Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі норм цієї статті можливе за таких умов:
1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);
2) винна дія працівника;
3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Тобто трудовий договір з ініціативи власника може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього.
Водночас звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Безпосереднім обслуговуванням є «прийняття» і «зберігання». Тобто це працівники, які безпосередньо пов’язані трудовою діяльністю саме з цими функціями, наприклад продавці, касири, завідувачі складами тощо. Тому для вирішення питання про те, чи належить працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов’язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями про структурний підрозділ. Як правило, основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.
Особи ж, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не належать до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб’єктами звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Тож якщо до посадових обов’язків бухгалтера не входить безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей, звільнення на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України не буде вважатися правомірним.
