14.03.2024

Відрядження дистанційника: місія (не)можлива?

З працівником укладено трудовий договір про дистанційну роботу. Наразі виникла необхідність направити його у відрядження. Чи буде вважатися додатковим благом сума компенсації на проїзд працівника, якщо він виїжджає та повертається з іншого міста, яке не збігається з місцезнаходженням підприємства? Чи можна вважати відрядженням поїздку дистанційного працівника на підприємство, яке є його роботодавцем? Якщо такий працівник наразі проживає за кордоном, то як бути з добовими, якщо його відряджають до іншої країни? Вам також цікаво знати відповіді на ці запитання? Тоді приєднуйтесь до розмови.

Відрядження чи ні?

Почнемо з того, що ані ПКУ, ані КЗпП визначення терміна «відрядження» не містять. Проте знайти його можна в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59 (далі — Інструкція № 59). Відповідно до абзацу першого п. 1 розд. І цього документа службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу, підприємства (установи, організації), що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

У випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором/контрактом (п. 2 розд. І Інструкції № 59).

Як бачите, однією з умов (ознак), за дотримання яких та чи інша поїздка може вважатися службовим відрядженням, є умова про те, що