11.01.2018
Відразу відмітимо: звичайно ж, зі збільшенням розміру мінімальної зарплати у 2018 році змінилася й сума мінімального страхового внеску для працівників без інвалідності.
Отже, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ єдиний внесок для звичайних працівників установлений у розмірі 22 % від бази нарахування ЄСВ.
У разі, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, і ставки ЄСВ.
При нарахуванні зарплати фізичним особам з джерелом не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до певної бази нарахування незалежно від її розміру.
Порахуємо.
Мінімальний страховий внесок | МЗП* х 22 % ставка ЄСВ (3723 х 22 %) | 819,06 грн. |
* Мінімальна заробітна плата встановлена з 01.01.2018 р. у розмірі 3723 грн.
Тепер перейдемо безпосередньо до принципів нарахування «мінімального» ЄСВ.
Норма ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, що встановлює зобов’язання у сплаті ЄСВ з МЗП, з 1 січня 2018 року нікуди не поділася. Ми її вже навели. З неї виходить, що у випадку якщо база нарахування ЄСВ за основним працівником (без інвалідності) не перевищує розміру МЗП (3723 грн.), сума ЄСВ визначається як добуток МЗП (3723 грн.) і ставки ЄСВ (22 %).
Основним вважають місце роботи, де особа працює на підставі укладеного трудового договору, де зберігається (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).
Проте з будь-якого правила є винятки. Вони визначені у ст. 8 Закону про ЄСВ, а також у п. 8 розд. III Інструкції № 449.
Із вказаних положень можна чітко визначити коло осіб, за якими вимогу про сплату ЄСВ з МЗП виконувати не потрібно. Наведемо його.
— за ставкою 8,41 % підприємствами, організаціями, установами — на дохід працівника з інвалідністю (ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ);
— за ставкою 5,3 % підприємствами та організаціями всеукраїнських громадських організацій працівників з інвалідністю, зокрема товариств УТОГ і УТОС — на дохід працівників з інвалідністю (абзац перший ч. 14 ст. 8 Закону про ЄСВ). За умови, що чисельність працівників з інвалідністю складає не менше 50 % загальної чисельності працівників, а фонд оплати їх праці — не менше 25 % суми витрат на оплату праці;
— за ставкою 5,5 % підприємствами та організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю — на дохід усіх працівників (абзац другий ч. 14 ст. 8 Закону про ЄСВ). За умови, що кількість працівників з інвалідністю складає не менше 50 % загальної чисельності працівників, а фонд оплати їх праці складає не менше 25 % суми витрат на оплату праці.
Якщо ж працівник — внутрішній сумісник (між працівником і роботодавцем укладено два різні трудові договори: за основною посадою та за сумісництвом), то з МЗП порівнюйте загальну суму нарахованих у звітному місяці виплат, що входять у базу стягнення ЄСВ, тобто як за основною посадою, так і за сумісництвом.
Так, у разі, якщо термін виконання робіт за договором перевищує один календарний місяць, то ЄСВ нараховується на суму винагороди, яка визначається шляхом ділення доходу, виплаченого за результатами виконання роботи / надання послуги, на кількість місяців, за які він нарахований (п. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ, п.п. 3 п. 3 розд. IV Інструкції № 449).
У разі, якщо фізична особа виконує роботи (надає послуги) у юрособи і не є одночасно працівником цієї ж юрособи, або все ж таки є працівником, але за зовнішнім сумісництвом, то вимога про сплату ЄСВ з МЗП до винагороди за договором ЦПХ не застосовується.
Якщо фізична особа виконує роботи (надає послуги) юрособі та одночасно працює у такої юрособи за основним місцем роботи, то під час нарахування ЄСВ треба виконувати вимогу про сплату ЄСВ із суми не менше, ніж МЗП. У такому разі при розрахунку бази нарахування ЄСВ враховуємо сукупний дохід працівника за звітний місяць, включаючи зарплату за основним місцем роботи і винагороду за договором ЦПХ (або його частини, що припала на звітний місяць). Якщо розрахована сума не перевищує розміру МЗП, ЄСВ розраховується виходячи з розміру МЗП (див. листи ДФСУ від 29.01.2016 р. № 1394/5/99-99-17-03-03-16 та від 15.02.2017 р. № 3128/6/99-99-13-02-03-15).
У базу нарахування ЄСВ включають усі доходи, з яких стягується ЄСВ, нараховані фізичній особі її роботодавцем-страхувальником:
— зарплатні виплати (у тому числі доплата до МЗП), що включаються у ФОП згідно з Інструкцією № 5;
— лікарняні;
— декретні;
— зарплата, лікарняні, декретні за внутрішнім сумісництвом;
— винагорода за виконання робіт (надання послуг) за ЦПД.
При цьому майте на увазі: з МЗП ми порівнюємо загальну базу обкладення ЄСВ за звітний місяць!
Важливо! Відпускні, лікарняні та декретні для цілей порівняння бази обкладення ЄСВ з МЗП відносяться до бази обкладення ЄСВ того місяця, за який вони нараховані.
Але бувають випадки, коли за основними працівниками (без інвалідності) виконувати вимогу про сплату ЄСВ з МЗП не потрібно. Наведемо їх:
При цьому якщо працівник прийнятий у перший робочий (не календарний) день звітного місяця або звільнений в останній робочий (не календарний) день звітного місяця і відпрацював повністю норму робочого часу, вимогу про сплату ЄСВ з МЗП за основним працівником (без інвалідності) виконувати потрібно.
От і всі правила. А як їх застосовувати, ми розглянемо на конкретних прикладах у наступній статті цього ж номера.
Закон про ЄСВ — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.
ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
МЗП — мінімальна заробітна плата.
ФОП — фонд оплати праці.