Підстави для стягнення
Одним із заходів примусового виконання рішень згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1404* є звернення стягнення із зарплати, інших доходів боржника. Обов’язки щодо здійснення заходів примусового виконання рішень покладені на виконавців (ст. 18 Закону № 1404).
* Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Виконавець виносить постанову про звернення стягнення із зарплати та інших доходів. Ця постанова надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі — підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч. 3 ст. 68 Закону № 1404).
В свою чергу роботодавець, якому надійшла постанова виконавця, зобов’язаний провадити відрахування із зарплати боржника. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону № 1404).
Алгоритм дій роботодавця, якщо йому надійшла постанова виконавця про звернення стягнення із зарплати аліментів на утримання дитини, покажемо на рисунку.
Дії роботодавця при стягненні аліментів із заробітку працівника за постановою виконавця
Розглянемо детально кожен крок із наведеної схеми.
Крок 1. Реєстрація постанови
Законодавство не передбачає обов’язкової реєстрації отриманих виконавчих документів роботодавцем. Відповідно немає форми і порядку реєстрації. Проте ми радимо їх реєструвати.
Отриману постанову можна зареєструвати в Журналі реєстрації виконавчих документів. Форма такого журналу не встановлена, як і його обов’язкова наявність. Якщо ви його заведете, то рекомендуємо в ньому зазначати: дату отримання документа, його номер, найменування органу держвиконавчої служби і П. І. Б. держвиконавця (П. І. Б. приватного виконавця), дату вибуття такого документа.
Якщо роботодавець не хоче заводити Журнал реєстрації виконавчих документів, то зареєструвати постанову можна у Журналі реєстрації вхідних документів. Але пам’ятайте: виконавчі документи необхідно зберігати окремо від інших документів.
Крок 2. Перевірка обов’язкових реквізитів
У постанові виконавця повинно бути зазначено (п. 3 розд. Х Інструкції № 512/5*):
— повне найменування і місцезнаходження підприємства (П. І. Б. фізособи або ФОП і місце проживання) — одержувача постанови;
— порядок стягнення суми боргу;
— розмір відрахувань;
— рахунок держвиконавчої служби/приватного виконавця, куди треба перераховувати кошти;
— вимогу про направлення звітів про здійснення відрахувань із періодичністю їх подання та адреси для відправлення;
— роз’яснення про відповідальність за невиконання вимог виконавця, порушення вимог Закону № 1404 (у тому числі за неподання (несвоєчасне подання) звіту).
Постанова підписується виконавцем.
Якщо в постанові буде відсутній хоча б один із реквізитів, то краще звернутися з листом до виконавця, щоб уникнути можливих проблем.
Крок 3. Проведення відрахувань з доходу боржника
Наказ, попередження. Відзначимо, що видавати окремий наказ про здійснення утримань із зарплати не потрібно, оскільки виконавчий лист є обов’язковим для виконання. На цьому також акцентувало увагу Мінсоцполітики у листі від 01.03.2019 № 247/0/206-19 (ср. ).
Також не встановлено обов’язку роботодавця попереджати та/або отримувати згоду працівника на здійснення відрахувань на підставі виконавчого документа.
У свою чергу роботодавець має повідомляти працівника про розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати (ст. 110 КЗпП та ст. 30 Закону про оплату праці*). Зазвичай, цю інформацію роботодавець надає працівнику щомісяця у так званих розрахункових листах.
* Закон України про оплату праці від 24.03.95 № 108/95-ВР.
База відрахувань. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404).
Отже, базою для відрахувань у боржника-працівника є його заробітна плата за вирахуванням ПДФО та ВЗ, тобто так звана чиста зарплата.
Розмір відрахувань. Суму (відсоток від заробітку або фіксовану суму), що підлягає утриманню з конкретного працівника, зазначають у постанові.
За рішенням суду аліменти присуджуються:
1) або в частці від доходу платника аліментів залежно від кількості дітей: на 1 дитину — 1/4, на 2 дітей — 1/3, на 3 та більше дітей — 1/2 доходу, але не більше 10 прожитмінімумів на дитину відповідного віку;
2) або у твердій грошовій сумі. Такі аліменти підлягають щорічній індексації, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками. Обов’язок індексувати аліменти в твердій сумі покладено на виконавців (ч. 1 ст. 71 Закону № 1404).
Мінімальний гарантований розмір аліментів визначений ч. 2 ст. 182 СКУ. І він дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому якщо стягнення аліментів присуджене в частці від доходу, то доволі часто в постанові може бути зазначено, що аліменти стягуються в частці від доходу, «але не менше 50 % прожитмінімуму для дитини відповідного віку». Якщо подібного припису про мінімальний розмір немає, нараховуйте аліменти так, як вказано у виконавчому документі. Самостійно виконувати будь-яке коригування розміру утримання, якого немає в постанові, не можна.
При розрахунку суми аліментів необхідно керуватися виключно розміром аліментів, зазначеним у виконавчих документах.
Обмеження. Максимальний розмір утримань із зарплати працівника за виконавчими документами про стягнення аліментів відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону № 1404 та ст. 128 КЗпП наведений у таблиці.
Обмеження щодо відрахувань аліментів із заробітку працівника
| Вид стягнення | Кількість виконавчих документів | Максимальний розмір відрахувань |
| Аліменти на повнолітніх | незалежно від кількості | 50 % від заробітку |
| Аліменти на неповнолітніх | 70 % від заробітку |
Крок 4. Перерахування коштів
Строк та разовість відрахування. Роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника і перераховує кошти на відповідний рахунок виконавця у строк, установлений боржнику для здійснення зазначених виплат, а в разі якщо такий строк не встановлено, — до 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення (ч. 1 ст. 69 Закону № 1404).
Як правило, відрахування із зарплати працівника роботодавець проводить після нарахування заробітної плати при розрахунку за відпрацьований місяць.
Але на практиці часто постає питання: чи потрібно робити відрахування за постановою виконавця при виплаті зарплати за першу половину місяця (так званого авансу)?
Такого обов’язку законодавство не передбачає, але немає і заборони це робити. Тобто здійснювати відрахування із заробітної плати боржника слід у строк, установлений для її виплати працівнику. А отже, за необхідності утримання цілком можна проводити два рази на місяць: під час виплати зарплати за першу та за другу половину місяця.
Перерахування коштів. Утримані з працівника-боржника гроші перераховуються на відповідний рахунок органу держвиконавчої служби або на рахунок приватного виконавця (реквізити мають бути в постанові) (ч. 1 ст. 69 Закону № 1404, п. 3 розд. Х Інструкції № 512/5).
Робити це треба в строки, зазначені в постанові. Якщо ці строки там не зазначені, то до 10-го числа місяця, наступного за місяцем стягнення. Наприклад, якщо стягнення проходить за лютий, то перерахувати кошти треба не пізніше 10 березня. З огляду на таке, кошти можна перераховувати і разом з виплатою заробітку.
Крок 5. Звітування виконавцеві
За «примусовими» аліментами, які утримані із зарплати працівника, роботодавець зобов’язаний відзвітувати перед виконавцем. Порядок і механізм звітування визначено Інструкцією № 512/5. Форма Звіту про здійснення відрахування і виплати наведена в додатку 9 до Інструкції № 512/5.
Отже, за аліментами роботодавець звітує виконавцю:
— щомісяця;
— після закінчення строку відповідних виплат. Конкретні строки для подання Звіту не встановлені. Проте якщо вони не зазначені в постанові виконавчої служби, подавайте Звіт найближчим часом після перерахування аліментів за відповідний місяць;
— у разі звільнення працівника. У разі припинення стягування аліментів (у тому числі при звільненні працівника) роботодавець повинен не пізніше як у 3-денний строк надати виконавцеві Звіт, де зазначити причину припинення, нове місце роботи, проживання або навчання боржника, якщо воно відоме (ч. 2 ст. 69 Закону № 1404);
— за кожною постановою про стягнення окремо, якщо утримання з працівника провадяться за декількома постановами.
Висновки
- Роботодавець, якому надійшла постанова виконавця про стягнення аліментів з його працівника, зобов’язаний провадити відрахування із зарплати такого працівника.
- Аліменти з доходів працівника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів.
- Максимальний розмір відрахувань аліментів із доходів працівника становить 50 %, а при утриманні аліментів на неповнолітніх дітей — 70 % від «чистої» зарплати.
- Стягнені суми перераховують за реквізитами, вказаними у виконавчому документі у встановлені в ньому строки, але не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем стягнення.
- Про проведення «примусових» утримань аліментів роботодавець звітує перед виконавцем щомісячно після закінчення строку відповідних виплат.
