Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
(положенню частини третьої статті 62 відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2011 р. № 12-рп/2011)