Питання проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності громадян регулюється ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.92 р. № 2801-XII, а порядок її проведення визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Таким документом є Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом МОЗ від 09.04.2008 р. № 189 (далі — Положення № 189).
Проведення експертизи тимчасової непрацездатності (далі — ЕТН) поділяється на п’ять рівнів: перший — лікуючий лікар, другий — завідувач профільного відділення, третій — лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров’я (далі — ЛКК), четвертий — заступник головного лікаря з ЕТН або відповідальна особа з ЕТН, п’ятий — відповідальна особа органу охорони здоров’я з ЕТН.
Відповідальними за стан організації та якості ЕТН є керівники закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності (п. 3.4 Положення № 189). Безпосередньо в закладах охорони здоров’я незалежно від форм власності, у тому числі в клініках вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідних інститутів, організацію ЕТН здійснює керівник (головний лікар), який видає наказ про організацію ЕТН у закладі, затверджує її персональний склад, порядок, час та режим роботи (п. 3.3 Положення № 189).
Важливо! ЛКК очолює заступник головного лікаря з ЕТН або відповідальна особа з ЕТН (з числа заступників головлікаря), а при відсутності таких посад — керівник закладу (п.п. 5.4.17 Положення № 189).
Функції і завдання ЛКК визначені у п. 5.3 Положення № 189, зокрема: комісія вирішує питання ЕТН за поданням лікуючого лікаря та завідувача відділення, подальшого лікування пацієнта, надання рекомендацій щодо раціонального працевлаштування та інших питань, контролює правильність проведеного обстеження, встановленого діагнозу, призначеного лікування, вирішує питання щодо направлення хворих на консультацію, обстеження та лікування, про направлення до МСЕК, переведення на іншу роботу, догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, видачі застрахованим особам довідки для отримання путівки в санаторно-курортний заклад, розглядає позови і претензії тощо.
Висновок: Посадові оклади як заступника головного лікаря, так і головного лікаря, які є головою ЛКК, визначаються як керівникам закладу (за ЄТС та Умовами № 308*) без додаткової оплати, оскільки робота в ЛКК передбачається їх посадовими обов’язками і виконується у робочий час. У цьому випадку абз. 11 п.п. 2.2.3 Умов № 308 щодо підвищення посадового окладу голові ЛКК на 20 % не застосовується, оскільки цей порядок діяв до прийняття Положення № 189, коли головою ЛКК можна було призначати лікаря**.
** Доповнення до консультації, розміщеної в «ОП», 2015, № 19, с. 30.