14.03.2024
Підстава для утримання аліментів на дітей із зарплати працівника залежить від способу їх сплати — добровільного або примусового.
При добровільній сплаті аліментів підставою для відрахування із зарплати працівника є:
— або усна домовленість між батьками про сплату аліментів. Працівник (один з батьків) пише заяву про відрахування аліментів на дитину з його зарплати (ч. 1 ст. 187 СКУ*). Заява довільної форми. В ній працівник серед іншого вказує розмір, умови, строк стягнення, дані одержувача та реквізити для перерахування стягнутих сум;
— або договір про сплату аліментів на дитину, укладений між батьками (ч. 1 ст. 189 СКУ). Він укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріально. Для утримання аліментів із зарплати працівник подає роботодавцю відповідну заяву та договір про сплату аліментів.
* Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III.
У примусовому порядку аліменти відраховують із заробітку одного з батьків на підставі постанови виконавця про звернення стягнення на зарплату та інші доходи боржника, відповідного рішення суду, виконавчого напису нотаріуса на договорі між батьками про виплату аліментів на дитину (якщо один з батьків не виконує свій обов’язок за договором).
До речі, у статті «Аліменти за постановою виконавця» // «Оплата праці», 2024, № 5 ви знайдете порядок дій роботодавця при примусовому утриманні аліментів з працівника, механізм їх розрахунку та звітування.
Також одержувач аліментів може самостійно (без залучення виконавчої служби) звернутись до роботодавця платника із заявою про відрахування аліментів та виконавчим документом (ч. 4 ст. 187 СКУ). Так само може вчинити і платник аліментів, звернувшись до свого роботодавця із особистою заявою про утримання аліментів та виконавчим документом.
Роботодавець проводить відрахування із суми зарплати працівника, яка залишається після утримання податків, зборів (ПДФО, ВЗ) (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404*).
* Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Розглянемо, які види доходу входять у суму заробітку, з якої проводяться відрахування.
Роботодавець утримує аліменти з усіх видів заробітку і додаткової винагороди працівника як за основною роботою, так і за сумісництвом.
Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, перелічені у Переліку № 146*.
Види виплат, на які не може бути звернено стягнення за аліментами, визначені ст. 72 та 73 Закону № 1404.
Найпоширеніші види доходу працівника, з якого роботодавець проводить утримання аліментів, а також доходи, з яких не можна їх відраховувати, наведемо в таблиці.
Дохід працівника, з якого утримують/не утримують аліменти
| Дохід, з якого аліменти утримують: | Відрахування аліментів не проводять з: |
| — основна зарплата за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; — усі види доплат і надбавок до зарплати; — грошові і натуральні премії; — оплата за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; — відпускні та компенсація за невикористану протягом кількох років відпустку, що виплачується при звільненні; — середня зарплата, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків та в інших випадках; — зарплата, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збереження середньої зарплати; — винагорода за підсумками роботи за рік; — одноразова винагорода за вислугу років; — допомога по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках; — доплата до допомоги по державному соціальному страхуванню, що виплачується за рахунок підприємств; — інші види заробітку (доходу) | — вихідної допомоги при звільненні; — суми неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; — допомоги на лікування, — допомоги на поховання; — компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; — допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; — допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років; — компенсаційних виплат при відрядженні і переведенні на роботу в іншу місцевість; — польового забезпечення, надбавки до заробітної плати та інші суми, які виплачуються замість добових і квартирних; — вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг; — компенсаційних сум, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу; — дотацій на обіди |
Далі розглянемо детально виплати, які викликають більш за все запитань на практиці щодо утримання з них аліментів.
Аліменти утримуємо. Із матеріальної допомоги, яка включається до складу зарплати і оподатковується, роботодавець повинен утримувати аліменти. Такої позиції притримуються фахівці Мін’юсту у листі від 06.03.2015 № 356-0-3-15/7 (ср. ).
Інструкція № 5* деталізує виплати, які включаються до зарплати. Так, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до складу фонду оплати праці (п.п. 2.3.3 Інструкції № 5).
Отже, аліменти утримуємо з матерiальної допомоги, що включається до складу заробітної плати та обкладається ПДФО і ВЗ.
Аліменти не утримуємо. Не утримуємо аліменти з неоподатковуваної матерiальної допомоги (її частини) — пряма норма ст. 73 Закону № 1404. По суті, це разова матдопомога, яка не належить до фонду оплати праці. Зокрема, нецільова благодійна допомога в неоподатковуваній сумі (у 2024 році — 4240 грн, п.п. 170.7.3 ПКУ). А ось з оподатковуваної частини аліменти стягуємо в загальному порядку.
Не відраховуємо аліменти з допомоги на поховання та допомоги на лікування. Це також пряма норма ст. 73 Закону № 1404. При цьому не утримуємо аліменти із всієї суми таких видів допомог незалежно від їх розміру.
Аліменти утримуємо. Із компенсації за невикористану відпустку, яка нараховується за два і більше роки. При цьому утримання аліментів здійснюється з усієї суми компенсації (див. лист Мін’юсту від 28.12.2006 № 19-48-671).
Чому виникають питання щодо утримання аліментів з відпускної компенсації? Річ у тім, що у ст. 73 Закону № 1404 серед виплат, з яких не стягуються аліменти, не зазначено компенсацію за невикористану відпустку. Проте у п.п. 5 п. 1 Переліку № 146 прямо зазначено, що утримання аліментів проводяться із заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку.
Зауважте, зазначена нормативка не деталізує, з компенсації якого виду відпустки при звільненні проводяться стягнення. Виходить, це може бути, наприклад, компенсація невикористаних як щорічних відпусток, так і соціальної відпустки на дітей.
Таким чином, якщо відпускна компенсація при звільненні нараховується за два і більше роки, то утримання аліментів здійснюється з усієї суми компенсації.
Аліменти не утримуємо. Аліменти не утримуються із компенсації за невикористану відпустку при звільненні, якщо така відпустка не використана за один рік.
Оскільки п.п. 2 п. 12 Переліку № 146 встановлена заборона утримувати аліменти з компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років.
Аліменти утримуємо. У загальному випадку тимчасова непрацездатність працівника, наприклад, унаслідок захворювання або травми, що не пов’язані з нещасним випадком, оплачується так:
— перші 5 днів хвороби — за рахунок роботодавця за основним місцем роботи та за сумісництвом;
— починаючи з шостого — за рахунок ПФУ (допомога по тимчасовій непрацездатності) тільки за одним місцем роботи.
За загальним правилом, аліменти утримуються у тому числі й із суми лікарняних. Тобто і з виплати за перші 5 днів хвороби роботодавцем і з допомоги по тимчасовій непрацездатності (пп. 10 та 11 п. 1 Переліку № 146).
Якщо провести утримання з виплат, які нараховує роботодавець, не складно, то із допомогою по тимчасовій непрацездатності не все так просто. Адже її фінансування здійснює ПФУ на спецрахунок, відкритий роботодавцем. Це цільові кошти, які можуть бути виплачені тільки безпосередньо працівнику, якому надається допомога по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону про соцстрахування* страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-ХІV.
Питання утримання аліментів з допомоги по тимчасовій непрацездатності працівника і досі гостро стоїть на практиці. Особливо коли хвороба затяжна.
Якщо ж суми зарплати, що виплачується за відпрацьований час, бракує для «погашення» аліментів за поточний місяць, то можливі два варіанти.
1. Працівник, отримавши лікарняні, може внести до каси (на поточний рахунок підприємства) суму аліментів за поточний місяць, якої не вистачає, а роботодавець далі перерахує її виконавцю/одержувачу аліментів.
2. Якщо працівник не хоче вносити суму аліментів до каси (на поточний рахунок), то, за примусовим стягненням, роботодавець сформує борг працівника за аліментами, який відобразить у звіті виконавцю.
Аліменти не утримуємо. Щодо утримання аліментів з лікарняних також є винятки. Аліменти не утримуються із допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за період, коли платник аліментів доглядав за хворою дитиною віком до 14 років. З неї аліменти не утримують на підставі прямої норми п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону № 1404 та п.п. 17 п. 12 Переліку № 146.