Кошти на валютному рахунку: коли визначати курсову різницю?

Надходження валюти: ключові моменти

Загальні правила відображення в бухгалтерському обліку операцій з іноземною валютою визначено НП(С)БО 130*. Наведемо головні особливості здійснення та обліку операцій з валютою, про які має пам’ятати бухгалтер.

* Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 130 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну від 11.08.2011 № 1022.

1. Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаємо у валюті звітності — у національній валюті України шляхом перерахунку суми іноземної валюти із застосуванням валютного курсу. Таким є припис п. 1 розд. ІІ НП(С)БО 130.

2. Перерахунок іноземної валюти в національну проводимо за курсом НБУ на дату здійснення операції. Інформацію про офіційний курс гривні щодо іноземних валют НБУ розміщує щодня на своєму сайті.

3. Міжнародна фінансова допомога, отримана в іноземній валюті, є монетарною статтею балансу.

Нагадаємо: монетарними статтями визнають грошові кошти, а також такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Отже, суму міжнародної фінансової допомоги насамперед слід перераховувати у гривні за курсом НБУ на дату зарахування коштів до складу активів, тобто на дату отримання допомоги. У бухгалтерському обліку зараховану іноземну валюту установа обліковує на субрахунку 2311 «Поточні рахунки в банку».

Перераховуємо вартість валюти: коли та як?

Перерахунок вартості міжнародної фінансової допомоги, яка надійшла на валютний рахунок, передбачає визначення курсових різниць.

Під курсовою різницею розуміють різницю між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Так, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводимо на дату здійснення господарської операції та на дату балансу (на звітну дату). Таке правило прописано в п. 4 розд. ІІ НП(С)БО 130.

З огляду на це, перерахунок вартості валюти, яку зараховано на валютний рахунок, маємо здійснювати у двох випадках.

Ситуація 1. На дату здійснення господарської операції

Насамперед це робимо на дату зарахування валютних коштів до складу активів (на дату отримання), тобто під час первісного визнання.

При цьому установі потрібно визначити різницю між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах НБУ. Для цього на дату здійснення господарської операції перераховуємо усі монетарні статті із застосуванням валютного курсу, який діяв на цю дату.

Крім того, такий перерахунок проводимо у разі здійснення будь-яких операції з валютою (наприклад, продаж валюти). При цьому визначаємо різницю між курсами продажу валюти на МВРУ та курсом НБУ. Зробити це необхідно на дату зарахування коштів від продажу іноземної валюти на поточний рахунок установи.

Ситуація 2. На дату балансу

Якщо на кінець звітного періоду (кварталу, року) установа має на валютному рахунку невикористану іноземну валюту, необхідно визначити курсову різницю на дату балансу (звітну дату). Для цього застосовують валютний курс НБУ на кінець дня звітної дати (п. 4 розд. II НП(С)БО 130).

Таким чином, допоки на валютному рахунку установи перебуває певна сума валюти, доведеться перераховувати вартість такої валюти.

Будьте уважні: робити це необхідно на кожну дату балансу (останній день звітного періоду): 31.03, 30.06, 30.09, 31.12. Відповідно в ситуації читача — такий перерахунок залишку валюти на валютному рахунку доведеться робити протягом трьох років.

Перераховуємо вартість валюти: що в бухобліку?

Залежно від збільшення або зменшення валютних курсів результат такої переоцінки (курсова різниця) може бути додатним або від’ємним.

Якщо установа може отримати більше гривень під час конвертації вартості активу (валюти) в національну валюту, ніж було отримано під час попередньої операції з такою валютою, тоді визнаємо додатну курсову різницю — дохід. А якщо менше — від’ємну курсову різницю — витрати.

У бухобліку таку курсову різницю відображаємо згідно з п. 5.23 Типової кореспонденції*. Особливості відображення курсових різниць на рахунках бухобліку покажемо в таблиці.

* Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами, затверджена наказом Мінфіну від 29.12.2015 № 1219.

Бухоблік курсових різниць

Курс НБУ грн/євро на зазначені дати був таким:

* Умовний курс.

У бухгалтерському обліку зазначені операції відображаємо так:

Якщо установа використовуватиме міжнародну фінансову допомогу в іноземній валюті протягом кількох років, валютний курс НБУ постійно змінюватиметься. Відповідно щоразу під час здійснення операцій з валютою слід робити перерахунок вартості такої валюти.

Крім того, установа має розраховувати курсову різницю на кінець кожного звітного періоду з огляду на залишок валютних коштів. Ба більше, такі обчислення слід виконувати, навіть якщо не було жодних операцій з такими коштами протягом відповідного звітного період (тобто навіть за відсутності руху коштів на валютному рахунку). Тобто робити це доведеться на кожну дату балансу протягом періоду використання валютних надходжень.

Як звітувати про валюту?

Традиційно, операції з валютою установа має показати у фінансовій звітності. Пояснимо, у яких рядках фінансової звітності слід відображати такі активи.

Відображення валютних операцій у фінансовій звітності

Також у разі здійснення операцій в іноземній валюті розпорядники бюджетних коштів складають Довідку про операції в іноземній валюті. Форму цієї довідки та пояснення щодо її заповнення наведено в додатку 41 до Порядку № 1407*. Таку ж довідку подають й розпорядники місцевих бюджетів.

* Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затверджений наказом Мінфіну від 24.12.2012 № 1407.

Подавати зазначену довідку необхідно до органу Казначейства за кожним видом (кодом) іноземної валюти окремо. Строк подання — протягом трьох робочих днів місяця, наступного за звітним.