзвітність на заміну раніше поданої можна з таких трьох причин:

1) за результатами проведення аудиторської перевірки;

2) внаслідок виправлення самостійно виявлених помилок;

3) з інших причин.

До цього буквальне прочитання абзацу дев’ятнадцятого п. 2 Порядку № 419 можна було трактувати так: щоб уточнити фінзвітність з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин, слід провести аудиторську перевірку. Наразі ця суперечність усунута і Порядок № 419 повністю відповідає приписам Закону про бухоблік.