13.06.2024
Визначення і особливості. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк через:
— характер майбутньої роботи;
— умови виконання роботи;
— інтереси працівника;
— інші випадки, передбачені законодавчими актами.
Таке визначення містить ч. 2 ст. 23 КЗпП.
Він укладається на визначений строк. Його тривалість не обмежена. Тобто це може бути як один день, так і рік, два, десять років.
До речі, трудові договори, які укладаються з працівниками для виконання тимчасових або сезонних робіт, є різновидом строкових трудових договорів.
Строк дії. Строк дії трудового договору може бути конкретно визначений датами, може бути зазначено, наприклад, що укладений з «дати» і на місяць, рік (без дати закінчення) а може бути прив’язаним до певної події або до виконання певного обсягу робіт (тобто не зазначена конкретна дата закінчення).
Отже, якщо у строковому трудовому договорі не визначена конкретна дата його закінчення, то визначити останній день його дії допоможуть умови, що стали причиною його укладення. Тобто якщо договір укладено:
— на час виконання певної роботи, то роботодавець зобов’язаний його розірвати в останній день виконання цієї роботи;
— на період відсутності постійного працівника, то працівник-строковик має бути звільнений у день, що передує дню виходу на роботу постійного працівника (див. лист Мінсоцполітики від 10.06.2015 № 231/06/186-15);
— на строк, що обчислюється місяцями або роками, то тут необхідно дотриматися вимог ст. 2411 КЗпП.
Нагадаємо правила обчислення строків, передбачені ст. 2411 КЗпП. Так, якщо строк обчислюється:
— місяцями — він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. При цьому якщо кінець строку припадає на місяць, у якому відповідного числа немає, строк закінчується в останній день цього місяця;
— роками — закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Нюанс трансформації. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, договір вважається продовженим на невизначений строк (ст. 391 КЗпП). Тобто строковий трудовий договір автоматично трансформується у безстроковий.
Зважуючи такі ризики, роботодавець має чітко встановлювати строк закінчення дії трудового договору. І за можливості вказувати в трудовому договорі конкретну дату його припинення.
Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Тобто якщо строкові договори укладені за всіма правилами і, головне, із дотриманням вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП, вони не повинні перетворитись на безстроковий договір. Навіть якщо їх укладають / переукладають декілька разів.
Оформлення. Строковий трудовий договір може бути укладений як у письмовій, так і в усній формі. Законодавство не встановлює щодо цього конкретного обов’язку. Ба більше, у період дії воєнного стану сторони визначають форму трудового договору за згодою (ч. 1 ст. 2 Закону № 2136*).
* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.
Якщо зупинилися на письмовому форматі, то серед іншого обов’язково треба зазначити у трудовому договорі строк його дії.
Якщо усна форма, то строк дії трудового договору працівник зазначає в заяві на прийняття на роботу. На підставі такої заяви роботодавець видає наказ, в якому також окреслює строк трудових відносин.
Повідомлення про прийняття на роботу. Як і при будь-якому працевлаштуванні, пам’ятайте про повідомлення про прийняття працівника на роботу. Адже працівник не може бути допущений до роботи без укладеного трудового договору, оформленого наказом (розпорядженням) роботодавця, та повідомлення податківців про прийняття на роботу (ст. 24 КЗпП).
Зауважте, повідомлення подається незалежно від того, який вид трудового договору укладено (безстроковий чи строковий).
Його треба подати до податкового органу до початку роботи за укладеним строковим договором.
Випробування при прийнятті на роботу. При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається (ч. 1 ст. 26 КЗпП).
Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП випробування не встановлюється для пільгової категорії працівників. Це стосується, зокрема, осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців, осіб на тимчасові та сезонні роботи, внутрішньо переміщених осіб тощо.
Але таке обмеження діє у мирний час. У період дії воєнного стану випробування може бути встановлено для будь-якої категорії працівників (абз. 1 ч. 2 ст. 2 Закону № 2136).
У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Для робітників строк випробування — не більше 1 місяця. Для інших працівників у загальному випадку — не більше 3 місяців, а в окремих випадках, за погодженням з профспілкою, — 6 місяців (ст. 27 КЗпП).
Важливий нюанс. Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (ч. 3 ст. 23 КЗпП).
Зауважте, що законодавство не визначає порядок та процедуру інформування працівників про такі наявні вакансії. Роботодавець може здійснювати таке інформування у визначений ним спосіб (див. роз’яснення Мінекономіки від 01.08.2022).
Отже роботодавець має інформумати про вакансії, але це не означає, що роботодаавець зобов’язаний працевлаштувати строковика на ці вакансії.
Загальні правила. Коли строк трудового договору буде добігати кінця — видайте наказ на звільнення. При цьому заяву про звільнення строковику подавати не треба, оскільки дата припинення трудового договору вже узгоджена з роботодавцем при його укладанні.
Наказ про звільнення може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього, але із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору.
Днем звільнення вважають останній день дії трудового договору.
Роботодавець має попередити працівника про дату припинення з ним трудових відносин заздалегідь, зокрема шляхом ознайомлення з наказом про звільнення.
Нагадаємо, що в день розірвання строкового трудового договору роботодавець повинен виплатити працівнику всі належні йому суми (заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку тощо), видати копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, заповнити і видати трудову книжку (за наявності).
На практиці іноді зустрічаються випадки, коли в останній день дії строкового трудового договору працівник хворіє, або його мобілізовано, або день звільнення припадає на вихідний день. Як у такому разі звільнити працівника-строковика?
Розібратися з такими ситуаціями вам допоможе стаття «Звільняємо працівника у зв’язку із закінченням строкового трудового договору» // «Оплата праці», 2024, № 10 (ср. ).
До речі, строковик також має право на відпустку з наступним звільненням. Зазначена стаття розкриває правила звільнення в такому випадку. Отже, радимо її прочитати.
Пільгові категорії працівників. Особливої уваги заслуговує припинення строкового трудового договору з пільговими категоріями працівників, гарантія при звільненні яких передбачена ч. 3 ст. 184 КЗпП.
До такої пільгової категорії належать:
— вагітні жінки;
— жінки, що мають дітей віком до 3 років (до 6 років, якщо дитина за медичним висновком потребує домашнього догляду);
— одинокі матері, що мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю.
Звільнення пільгових категорій допускають тільки з обов’язковим працевлаштуванням.
Гарантії, встановлені ст. 184 КЗпП, на підставі ст. 1861 КЗпП поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
На період працевлаштування за такими працівниками зберігається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Зарплата. Працівники, які працюють на умовах строкових трудових договорів, мають ті самі права, що й постійні працівники. Строковикам оплата праці відбувається, як і працівникам, які працюють за безстроковими трудовими договорами, відповідно до умов, передбачених для займаних ними посад.
Вони також підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, мають права та гарантії в оплаті праці. Зокрема, щодо рівня мінімальної заробітної плати, яка є державною соціальною гарантією.
Так, розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 31 Закону про оплату праці*).
* Закон України про оплату праці від 24.03.95 № 108/95-ВР.
Ця вимога повинна виконуватися незалежно від виду трудового договору — строковий, безстроковий, зайнятості працівника — повна, неповна, скорочена, місця роботи — основне чи сумісництво, статусу — особа з інвалідністю, пенсіонер тощо.
Відпустки. Також на строковиків повною мірою поширюється право на щорічні відпустки. Для них так само мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Вони мають право на інші види відпусток. Зокрема, додаткові відпустки, соціальну відпустку на дітей, навчальну відпустку, відпустку без збереження зарплати тощо.
Лікарняні, декретні. Працівники, які працюють на умовах строкових трудових договорів, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності на загальних підставах, а також на допомогу по вагітності та пологах.