Зміни (запрацювали з 01.04.2023) запроваджено Законом № 2654*.
Вони дійсно зачіпають правила роботі на єдиному податку (ЄП). Втім стосуються саме спрощенців — електронних резидентів. Хто це такі?
То нове для нас явище. Відповідно до п.п. 14.1.566 ПКУ електронний резидент (е-резидент) — це іноземець, який досяг 18-річного віку, не є податковим резидентом України, отримав відповідні кваліфіковані електронні довірчі послуги та інформація про якого внесена до інформаційної системи «Е-резидент».
Отже, е-резидентами можуть бути виключно іноземці, причому фізичні особи. Їм надається право здійснювати підприємницьку діяльність в Україні, зареєструвавшись ФОП — платником ЄП групи 3 на ставці 5 % (оновлені п.п. 3 п. 291.4 та абз. 4 п. 293.3 ПКУ).
Громадяни України е-резидентами бути не можуть (п. 701.2 ПКУ).
А як щодо співпраці із такими новими «електронними» ФОП?
Принциповий момент:
е-резиденти — ФОП на ЄП групи 3 можуть здійснювати господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України (п. 291.4 ПКУ)
Вони не мають отримувати доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів (зокрема, у вигляді процентів, нарахованих на залишок коштів на рахунку в банку) (п. 7012, п.п. 3 п. 291.4 ПКУ).
Що це означає? Що співпраця «наших» суб’єктів господарювання із е-резидентами щодо придбання в останніх товарів/робіт/послуг є неможливою.
А чи не торкнулися зміни звичайних спрощенців — резидентів України? Ні.
Для «звичайних» спрощенців (які не є е-резидентами) Закон № 2654 ніяких змін не передбачає. Умови/правила роботи на спрощенці для них залишаються такими ж, як і були
Власне, як ми зазначили вище,
нічого не змінюється і для тих суб’єктів господарювання, які співпрацюють зі спрощенцями — резидентами України
Деякі сумніви може посіяти нова ст. 1261 ПКУ «Порушення правил утримання та сплати (перерахування) податків податковими агентами платників єдиного податку».
Вона передбачає відповідальність за неутримання/несплату/сплату в неповному обсязі ЄП податковим агентом платника ЄП третьої групи.
Але що принципово. Тут іде мова про податкового агента — платника ЄП — е-резидента. Відповідно до п. 295.31 ПКУ для платника ЄП третьої групи — е-резидента податковим агентом є банк, в якому е-резиденту відкрито поточний рахунок. Банк зобов’язаний під час зарахування коштів на поточний рахунок е-резидента утримувати ЄП із суми зарахування за рахунок таких коштів та не пізніше наступних двох робочих днів перерахувати податок до державного бюджету.
Тобто нова ст. 1261 ПКУ стосується банків, які будуть «контактувати» з е-резидентами.
Звичайних суб’єктів господарювання, які «контактують» зі звичайними платниками ЄП, ст. 1261 ПКУ не стосується
Вони ж бо ЄП при будь-яких розкладах у платників ЄП не утримують. Можуть утримувати ПДФО та ВЗ, якщо підприємець діє не як платник ЄП, а як звичайна фізособа. Але то вже зовсім інша справа.
Висновки
- Зміни, внесені Законом № 2654, стосуються виключно іноземних громадян (е-резидентів), які можуть зареєструватися в Україні як ФОП на ЄП групи 3.
- Для «звичайних» спрощенців (які не є е-резидентами) Закон № 2654 ніяких змін не передбачає. Умови/правила роботи на спрощенці для них залишаються такими ж, як і були.
- Нічого не змінюється і для тих суб’єктів господарювання, які співпрацюють зі спрощенцями — резидентами України.
- Співпраця «наших» суб’єктів господарювання із е-резидентами щодо придбання в останніх товарів/робіт/послуг є неможливою. Адже е-резиденти — ФОП на ЄП групи 3 можуть здійснювати господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України.
