13.06.2024
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (далі — соцвідпустка на дітей або «дитяча» відпустка), належить до соціальних відпусток (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки*), а не до щорічних.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
Порядок надання цієї відпустки визначений у ст. 19 Закону про відпустки, ст. 1821 та 1861 КЗпП.
«Дитяча» відпустка надається:
— одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину;
— матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи I;
— одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи I, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи I;
— особі, визначеній в установленому порядку піклувальником;
— одному із прийомних батьків;
— одному з батьків-вихователів.
Найпоширенішою є ситуація, коли соцвідпустка на дітей надається одному з батьків, які мають двох і більше дітей до 15 років. Також зустрічаються випадки, коли у працівника є декілька статусів для отримання такої відпустки. Наприклад, двоє і більше дітей до 15 років, з яких одна дитина — дитина з інвалідністю.
Тривалість соціальної відпустки на дітей становить:
— 10 календарних днів — за наявністю однієї з перелічених підстав;
— 17 календарних днів — якщо підстав для її надання декілька. Наприклад, наявність двох дітей віком до 15 років, яких виховує одинока матір, — це дві підстави для отримання відпустки — наявність двох дітей до 15 років та статус одинокої матері.
«Дитяча» відпустка надається в календарних днях без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).
Соцвідпустка на дітей надається за календарний рік, а не за робочий. При цьому:
— вона надається в будь-який час календарного року понад щорічні відпустки;
— її надання не прив’язане до кількості днів перебування у трудових відносинах протягом року або кількості фактично відпрацьованого часу;
— відсутня вимога її використання протягом поточного календарного року. Тобто вона не «згорає», якщо її не використати. Накопичені на день звільнення залишки таких відпусток підлягають компенсації (ст. 24 Закону про відпустки). Зауважте, грошова компенсація не замінює таку відпустку без звільнення. Вона надається тільки при звільненні.
Право на «дитячу» відпустку:
— виникає тільки у одного із батьків двох і більше дітей. Тобто надається тільки одному з батьків: або матері або батьку (за умови, що інший не скористався цією відпусткою). А хто саме — вони обирають самостійно;
— не прив’язано до фактичного виконання роботи працівника. Раніше, до 9 травня 2021 року, у Законі про відпустки було зазначено, що соцвідпустка на дітей надається «жінці, яка працює та має двох або більше дітей…». Тобто конкретно тільки жінка і обов’язково фактично працююча (що виконує свої трудові обов’язки). Тоді у працівниць не було права на таку відпустку за календарні роки, в яких вони не працювали. З 09.05.2021 формулювання змінилося на таке: «одному з батьків, які мають двох або більше дітей…». І тепер обов’язку фактичної роботи для набуття права на «дитячу» відпустку немає.
До речі, працівника не можна відкликати із соцвідпустки на дітей, так, як із щорічної. Законодавством це не передбачено.
Чинним законодавством не визначено конкретного переліку документів, які має надати один з батьків для підтвердження того, що мати (батько) не скористалася(вся) правом на додаткову соціальну відпустку.
Проте роботодавцю може бути надано будь-який належним чином оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка (лист Мінекономіки від 10.08.2021 № 4712-06/40797-07).
Найчастіше роботодавці просять у працівника, який претендує на «дитячу» відпустку, довідку з місця роботи другого з подружжя (батьків дитини), в якій зазначено, що працівник таку відпустку не використав. Але це рішення добровільне, оскільки законодавством не передбачений обов’язок її надання працівником.
Деякі роботодавців практикують такий варіант: працівник, який хоче піти у «дитячу» відпустку, у заяві на її надання просто зазначає, що другий з батьків такою відпусткою не користувався. І такий варіант теж має право «на життя» без порушень законодавства.
Досить поширене на практиці питання щодо права на «дитячу» відпустку працівника-новачка з відповідним статусом для цього.
Відповідь залежить від того, працював працівник у календарному році прийняття на роботу в іншого роботодавця чи ні. Отже, якщо:
— працював, то соцвідпустка на дітей за рік, в якому він прийнятий на роботу, не надається;
— не працював (перші трудові відносини в календарному році), то має право на таку відпустку.
Чому? Тому що така відпустка надається за календарний рік. І на попередньому місці роботи працівник мав або скористатися нею, або отримати за нею компенсацію при звільненні. Аналогічну думку висловило Мінсоцполітики у листі від 24.03.2015 № 4053/0/14-15/18.
До речі, про обов’язок роботодавця виплатити компенсацію за невикористану «дитячу» відпустку при звільненні ви можете прочитати у статті «Звільнення і відпустка на дітей: чи можна передати право чоловікові?» // «Оплата праці», 2023, № 1.
Сумісники мають такі самі гарантії і права щодо відпусток, як і основні працівники. Адже робота на умовах сумісництва (неповного робочого часу) не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників. Це неодноразово підкреслювали уповноважені відомства (див. листи Мінсоцполітики від 05.08.2016 № 438/13/116-16, від 26.06.2019 № 751/0/204-19), а також суди (див. постанову ВС від 04.12.2019 у справі № 182/4561/16-ц).
Досить часто виникає питання щодо права працівника, який має двох дітей до 15 років на «дитячу» відпустку за рік, в якому одній дитині виповнилося 15 років. Наприклад, у працівниці двоє дітей: одній дитині 8 років, а другій — 15 років виповнилося 5 січня 2024 року. Чи має вона право на «дитячу відпустку за 2024 рік?
Так, має, якщо батько дітей такою відпусткою не скористався. Адже соцвідпустка на дітей надається в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.
До того ж така відпустка не має строку давності, після якого втрачається право на цю відпустку. Тобто якщо відпустку не використати протягом поточного календарного року, то відгуляти її можна в наступних роках або отримати за неї грошову компенсацію при звільненні.
Як і щорічні відпустки, соціальну відпустку на дітей можна перенести на інший період або продовжити. Це вказано у ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки.
Так, соцвідпустка на дітей має бути перенесена на інший період або продовжена у разі, зокрема, тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку (п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки). Тобто додаткова відпустка на дітей переноситься на інший період або продовжується на кількість календарних днів хвороби, що припали на цю відпустку згідно з листком непрацездатності (див. лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 № 435/13/116-16).
Поділу «дитячої» відпустки на частини не передбачено. Соцвідпустка на дітей завжди надається повної тривалості.
Частинами можна використовувати тільки щорічні відпустки, правила поділу яких установлені ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки. А «дитяча» відпустка належить до соціальних, а не до щорічних відпусток, тому не підлягає поділу на частини.
Тобто якщо працівник має право на 10 календарних днів такої відпустки, то має її використати однім «шматком».
Але коли йдеться про 17 календарних днів соцвідпустки на дітей, яка надається за наявності відразу декількох підстав, то ситуація трошки інакша. Її все ж таки можна поділити на 10 та 7 днів. Роз’яснення щодо цього свого часу надало Мінсоцполітики (див. лист від 12.05.2015 № 256/13/116-15).