25.06.2020
Оскільки працівник з інвалідністю вирішив звільнитися за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), то спрацьовує загальновстановлений порядок, тобто так само, як і для інших працівників.
Звільнення такого працівника за іншими підставами має деякі особливості.
Але це не наш випадок, тому йдемо далі.
За загальним правилом ст. 38 КЗпП зобов’язує працівника, що вирішив звільнитися за власним бажанням, попередити роботодавця про прийняте рішення письмово за два тижні.
Зверніть увагу, йдеться про попередження, а не обов’язковий відробіток двотижневого терміну. Тому якщо працівник подав відповідну заяву про припинення трудових відносин під час своєї відпустки, то працівник може бути звільнений навіть у день подання заяви, якщо він просить про такий термін, а роботодавець не заперечує проти цього.
Як бачите, жодних перешкод для звільнення у бажаний термін (перебуваючи у відпустці без збереження зарплати) за згодою роботодавця немає.Єдиний нюанс: провести остаточний розрахунок з працівником треба в день звільнення. Це прямо прописано в ст. 116 КЗпП.
У нашому випадку працівник повинен отримати тільки компенсацію за невикористану відпустку.
Для цього нам треба знати два показники:
1) кількість невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації;
2) середньоденну зарплату.
Нагадаємо, що тривалість щорічної основної відпустки працівника з інвалідністю залежить від встановленої йому групи інвалідності і визначена ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки. Так, працівник з інвалідністю групи III має право на щорічну основну відпустку — 26 календарних днів.
Важливо!
Якщо на підприємстві тривалість щорічної основної відпустки окремих категорій працівників, до яких належить і працівник з інвалідністю, перевищує наведену вище, то роботодавцеві слід надати такому працівнику відпустку тієї ж тривалості, що й іншим працівникам цієї категорії.
Із запитання ми бачимо, що працівник не відпрацював повний робочий рік.
Тому для нього кількість невикористаних днів щорічної відпустки доведеться визначати пропорційно календарним дням, що включаються в стаж роботи і надають право на щорічну основну відпустку, виходячи з 12 місяців умовної роботи, починаючи з дати прийняття на роботу. Такий алгоритм пропонує Мінпраці в листі від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11.
1. Визначаємо тривалість щорічної відпустки, яка припадає на один календарний день умовного робочого року:
26 : (366 - 11) = 0,073.
2. Розраховуємо «відпускний» стаж працівника.
З 12 березня по 9 червня (включно) — 90 к. дн., з них 4 святкових і неробочих дні (19 квітня — Пасха; 1 травня — День праці; 9 травня — День перемоги; 7 червня — Трійця).
Залишається 86 днів (90 - 4).
Увага!
Період відпустки без збереження зарплати включають у стаж роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
Адже в такий стаж включають час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону про відпустки.
3. Тепер визначаємо кількість днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації за невикористану відпустку:
0,073 х 86 к. дн. = 6,28 к. дн. (з урахуванням округлення — 6 к. дн.).
Середню зарплату для компенсації відпускних визначають згідно з Порядком № 100. У загальному випадку для цього беруть суму нарахованої зарплати за останні 12 місяців перед звільненням.
У нашому випадку працівник не відпрацював жодного повного місяця (з 1-го по 1-ше число). У ситуації, описаній читачем, працівник звільняється 09.06.2020 р., тому розрахунковий період: квітень — травень 2020 року.
З розрахункового періоду виключайте календарні дні відпустки без збереження зарплати, наданої на підставі ст. 25 і 26 Закону про відпустки, зокрема дні «карантинної» відпустки (абз. 6 п. 2 Порядку № 100).
Виходить, фактично розрахункового періоду у нього немає (березень відпрацьований не повністю, а квітень і травень виключаємо).
У такому разі середню зарплату доведеться обчислювати виходячи з посадового (місячного) окладу (тарифної ставки), встановленого на момент її нарахування (абз. 3 п. 4 Порядку № 100, див. лист Мінсоцполітики від 19.06.2019 р. № 933/0/206-19 // «ОП», 2019, № 14, с. 10).
Середньоденну зарплату визначаємо так:
4800 грн х 12 міс. : (366 к. дн. - 11 к. дн.) = 162,25 грн.
Відповідно сума компенсації складе 973,50 грн (162,25 х 6).
На закінчення декілька слів про виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. На виконання цього нормативу зараховуйте усіх осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
При цьому не мають значення досягнення інвалідом пенсійного віку і його група інвалідності (див. лист Фонду інвалідів від 08.08.2007 р. № 1/8-81).
Детальний перелік категорій працівників, які потраплять у розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників, наведений у пп. 2.4, 2.5 і 3.2.2 Інструкції № 286*.
* Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286.
Так, згідно з п. 2.5 Інструкції № 286 працівники з основним місцем роботи, які були відсутні унаслідок перебування у відпустці без збереження заробітної плати, також беруть участь у розрахунку. Детальніше про порядок розрахунку нормативу читайте в статті «Середньооблікова кількість штатних працівників: як розрахувати» // спецвипуск «ОП», 2019, № 2/1.