Слід пам’ятати, що звільнення за прогул (у т. ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є видом дисциплінарного стягнення і має застосовуватися з додержанням порядку, установленого для застосування дисциплінарних стягнень.
Розірвати трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП (у випадку прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин), можна лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації (профспілкового представника), членом якої є працівник.
При звільненні за прогул видається наказ. Трудові відносини вважаються припиненими з першого дня невиходу на роботу, якщо працівник до часу видання наказу не працював. Тож днем звільнення, саме за таких обставин, слід вважати останній день фактичної роботи. Якщо ж працівника після зафіксованого факту прогулу допустили до роботи, його можна звільнити і в будь-який інший день.
У трудовій книжці робиться запис про звільнення: «Звільнено у зв’язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України».
У разі відсутності працівника на роботі протягом робочого дня з невідомих причин цей день не табелюється і, відповідно, не оплачується. Якщо ж надалі з’ясується, що працівник цього дня хворів і це підтверджено листком непрацездатності, йому виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності. Якщо ж працівник відсутній на роботі без поважних причин, цей день не оплачується і до працівника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема і звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП.
Якщо ж протягом робочого дня працівник був відсутній на роботі понад три години, то на підставі відповідного акта до табеля обліку робочого часу заноситься кількість фактично відпрацьованих цим працівником годин.
Тепер про відпустки. Частиною першою ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96 передбачене загальне правило: за бажанням працівника, у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому мають надати невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Оскільки звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП є звільненням за порушення трудової дисципліни, то, відповідно, в разі такого звільнення відпустка не надається.
Частиною першою ст. 3 цього Закону передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачують грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Тож виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної, як основної, так і додаткової, відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується незалежно від підстав звільнення. А отже, при звільненні за пунктом 4 статті 40 КЗпП виплачується компенсація.
