Передаємо майно з правом користування: як оформити відносини?

Передача майна від головного розпорядника підпорядкованій установі — класичний приклад взаємовідносин в бюджетній сфері. Утім, як і будь-яка операція, передача майна потребує правильного документального оформлення. Та чи правильно у такому разі оформляти договір відповідального зберігання? Ні, для таких відносин цей договір є абсолютно недоречним. Як вийти з цієї ситуації? Розберемося разом.

Договір відповідального зберігання — не вихід. Чому?

Річ у тім, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцю у схоронності.

Відносини сторін за договором зберігання (у т. ч. й відповідального зберігання) та порядок укладання таких договорів прописано в гл. 66 «Зберігання» ЦКУ*. Так, у параграфі 1 гл. 66 ЦКУ наведено загальні положення щодо будь-яких договорів зберігання, а у параграфах 2, 3 гл. 66 ЦКУ — особливості укладення окремих видів договорів зберігання.

* Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

Та головне питання, яке нас цікавить: чи має право зберігач користуватися майном, отриманим на відповідальне зберігання. Відповідь чітко прописана у ст. 944 ЦКУ.

Аргумент 1

Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Як бачимо, зазначена норма не дає право зберігачу майна, переданого йому на зберігання, за замовчуванням користуватись таким майном.

Звісно ж, поклажодавець може надати зберігачу право користуватися річчю, переданою йому на зберігання. Але таке право стосується речей, визначених родовими ознаками (ст. 941 ЦКУ).

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюється числом, мірою, вагою (ч. 2 ст. 184 ЦКУ). За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

А ось змішувати та користуватися речами, визначеними індивідуальними ознаками, ЦКУ не дозволяє зберігачу. Наприклад, якщо йдеться про передану на зберігання річ, визначену індивідуальними ознаками (транспортний засіб), то зберігачу не може бути надано право розпорядження нею, оскільки це суперечитиме вимогам ЦКУ.

Аргумент 2

З позиції податкового законодавства відповідальне зберігання здійснюється без права використання. Це чорним по білому прописано в п.п. 14.1.32 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. Під відповідальним зберіганням розуміють господарську операцію, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Аргумент 3

Позицію податківців активно підтримують і в судах (див. ухвалу Верховного Суду від 22.06.2022 № 902/591/20). Ба більше, служителі Феміди вважають, що при наданні зберігачу майна права користуванням таким майном має місце удаваний правочин, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна. Адже всі права щодо користування прямо вказані в договорі, і сторони нічого не приховують.

Тож аби не наражати себе на подібні висновки контролюючих та судових органів, не радимо в договорах зберігання згадувати про право зберігача користуватися переданою йому на зберігання річчю.

Який вихід?

Є абсолютно законний спосіб вирішення цієї ситуації. Передачу майна від головного розпорядника (управління освіти) підвідомчій установі (закладу освіти) варто оформити як передачу майна в оперативне управління.

Під правом оперативного управління визнають речове право суб’єкта господарювання володіти, користуватись і розпоряджатись майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом). Особливості передачі майна на таких умовах закріплені в ст. 137 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV.

При передачі майна на праві оперативного управління за власником зберігається право контролювати використання та збереження такого майна. Також він має право вилучати у суб’єкта господарювання майно, яке не використовується, та майно, що використовується не за призначенням. Здійснюється це безпосередньо власником або через уповноважений ним орган.

У цій ситуації, описаній у запитанні, ініціатором прийняття рішення про передачу транспортного засобу в оперативне управління закладу освіти є відповідний орган місцевого самоуправління. Тож йому й всі карти в руки.

За загальним правилом процедура передачі та закріплення комунального майна саме на таких умовах має бути врегульована місцевим Положенням про порядок закріплення майна комунальної власності за підприємствами, установами, організаціями на праві господарського відання (оперативного управління) та відповідними типовими договорами. Детально про організаційні питання передачі-отримання майна на правах оперативного управління читайте матеріал «Передача-отримання майна: як показати в обліку?» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2022, № 27).

Зазвичай бюджетна установа, яка отримала майно в оперативне управління, виступає балансоутримувачем такого майна. Та головне — саме така установа цілком на законним підставах має право здійснювати видатки на його утримання (обслуговування, ремонт тощо).

Як вирішити облікові питання?

Передача майна з балансу управління освіти на баланс закладу освіти на праві оперативного управління здійснюється в межах органу, уповноваженого управляти об’єктами комунальної власності. Це означає, що таку операцію вважаємо операцією з внутрішнього переміщення комунального майна.

Основні правила документального оформлення та обліку таких операцій з позиції сторони, яка передає майно, та установи-отримувача узагальнимо в таблиці.

Передача-отримання майна на праві оперативного управління: оформлення + бухоблік

* Наказ Мінфіну «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання» від 13.09.2016 № 818.