IV. Амортизація нематеріальних активів

1. Об’єктом амортизації є вартість, яка амортизується.

Вартість, яка амортизується, складається з первісної або переоціненої вартості нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість об’єкта нематеріальних активів прирівнюється до нуля, окрім випадків існування невідмовного зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання або якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

Ліквідаційна вартість визначається комісією, створеною наказом керівника суб’єкта державного сектору.

2. Нематеріальний актив підлягає амортизації, коли має визначений строк корисного використання (експлуатації).

Об’єкти нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання (експлуатації) не амортизуються.

3. Нарахування амортизації об’єкта нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку його корисного використання, який встановлюється суб’єктом державного сектору при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс). Амортизація не нараховується на нематеріальні активи, доступ до яких обмежений у зв’язку з тим, що вони перебувають на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції.

4. При визначені строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів ураховуються такі фактори:

моральний знос (амортизація), що передбачається;

залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів суб’єкта державного сектору;

очікуване використання нематеріального активу з урахуванням морального зносу (амортизації);

строки корисного використання (експлуатації) подібних нематеріальних активів;

правові або інші обмеження щодо строку корисного використання (експлуатації) нематеріального активу.

5. Вартість об’єкта нематеріальних активів розподіляється на систематичній основі протягом строку його корисного використання (експлуатації) шляхом нарахування амортизації на дату балансу щокварталу діленням річної суми амортизації на 4. За рішенням керівника суб’єкта державного сектору у розпорядчому документі про облікову політику може бути передбачено нарахування амортизації на річну дату балансу.

Амортизація об’єкта нематеріальних активів нараховується з місяця, що настає за місяцем уведення цього об’єкта в господарський оборот.

Абзац третій пункту 5 розділу IV виключено.

При вибутті об’єкта нематеріального активу суб’єкт державного сектору нараховує амортизацію в місяці його вибуття. При цьому місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Сума нарахованої амортизації відображається збільшенням суми витрат і збільшенням суми накопиченої амортизації нематеріальних активів, крім випадків, коли сума цих витрат включається до собівартості іншого активу і балансової вартості такого активу.

Нарахування амортизації об’єкта нематеріальних активів припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття цього об’єкта.

6. Суб’єкти державного сектору амортизацію нематеріальних активів нараховують із застосуванням прямолінійного методу, відповідно до якого річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта нематеріальних активів.

7. Аналітичний облік накопиченої амортизації нематеріальних активів ведеться за об’єктами нематеріальних активів.

8. Строк корисного використання, ліквідаційна вартість та метод амортизації нематеріального активу переглядаються на кінець звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів або зміни умов отримання майбутніх економічних вигід від його використання.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання також на кінець кожного звітного року оцінюються на наявність ознак невизначеності строку їх корисного використання, та за відсутності таких ознак суб’єктом державного сектору установлюється строк корисного використання таких нематеріальних активів. Якщо суб’єкт державного сектору описує чинник (чинники), які суттєво впливають на наявність ознак невизначеності строку корисної експлуатації нематеріального активу, він враховує перелік факторів, визначених у пункті 4 розділу IV цих Методичних рекомендацій, та наводить інформацію про причини, які підтверджують оцінку строку корисної експлуатації нематеріального активу як невизначеного у примітках до фінансових звітів.

Строк корисної експлуатації нематеріального активу за угодою, яка має обов’язкову силу (включаючи права за контрактами чи інші юридичні права), не має перевищувати строк дії такої угоди, але може бути коротшим від періоду, протягом якого суб’єкт державного сектору очікує використовувати актив. Якщо строк угоди, що має обов’язкову силу (включаючи права за контрактами чи інші юридичні права), може бути подовжений, строк корисної експлуатації нематеріального активу має включати подовжений період (періоди), тільки якщо є свідчення, які підтверджують можливість такого подовження суб’єктом державного сектору без суттєвих витрат.

Амортизація нематеріального активу нараховується з огляду на новий строк корисного використання, метод нарахування амортизації та ліквідаційної вартості, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Зміни строку корисного використання, ліквідаційної вартості та методу амортизації нематеріального активу відображаються як зміни облікових оцінок відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2010 року № 1629, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 року за № 90/18828.

9. Після визнання втрат від зменшення корисності або після відновлення корисності об’єкта нематеріального активу, що амортизується, нарахування амортизації здійснюється виходячи з нової балансової (залишкової) вартості такого об’єкта і переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання.

Балансова (залишкова) вартість об’єкта нематеріальних активів, збільшена внаслідок відновлення його корисності, не повинна перевищувати балансової (залишкової) вартості такого об’єкта, визначеної на дату відновлення корисності, без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності.