ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
ЧАСТИНА ПЕРША: ПОВНОВАЖЕННЯ VS ПРИВАТНИЙ ІНТЕРЕС
Власне, конфлікт інтересів — це конфлікт між публічно-правовими обов’язками і приватними інтересами посадової особи.
У чому полягає цей конфлікт?
За загальним принципом і психологічними властивостями людини її приватні інтереси, якщо вони збігаються з функціональними обов’язками або дотичні до них, здатні вплинути на виконання посадовою особою її офіційних обов’язків або функцій.
Отже, основними складовими конфлікту інтересів є:
— приватний інтерес;
— службові чи представницькі повноваження;
— суперечність між приватним інтересом та повноваженнями (тобто вплив приватного інтересу на виконання повноважень).
З огляду на це законодавець у нормах ст. 1 Закону № 1700 передбачив два варіанти існування та розвитку конфлікту інтересів:
Потенційний конфлікт інтересів — наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень
Реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень
Закон № 1700 допускає, що приватним інтересом може вважатися будь-який — як майновий, так і немайновий інтерес.
Що таке майновий інтерес?
Майновий інтерес — це наявність будь-якої власності, частини власності, акцій, грошових чи інших зобов’язань, обов’язок утримувати членів родини тощо. Фактично в кожної особи є приватний майновий інтерес у тому чи іншому вигляді та розмірі.
Мати приватний інтерес — нормально і цілком законно.
Немайновий інтерес зазвичай включає в себе певні сімейні, родинні та соціальні зв’язки.
За таких умов ми маємо необмежене коло обставин та ситуацій, що можуть свідчити про наявність приватного інтересу чи зумовлювати його виникнення. При вирішенні питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв’язки особи, обсяг її службових/представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення.
Найбільш розповсюдженими ситуаціями виникнення конфлікту інтересів є стосунки з фізичними чи юридичними особами, що можуть зумовлювати виникнення приватного інтересу:
Особисті стосунки | Зазвичай це — можливість реалізації службових/представницьких повноважень стосовно себе. До таких ситуацій можна віднести прийняття (або участь у прийнятті) рішень особою щодо себе самої, які стосуються оплати праці, відведення земельних ділянок, використання права на депутатське звернення чи депутатський запит у власних інтересах |
Інший момент може стосуватися факту сумісництва чи поєднання статусу депутата з іншою діяльністю. Наприклад, депутат місцевої ради є одночасно керівником комунального підприємства. Водночас як депутат місцевої ради він бере участь у розгляді питання саме щодо його діяльності на посаді керівника підприємства (щодо оплати його праці, звіту про результати діяльності тощо) | |
Ще одна ситуація може виникнути, коли особа наділена певними повноваженнями, є засновником чи керівником підприємства. Приватний інтерес існуватиме у разі наявності службового чи представницького повноваження стосовно того підприємства, установи, організації, в якій особа є засновником та/або керівником | |
Сімейні та родинні стосунки | Законодавець виходить з того, що бажання піклуватися про членів сім’ї, родичів є природним для кожної людини, тому відносини з такими особами є передумовою виникнення приватного інтересу. Тож у випадку спільної роботи з членами сім’ї та родичами слід звертати увагу на наявність, характер та зміст службових чи представницьких повноважень, що можуть бути реалізовані стосовно таких осіб |
Отримання подарунка за певних умов також може призвести до виникнення конфлікту інтересів. Наприклад, у ситуації, коли особа безпосередньо (або її близька особа) отримала подарунок і надалі має прийняти рішення (вчинити дію) щодо дарувальника, наявний стовідсотковий приватний інтерес. Такий інтерес зумовлений бажанням віддячити за подарунок | |
Законом № 1700 визначено перелік близьких осіб, стосовно яких, з урахуванням приватного інтересу, у посадової особи під час реалізації повноважень може виникнути конфлікт інтересів | |
Дружні стосунки | Закон прямо не називає перелік осіб, яких можна вважати друзями, чи тих, з ким посадова особа може бути пов’язана дружніми стосунками. Але тут потрібно мати на увазі ті ситуації, що пов’язані з особами, з якими ми: перебуваємо у дружніх стосунках, сусідських відносинах; є кумами; разом навчалися в закладах освіти; були колегами протягом певного періоду або іншим чином проводили тривалий час разом. До дружніх стосунків належать і стосунки з такою категорією осіб, як «друзі» у соціальних мережах, які можуть впливати на приватний інтерес посадової особи |
Стосунки, що виникають у зв’язку з діяльністю або членством в певних організаціях | Приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають посадовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну. Тут приватний інтерес в окремих випадках може виникати чи полягати в зацікавленості в ухваленні або неухваленні певних рішень на користь конкретних організацій, визначенні результатів засідань конкурсних та інших комісій, або, наприклад, складанні позитивних висновків, якщо функції посадової особи передбачають проведення перевірок тих організацій, де членом є посадова особа, а засновниками виступають інші члени організації тощо |
Отже, Законом № 1700 не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу (приватного життя) як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки та відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об’єктивність прийняття рішень чи діянь при реалізації певних повноважень.
Це означає, що конфлікт інтересів може бути пов’язаний із цілком правомірними діями службовця як приватної особи, його належністю до громадських організацій, сімейними інтересами тощо, за умови, що ці інтереси здатні з певною вірогідністю реально спричинити неналежний вплив на виконання цією службовою особою своїх службових повноважень.
Таким чином, незважаючи на те, що далеко не кожен конфлікт між службовими повноваженнями і приватним інтересом здатен призвести до неправомірних рішень чи діянь, кожен із конфліктів інтересів здатен створити таку ситуацію у випадку, якщо не буде вчасно та належним чином оцінений і врегульований.
Особи, на яких поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів:
1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування:
— державні службовці;
— депутати місцевих рад;
— сільські, селищні, міські голови;
— посадові особи місцевого самоврядування.
2. Особи, які для цілей Закону № 1700 прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
— посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700;
— особи, які не є посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, інші особи, визначені законом);
— представники громадських об’єднань, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III, інших законів.
ЧАСТИНА ДРУГА: ПОВНОВАЖЕННЯ & ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Отже, суперечність між приватним інтересом та повноваженнями полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого — особа, яка уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов’язки в інтересах територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.
Таким чином, особа, уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, приймаючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи іншу дію), по суті, стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на користь територіальної громади) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів близьких осіб).
Найбільш уважні читачі, впевнений, запитають: «Та як же можна казати про вплив приватного інтересу на прийняття рішень, коли посадові особи місцевого самоврядування, зокрема, діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України?».
Відповім: приватний інтерес може впливати на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових або представницьких повноважень, що є дискреційними. Якщо особа, звісно, свідомо не порушує конкретну норму, встановлену відповідним нормативним актом.
Дискреція — можливість діяти на власний розсуд, обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень.
Тож дискреційні повноваження — це повноваження, які посадова особа, що приймає рішення, може здійснювати з певною юридичною свободою, тобто коли можна обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вважається найкращим за таких обставин.
На практиці, звісно, виникають труднощі з визначенням того, які повноваження є дискреційними та чому саме дискреційні повноваження призводять до виникнення конфлікту інтересів.
Дискреційне повноваження може полягати у:
— виборі — діяти чи не діяти;
— виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі, — якщо діяти.
Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору з будь-ким.
Наявність протиріччя встановлюється в кожному окремому випадку виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, шляхом порівняння повноважень та наявного в особи приватного інтересу з подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.
Неповідомлення про потенційний та реальний конфлікт інтересів, вчинення дій / прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягнуть за собою певну відповідальність.
Про дії в умовах конкретних кейсів, можливі механізми врегулювання конфлікту інтересів та відповідальність за його неврегулювання поговоримо в наступних випусках.