Стаття 42-1. Підстави для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства

1. Роботодавець отримує також дозвіл для таких категорій осіб, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України:

1) відряджені іноземні працівники;

2) внутрішньокорпоративні цесіонарії;

3) іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

4) особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особи, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства.

2. Особливими категоріями іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, є:

1) іноземні високооплачувані професіонали;

2) засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;

3) випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

4) іноземні працівники творчих професій;

5) іноземні IT-професіонали;

6) гіг-спеціалісти.

3. Роботодавець може отримати дозвіл, за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:

1) п’ять мінімальних заробітних плат — іноземцям та особам без громадянства — найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та закладах освіти, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України «Про освіту»;

2) десять мінімальних заробітних плат — для всіх інших категорій найманих працівників.

4. Вимоги до мінімальної заробітної плати не застосовуються у разі отримання дозволу на застосування праці осіб, зазначених у частині другій цієї статті.