Внутрішній сумісник: оплата праці, оподаткування

Нарахування зарплати

Загальні норми. Відповідно до ч. 2 ст. 102¹ КЗпП працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Під фактично виконаною роботою необхідно вважати роботу, виконання якої:

— або відображено у відрядному наряді (якщо встановлена відрядна форма оплати праці);

— або зафіксовано в табелі обліку використання робочого часу (при почасовій формі оплати праці).

Cаме так тлумачать цю норму суди (див., наприклад, постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 24.09.2021 № 640/2044/19).

Поряд із цим працівник-сумісник має такі ж права на встановлення премій, доплат, надбавок та інших виплат, гарантованих законодавством і визначених колдоговором, як і основний працівник.

Неповний робочий час. Робота за сумісництвом належить до одного з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Звісно, якщо у сумісника неповна зайнятість. Тобто це ситуації, коли сумісник займає частину штатної одиниці (наприклад, 0,25 або 0,5 чи 0,75).

А робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП). І оплата праці в цьому випадку провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Повний робочий час. Якщо ж сумісник працює «на повну», то порядок розрахунку його основної зарплати нічим не відрізнятиметься від розрахунку основної зарплати основного працівника.

«Трудова» доплата до МЗП

Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Ця вимога закріплена у ст. 3¹ Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР. І на всіх працівників поширюється однаково. Незалежно від місця роботи працівника (комерційне підприємство, ФОП або бюджет) та його статусу (основний, сумісник).

Відповідно ця вимога повною мірою поширюється і на працівників — внутрішніх сумісників.

При цьому застосовувати її треба до зарплати, нарахованої за кожним трудовим договором окремо. Тобто тут порівняльні розрахунки з МЗП здійснюємо окремо за кожною займаною працівником посадою.

Так, якщо працівник за відповідною посадою (виконуваною ним роботою):

— виконав місячну (годинну) норму праці, то нараховану йому зарплату за місяць порівнюємо з МЗП у місячному розмірі (МЗП у погодинному розмірі, помноженому на норму праці);

— не виконав місячної (годинної) норми праці, наприклад, у зв’язку з роботою в умовах неповного робочого часу (за сумісництвом), то нараховану йому зарплату за фактично відпрацьований час порівнюємо з МЗП, визначеною пропорційно виконаній нормі праці (відпрацьованому часу).

У разі якщо в результаті таких порівнянь зарплата виявилася меншою за МЗП, то додатково розраховуємо і нараховуємо працівнику «трудову» доплату. Вона обчислюється як різниця між МЗП, з урахуванням виконання місячної (годинної) норми праці, та фактичною сумою нарахованої зарплати.

Отже, «трудову» доплату розраховують і нараховують (у разі необхідності) за кожним місцем роботи окремо.

Відпустка і відпускні

Відпустка. Незалежно від місця роботи (основне чи за сумісництво, зокрема і внутрішнє, працівник має право на щорічну відпустку. Такий висновок випливає із ст. 2 Закону про відпустки*.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Із щорічною основною відпусткою у сумісника ситуація така сама, як і в основного працівника. Тобто сумісники мають право на оплачувану щорічну основну відпустку повної тривалості. При цьому робота в режимі неповного робочого часу на встановлену тривалість щорічної основної відпустки не впливає.

Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки працівника-сумісника — 24 календарних дні.

Внутрішній сумісник так само, як і зовнішній, за бажання, може використовувати свої відпустки за основним місцем роботи і за сумісництвом у різний час. Адже такий співробітник за основним місцем роботи і на роботі за сумісництвом працює за різними трудовими договорами.

Якщо ж працівник-сумісник використовує щорічну відпустку одночасно за основним місцем роботи і за сумісництвом і тривалість його сумісницької відпустки коротша, то за бажанням сумісника роботодавець повинен надати йому відпустку без збереження зарплати на період до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. 1 ст. 25 3акону про відпустки).

До речі, правом на щорічну основну відпустку повної тривалості в перший рік роботи працівники-сумісники можуть скористатися до настання 6-місячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Відпускна середня. Відпускні суміснику розраховують за загальними правилами, прописаними в Порядку № 100*. При цьому якщо працівник — внутрішній сумісник, то відпускні йому обчислюють окремо за основним місцем роботи і окремо за місцем роботи за внутрішнім сумісництвом (п.п. «ї» п. 4 Порядку № 100).

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

Тобто середню зарплату для оплати періоду відпустки за основним місцем роботи і за сумісництвом розраховують окремо.

Оподаткування

ПДФО, ВЗ. З доходу внутрішнього сумісника ПДФО та ВЗ утримують із загальної суми зарплати, нарахованої одним роботодавцем.

ПДФО за ставкою 18 %, а ВЗ — за ставкою 1,5% утримуються за загальними правилами, що і для основних працівників.

ПСП. Податкова соціальна пільга застосовується лише за місцем роботи в одного роботодавця. Граничний розмір зарплати для застосування ПСП у 2023 році становить 3760 грн.

Роботодавець працівника, який працює за основним місцем роботи + внутрішнім сумісництвом, при визначенні його права на ПСП має порівнювати з граничним розміром доходу загальну суму зарплати (основне місце роботи + внутрішнє сумісництво).

До речі, багато корисних цікавинок про застосування ПСП ви можете знайти у статті «ПСП-нюанси» для роботодавців: відповідаємо на ваші запитання» // «Оплата праці», 2023, № 2.

Нарахування ЄСВ

ЄСВ з зарплати сумісників справляється за тими ж ставками, як і з доходу основних працівників (22 % — у загальному випадку, 8,41 % — для працівників з інвалідністю).

ЄСВ з МЗП. А як бути з вимогою щодо сплати ЄСВ з МЗП? Адже для основних працівників без інвалідності маємо виконувати вимоги, встановлені ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ*. Тобто в разі якщо база ЄСВ не перевищує розміру МЗП у місяці нарахування доходу, то сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП і ставки ЄСВ — 22 %. У 2023 році розмір мінімального страхового внеску становить 1474 грн (6700 грн х 22 %).

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

При нарахуванні зарплати (доходів) фізособам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Тобто при нарахуванні ЄСВ на зарплату (дохід) сумісника вимогу про сплату мінімального страхового внеску не виконуємо і внесок нараховуємо на фактичну базу ЄСВ, навіть якщо вона менша за МЗП.

Щодо внутрішніх сумісників, то контроль щодо сплати ЄСВ з МЗП для працівників без інвалідності (ставка 22 %) виконуємо. З МЗП порівнюємо загальну базу нарахування ЄСВ (основне місце роботи + внутрішнє сумісництво) і якщо вона буде нижчою за МЗП — ЄСВ справляємо з МЗП.

До речі, як відобразити у Д1 Податкового розрахунку додаткову базу ЄСВ при внутрішньому сумісництві, ви можете прочитати у статті «Вимога ЄСВ з МЗП та додаткова база при внутрішньому сумісництві» // «Оплата праці», 2023, № 14.

Максимальна база ЄСВ. Аналогічно контролюємо ЄСВ з максимальної бази нарахування внеску. У 2023 році максимальна база нарахування внеску становить 100500 грн (6700 х 15), а розмір максимального внеску становить 22110 грн (100500 х 22 %).

З максимальним розміром бази нарахування внеску порівнюємо сукупний дохід (за основним трудовим договором + внутрішнім сумісництвом).

У разі перевищення фактичної бази нарахування ЄСВ над максимальною — внесок сплачуємо з граничного максимуму.

У разі якщо працівник двічі внутрішній сумісник, то і з мінімальною, і з максимальною базою нарахування внеску порівнюємо сукупний дохід (за основним трудовим договором + одним внутрішнім сумісництвом + другим внутрішнім сумісництвом).

А якщо внутрішній сумісник виконує роботи (надає послуги) у цього ж роботодавця за ЦПД? То так само до порівняння з мінімальною і максимальною базою беремо сукупний дохід (основна посада + внутрішнє сумісництво + ЦПД).