Податкова отримає доступ до банківських рахунків громадян?

Поточна ситуація

Регулювання, що нас цікавить, зосереджено, зокрема, в ПКУ, Законі № 2121*, Правилах № 267 тощо.

* Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III.

** Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою Правління НБУ від 14.07.2006 № 267.

Що належить до банківської таємниці, знаходимо у ст. 60 Закону № 2121*. А кому, в яких обсягах та на якій підставі банківська таємниця може бути розкрита банком, знаходимо у ст. 62 Закону № 2121.

* Це в тому числі: відомості про банківські рахунки клієнтів; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини тощо.

Список випадків, коли банк може розкрити банківську таємницю, насправді, довжелезний. Але якщо розглядати «середньостатистичні» умови, то зараз виходить, що інформацію про наявність банківських рахунків податківцям отримати від банку не так вже й важко. Для цього їм достатньо звернутися до банку із відповідним запитом (п.п. «а» п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону № 2121, п.п. 20.1.5 ПКУ).

А от,

При цьому звернення податківцями до суду за розкриттям банківської таємниці — то вже крайня міра, а не якась рутинна процедура.

Цікавими з цього приводу є висновки, що містяться в постанові № 10*, яка є актуальною і сьогодні.

* Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» від 30.09.2011 № 10.

Головні з них такі.

1. Податківці не можуть запитати інформацію щодо якоїсь умовної вибірки осіб. Скажімо так, узагалі. Можуть лише за конкретною особою.

2. Судами має перевірятись, чи діють самі податківці у правовому полі, коли взаємодіють із платником. Часто суди відмовляють податківцям у відкритті інформації на підставі того, що податківці не можуть надати доказів того, що самі повною мірою виконали всі вимоги ПКУ, коли перевіряли або намагалися перевірити платника.

Не можна просто так звернутися до суду за розкриттям банківської таємниці через якусь необхідність. Навіть у разі наявності «податкової інформації». Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання податковими органами перевірок згідно з процедурою, визначеною ПКУ.

У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі: 1) доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими, тобто особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не перебуває за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо, або 2) є інша об’єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Зокрема, направити йому письмовий запит про надання інформації і її документального підтвердження в рамках п. 73.3 ПКУ, провести позапланову документальну перевірку тощо.

І лише якщо в рамках цих процедур отримати необхідну інформацію від самого платника неможливо (наприклад, якщо податківці доведуть у суді, що конкретний платник своїми навмисними діями унеможливлює проведення документальної перевірки тощо), тоді в податківців з’являється шанс через судове рішення дістатися до інформації, що їх цікавить.

При цьому

Що хочуть змінити

Перелік випадків розкриття банківської таємниці у т. ч. податківцям (ст. 62 Закону № 2121) з часом поступово розширюється. Втім додаються, скажімо так, не зовсім типові випадки — які широкого загалу все ж прямо не стосуються.

Свіжий Закон № 3994, про який було багато розмов, мовляв, він відкриває широкий доступ до банківської таємниці органам Нацполіції, принципово також нічого не змінив. В остаточній редакції (!) він передбачає, що банк (інший надавач платіжних послуг) перед укладенням договору має повідомити користувачу, зокрема, «інформацію про заходи реагування надавача платіжних послуг у разі надходження від органів Національної поліції України письмового (електронного) запиту щодо здійсненої платіжної операції користувача, якщо така операція містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтями 185, 190 — 192, 200, 361, 361², 362 — 363 Кримінального кодексу України».

Зокрема, банк може розкрити банківську таємницю органам Нацполіції. Але в цьому, вочевидь, немає нічого сенсаційного. Адже в п. 3 ст. 62 Закону № 2121 вже давно є норма, що банк розриває банківську таємницю, зокрема, на запит Нацполіції (у визначених у п. 3 ст. 62 Закону № 2121 обсягах).

* Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій Національного банку України з державного регулювання ринків фінансових послуг» від 08.10.2024 № 3994-ІХ.

Саме виняткові випадки розкриття банківської таємниці бачимо й у наявних законопроєктах.

Так, наприклад, у законопроєкті від 24.04.2023 № 9235 (прийнято за основу із доопрацюванням 23.05.2024) йде мова про включення до переліку підстав розкриття банківської таємниці випадків застосування санкцій, зазначених у рішеннях уповноважених органів держвлади, розгляді справ щодо захисту інтересів України як держави, а також вжиття нотаріусами заходів щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Тобто, знову ж таки, все це загалом специфічні випадки.

Але, власне, чому ми підняли цю тему. Є такий цікавий документ під назвою

Це «дорожня карта реформування податкової та митної системи, а також удосконалення процедур податкового та митного адміністрування, яка необхідна для забезпечення потенціалу задоволення фіскальних потреб у середньостроковій перспективі».

Так ось, у цій дорожній карті у розділі «Підвищення рівня дотримання податкового законодавства» бачимо такий «пункт призначення» на 2025 — 2027 роки, як «Отримано доступ ДПС до банківської таємниці, таємниці надавача платіжних послуг про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках».

Тобто

З коли? Принципово розуміти, що доступ до інформації про обсяг та обіг коштів на рахунках платників податківці отримають не сьогодні, не завтра і навіть не післязавтра. Це план на 2025 — 2027 роки. При цьому маємо примітку, що попередньо має бути реалізовано заходи «щодо побудови, удосконалення системи захисту інформації в ДПС, передбачених підпунктом підрозділу 4.2.3(b) «Безпека використання даних та доступ до інформації про обсяг та обіг коштів платників податків на їх рахунках у банках».

Мова про те, що спочатку (протягом 2025 — 2026 років) має відбутися «створення в єдиній інформаційно-комунікаційній системі системи управління державними фінансами окремого захищеного контуру, з кодуванням (декодуванням) відкритих на сьогодні персональних ідентифікаторів платників податків з метою забезпечення функціонування інформаційних систем контролюючих органів в режимі обробки деперсоніфікованої інформації про таких платників податків».

Тобто

Як це буде працювати? Поки що ми не говоримо про якийсь конкретний законопроєкт, якісь конкретні напрацювання тощо. У той же час сама ідея Національної стратегії, як ми її розуміємо, така, що у майбутньому податківцям хочуть забезпечити:

— можливість працювати / обробляти деперсоніфіковану інформацію про платників податків (про обсяг та обіг коштів платників податків на їх рахунках у банках). Таку інформацію неможливо буде без декодування пов’язати з конкретним платником податків;

— можливість персоніфікації (декодування) інформації в системі податкових органів за контрольованою процедурою та у чітко визначених законом випадках.

Тобто

А що це будуть за визначені законом випадки?

Без сумніву, це буде випадок згоди / дозволу самого платника. Адже і зараз банк може розкрити інформацію, що становить банківську таємницю, на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі (п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону № 2121).

А от щодо інших випадків тут вже передбачити щось важко. Але, судячи з того ж європейського досвіду, на першому етапі податківці будуть звертатися до самого платника, якого вони запідозрять у податкових зловживаннях. Далі платник даватиме свої пояснення. І після оцінки цих пояснень, а також у разі відмови від надання пояснень податківці зможуть самі отримувати у своїй системі необхідну їм банківську інформацію по платнику.

Також вочевидь податківці зможуть самі отримувати у своїй системі необхідну їм банківську інформацію щодо податкових боржників тощо.

З якою метою? Традиційно, тут декларується у тому числі мета запровадження нових сервісів для сумлінних платників податків, «зокрема, із складання проєктів податкових декларацій за платників податків, що дозволить звести подання податкової звітності до одного «кліку».

До речі, щось подібне вже реалізовано в ПКУ щодо іноземців — електронних резидентів (е-резидентів) (більше деталей знайдете у статті «Що змінює Закон № 2654 (про е-резидентів) у роботі на спрощенці?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 30).

Але ж зрозуміло, що не лише заради сервісів для сумлінних платників все це відбувається. Загальною метою є підвищення рівня дотримання податкового законодавства. Тобто це перш за все боротьба з приховуванням доходів від оподаткування, з податковими боржниками тощо.

Податківці отримали інформацію: що далі? Більш за все власників рахунків тут цікавлять питання на кшталт: «Чи можуть оподаткувати кошти, якщо невідоме джерело походження?», «Чи буде час на збирання документів щодо походження коштів?», «Чи заблокують рахунок?», «Яка ставка податку?», «Коли рахунок розблокують?» тощо.

Знову ж таки, поки що все це невідомо. В Нацстратегії немає про це жодного слова. Але,

Типовий початок «історії» — стосовно конкретного платника, наприклад конкретної фізособи, в податківців з’являються підстави направити їй письмовий запит про надання інформації і її документального підтвердження. Наразі такі підстави перелічено в п.п. 73.3.1 ПКУ. Досить ходова (але далеко не єдина) підстава: «за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов’язковим зазначенням таких фактів у запиті». Тобто не обов’язково навіть, щоб податківці побачили факт порушення. Їм достатньо побачити факти, які можуть свідчити про порушення платником законодавства.

Після отримання письмового запиту м’яч вже на полі платника податку. Він у встановлений термін (загалом згідно з п.п. 73.3.3 ПКУ цей термін складає 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту) має належним чином відреагувати. Адже, наприклад, ті ж фізособи — платники ПДФО (та ВЗ) згідно з п. 176.1 ПКУ зобов’язані:

— «вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов’язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію…»;

— «отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку»;

— «на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством… пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку».

Якщо платник належним чином не реагує, то вочевидь десь тут і буде відкриватися доступ податківцям до банківської таємниці, в тому числі до даних про обсяг та обіг коштів платників податків на рахунках у банках. І

І якщо платник в ході документальної перевірки не зможе документально підтвердити чи то відсутність необхідності сплати ПДФО/ВЗ з відповідних надходжень на рахунок, чи то можливість застосування якоїсь іншої ставки ПДФО, ніж 18 %, то податківці зроблять донарахування ПДФО за ставкою 18 % (та ВЗ за актуальною на час донарахування ставкою). Плюс штраф за донарахування за ст. 123 ПКУ (10 % / 25 % від донарахованої суми податків).

До блокування рахунку справа може дійти, якщо платник не сплатить донараховане податківцями зобов’язання і справа дійде до стягнення податкового боргу. Але знову ж таки,