Стаття 6

Установити, що у 2025 році державні гарантії можуть надаватися:

1) за рішенням Кабінету Міністрів України в обсязі до 64.356.855 тис. гривень:

а) для забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання — резидентів України за кредитами (позиками), що залучаються для фінансування інвестиційних проектів;

б) для забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб’єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва — резидентам України;

в) для забезпечення виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання — резидентів України за кредитами (позиками), що залучаються для фінансування програм, пов’язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави (в обсязі до 30.000.000 тис. гривень).

Програми, пов’язані з підвищенням обороноздатності і безпеки держави, затверджуються Кабінетом Міністрів України до надання державних гарантій.

Суб’єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання державних гарантій для фінансування програм, пов’язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави, за рішенням Кабінету Міністрів України можуть звільнятися від зобов’язання надавати майнове або інше забезпечення виконання зобов’язань та вносити до державного бюджету плату за їх отримання.

Порядок та умови надання державних гарантій, зазначених у підпунктах «а» — «в» пункту 1 цієї статті, встановлюються Кабінетом Міністрів України;

2) на підставі міжнародних договорів України в обсязі до 115.000.000 тис. гривень:

а) для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку національної економіки, проектів, спрямованих на підвищення енергоефективності;

б) для забезпечення виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання державного сектору економіки, 100 відсотків акцій яких належать державі, за кредитами (позиками), що залучаються з метою підтримки їх ліквідності та стійкості роботи. Відповідні міжнародні договори України можуть включати, зокрема, положення щодо відмови від суверенного імунітету України в можливих спорах щодо таких зобов’язань та не потребують ратифікації Верховною Радою України.