За загальним правилом працівник може отримати грошову компенсацію за щорічну відпустку і без розірвання трудових відносин з роботодавцем. Але щоб реалізувати таке право, працівник повинен виконати суттєву вимогу: використати 24 календарні дні щорічної відпустки* за відповідний робочий рік (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504). Виходить, що фактично замінити частину зазначеної відпустки грошовою компенсацією можуть лише ті працівники, у яких така відпустка становить 25 і більше календарних днів.
* Вам також стане у нагоді консультація фахівця «Розраховуємо дні відпустки, що підлягають грошовій компенсації» // «ОП», 2014, № 22, с. 27. — Прим. ред.
Відомо, що педпрацівникам щорічну основну відпустку надають подовженої тривалості (від 28 до 56 календарних днів залежно від посади). Про це йдеться у додатку до Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженому постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346 (далі — Порядок № 346).
Однак на цьому відмінності в наданні педпрацівникам щорічних відпусток не закінчуються. Справа в тому, що у цьому Порядку прописані особливості надання відпустки зазначеним працівникам. Одна з них якраз і присвячена грошовій компенсації за невикористану щорічну відпустку без звільнення. Так, у п. 5 Порядку № 346 сказано:
«За бажанням <…> педагогічних <…> працівників частина щорічної основної відпустки <…> замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної відпустки не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.»
Бачимо, що фактично на педпрацівників також розповсюджується норма ч. 4 ст. 24 Закону № 504. Оскільки їх щорічна основна відпустка більше 24 календарних днів — на перший погляд здається, що вони з легкістю можуть реалізувати право на грошову компенсацію за відпустку. Але зверніть увагу на іншу суттєву вимогу для виплати такої компенсації: педпрацівників необхідно забезпечити роботою у період, за який вони отримують згадану грошову компенсацію.
Як правило, педпрацівникам щорічну основну відпустку надають у літній період (п. 4 Порядку № 346). Тому їм виплачують грошову компенсацію за невикористану відпустку за умови забезпечення їх роботою влітку. Звісно, що викладачів професійно-технічних навчальних закладів притягнути до роботи у цю пору року дуже складно, адже їх робота перш за все пов’язана з навчанням учнів, а вони влітку на канікулах. Ось і виходить, що на практиці серед викладачів замінюють відпустку грошовою компенсацією лише одиниці.
Майже така ситуація і з методистом профтехзакладу, адже його робота направлена на співпрацю із педпрацівниками, які за загальним правилом у літній період перебувають у відпустці. Проте якщо методиста можна залучити до роботи влітку (наприклад, займатися науково-експериментальною роботою) і він відгуляє 24 календарних дні щорічної відпустки, то за 18 (42 - 24) календарних днів такої відпустки він може отримати компенсацію. Порада: для контролюючих органів доцільно мати на руках плани такої роботи або інші підтвердні документи про те, що працівник дійсно був зайнятий роботою у відповідний період.
Наостанок підкреслимо важливий факт: заміняти грошовою компенсацією дні щорічної відпустки методисту (або іншому педпрацівнику) роботодавець має право лише за бажанням такого працівника, викладеним, наприклад, у заяві.