Що таке самопрезентація
Людина — істота соціальна. Без суспільства вона не може, як Королева Великої Британії без Великої Британії. А щоб досягти в цьому суспільстві успіхів і висот, їй потрібно показати себе, і бажано в усій красі. Якою б талановитою, розумною, прекрасною не була людина, поки інші цього не помітили, сенсу як такого її чудові особливості не мають.
Напевно, тому ми так прагнемо сформувати певне враження про себе в інших людей. Адже поки це враження не сформовано, ми не займемо місця, що відповідає саме нам, нашим якостям і здібностям, у соціальному, а отже, взагалі в усякому житті. Не показавши свої сильні сторони оточуючим, не отримати відповідну роботу, не досягти в ній успіхів, не завести сім’ю тощо. Тож представляти себе, презентувати нам доводиться в дуже багатьох ситуаціях: при співбесіді на роботі, при знайомстві з партнерами, на першому побаченні… Загалом у будь-якій ситуації, де людина, вперше бачачи нас і нашу поведінку, складає якусь думку.
Хочеш чогось досягти в суспільстві — покажи, чого вартий.У цілому самопрезентація служить трьом основним завданням. По-перше, вона дозволяє нам отримати те, що потрібно. Наприклад, прийшли ви до магазину, а там досить-таки сварлива продавщиця. Але ви одразу розпрямили плечі і впевненим тоном попросили необхідне, тобто представили себе як статусну людину, яка здатна керувати іншими. Або прийшли до лікарні, плечі опустили, голову втягнули і сказали, що вам «тільки запитати». У цій ситуації ви вже створюєте враження непомітної, м’якої і «просячої». Викликавши в людей відповідне враження, вам легко отримати бажане.
Друге завдання. За допомогою самопрезентації ми підтверджуємо, розвиваємо та вдосконалюємо свій образ «Я». «Здрастуйте, — кажете ви, — я — керівник відділу…, кандидат економічних наук». Ось ці посада і науковий ступінь є невід’ємними частинами вашої у цьому випадку професійної ідентичності. Вони забезпечують стабільність вашого стану як особистості. І щоразу, прокидаючись вранці, ви точно знаєте, хто ви: «керівник» і «кандидат економічних наук». Зрозуміло, що цими ролями весь ваш образ «Я» не вичерпується і включає й інші презентації себе: як батька, як чоловіка/жінки, як громадянина тощо.
І третє. За допомогою самопрезентації ми налагоджуємо та підтримуємо соціальні відносини. Коли ви повідомляєте, що ви керівник, інші люди розуміють, як себе з вами вести. Причому це звичайно залежить не тільки від вашої самопрезентації, а й від їх. Так, людина, яка є вашим підлеглим, поводитиметься одним чином, а керівник іншого відділу, рівнозначного вашому, — іншим.
Так що ж таке самопрезентація?
Самопрезентація — управління тим враженням, яке ви справляєте на людей.Управляти цим враженням важливо. Автору як психологу нерідко доводиться стикатися у своїй роботі з клієнтами, які скаржаться на те, що їх недооцінили, не зрозуміли, не визнали. Наприклад, одна клієнтка була пригнічена тим фактом, що перехвилювалася, складаючи іспит з міжнародної сертифікації, і не була сертифікована.
У всіх таких випадках спільне одне — людині не вдалося постати перед іншими у вигідному для себе світлі, стати потрібним боком. Клієнтка, що перехвилювалася, дійсно є експертом у своїй галузі, однак виглядала в очах екзаменатора як невпевнена в собі та некомпетентна особа.
Для того щоб не допустити подібних ситуацій, корисно спиратися на спеціальні стратегії самопрезентації, тим паче що в них немає нічого складного.
Як сподобатися
Майже всі ми хочемо подобатися іншим, завоювати їх симпатію, привабити до себе. Тим паче що дивіденди від такої поведінки завжди є. Недаремно численні наукові дослідження показують (щоб там не говорили про рівність і справедливість), що фізично привабливим людям частіше роблять знижки в магазинах, завищують оцінки в навчальних закладах, даішники відпускають їх без штрафів. Але щоб сподобатися оточуючим, не обов’язково мати модельну зовнішність. Досить просто викликати правильне враження. Як же це зробити?
«Зозуля Півня вихваляє…». Ми не випадково процитували класика, а щоб проілюструвати просту стратегію самопрезентації, спрямованої на те, щоб привабити до себе. Суть її полягає в такому:
Щоб сподобатися іншим, потрібно показати, що вони подобаються вам.Комплімент, похвала, лестощі — чудовий спосіб сподобатися. Головне, звичайно, щоб вони були все ж таки доволі щирими. Одразу додамо, що хоча люди завжди помічають, коли хтось лестить іншому, і звичайно ставляться до цього негативно, у ситуації, коли лестять їм, вони схильні «розвішувати вуха» і радіти, наскільки вони чудові. Так уже влаштована людина…
Знайдіть у людині, з якою знайомитеся, або в аудиторії, перед якою виступаєте, щось, що вам дійсно подобається, і повідомте про це. Так ми експлуатуємо прагнення вашого слухача подобатися іншим.
Але можна спертися і на його прагнення бути компетентним, важливим, цінним, потрібним. Для цього попросіть людину дати вам пораду, запитайте, що вона думає з цього приводу, тощо. А потім висловіть щиру вдячність: «Дякую вам, ваша порада дуже цінна для мене/ ваша думка дуже цікава». Загалом, принцип похвали продовжує працювати.
Виразити іншому симпатію, щоб заробити її самому, можна і невербально. Більше посміхайтеся, кивайте, нехай ваш погляд виражає повагу та визнання. Посмішка, знову ж таки, по можливості має бути щирою. При щирій посмішці людина не тільки розтягує губи, вона посміхається очима. Якщо людина вам деякою мірою неприємна, однак сподобатися їй необхідно, щоб викликати в себе щиру посмішку, подумайте про щось приємне: діти, котики, відпустка…
Наступна стратегія самопрезентації, що дозволяє привабити до себе оточуючих, називається «знаходження схожості».
Знайдіть щось, що об’єднує вас з людиною чи групою людей, яким ви хочете сподобатися.У слові спілкування корінь «спіл». Для того, щоб побудувати ефективне спілкування, в якому ви подобатиметеся співрозмовнику, потрібно знайти з ним щось спільне: інтереси, смаки, звички, принципи, точки зору тощо. Ви помітили, що у співрозмовника фотографія кішки в гаманці. А у вас удома улюблений кіт. Використайте це не тільки як тему для розмови, а й як можливість зблизитися. Усім подобаються ті люди, які схожі на них самих. Ось така проста психологічна закономірність.
«Ви знаєте, я дуже люблю класичну музику…», — говорить один. «О! Я теж», — заявляє той, хто хоче справити враження на першого. Добре, коли ви виявляєте реальні схожі моменти і спираєтеся саме на них, але можна і просто підтакувати заради отримання симпатії. Щоправда, в цьому випадку є ризик викриття: стане очевидно, що це все від старання сподобатися, і тоді всі спроби створити приємне враження підуть нанівець. Узагалі людина, яка дуже сильно прагне справити враження, що помічає об’єкт такої психологічної «атаки», отримує протилежний результат. Тому, використовуючи стратегію знаходження схожості, важливо, проте, погоджуватися із співрозмовником вибірково, ви маєте право на незгоду за окремими пунктами. Ця стратегія не означає, що ви постійно говорите: «Так, і я теж»! Не погоджуйтеся у дрібницях, але знаходьте спільне у принципових та важливих питаннях.
Добре сперечатися з людиною про книги, якщо вона їх читає просто, щоб відпочити, і це для неї непринципово. Але сказати котолюбу, що «коти — це зло!», означає нажити собі непримиренного ворога, ну або в усякому разі зіпсувати враження. І навпаки, з літератором цілком можна не погоджуватися з приводу котів, але його думку щодо розвитку метафоричного образу в Данте слід поважати.
Ми обговорили дві основні стратегії формування симпатії. Звісно, у житті їх можна і навіть потрібно комбінувати. Є і третій прийом.
Люди люблять скромних.Це означає, перш за все, те, що розповідати про свої успіхи та досягнення направо і наліво зовсім не варто. Хвалити себе бажано або в ситуаціях, коли це регламентовано ситуацією спілкування, наприклад, співбесіда створена саме для того, щоб розповісти, який ви чудовий, або ж устами інших людей. Оточуючі більше довіряють не тій думці, яку ви самі склали про себе, а тій, що говорять про вас інші люди. Отже, якщо ви хочете справити приємне враження, запасіться одним-двома (головне не переборщити) хвалителями, які в потрібний момент скажуть: «Так, Іван Іванович у нас найцінніший співробітник, на ньому все тримається», «Ганна Петрівна — найкращий фахівець у цій сфері» тощо.
Отже, ми обговорили найефективніші стратегії приваблення оточуючих до себе: вираження симпатії іншим, знаходження схожості та скромність. Вони працюють як у тій ситуації, коли ви розмовляєте з кимось один на один, так і в тій, коли ви виступаєте публічно. Щоб привабити аудиторію, потрібно знайти те, що вас об’єднує, те, що близько і вам, і слухачам, похвалити їх трохи, при цьому якщо і розповідати про свої досягнення, то стримано і за фактом. Наприклад, презентація «Я — найкращий фахівець у цій сфері» викликає недовіру і відторгнення. Презентація «Я — начальник відділу такого-то, уже 10 років займаюся цим питанням, написав про це близько 50 статей» сильніше спирається на факти, скромніше, хоча і не приховує професійних успіхів того, хто представляється, тобто в цілому вдаліша.
Про прагнення сподобатися поговорили. Рухаємося далі.
Як виглядати компетентним
Вирішив якось лев — цар звірів розділити всіх жителів лісу на групи: розумних і красивих. І сказав їм: розумні — праворуч, красиві — ліворуч. І тільки одна мавпа бігала від одних до інших у метаннях і сумнівах. «Ти чого кидаєшся?» — запитав лев. «А я і розумна, і красива. Не розірватися ж мені!».
Цей анекдот, як і будь-який інший, несе в собі не лише гумористичний заряд, а й важливу життєву мудрість: узагалі-то в суспільстві людині бажано виглядати в очах інших не тільки красивою, а ще й розумною, тобто не тільки бути привабливою, хоч це й важливо, але явно недостатньо, а ще й компетентною: знаючою, умілою тощо. Мабуть і справді людина походить від мавпи. Але залишимо жарти осторонь. Як створити в оточуючих враження власної компетентності?
Перша стратегія найпростіша.
Щоб переконати когось у своїй компетентності, потрібно її продемонструвати.Як люди демонструють компетентність? Вони здатні детально розповісти про те питання, в якому розбираються, при цьому вживають спеціальну термінологію, наводять приклади з власної практики. Отже, хочете, щоб вам повірили, що ви фахівець у чомусь? Показуйте це самим стилем ведення бесіди. Варто тільки підкреслити ще раз важливість прикладу. Ще якихось 50 — 100 років тому людей чарували теоретичні міркування, здатність людини говорити багато та незрозуміло. Сьогодні розумний, читай — компетентний, не той, хто говорить складно, а той, хто говорить зрозуміло. Для цього й використовуються приклади, практичні ситуації, розбір проблем тощо. «А ось у мене ще такий випадок був…» — чудовий спосіб почати презентувати свою компетентність.
Наступний принцип — теж зовсім не складний і часто застосовується в житті.
Заявіть про свою компетентність.І ні, це знову ж таки не означає, що варто кричати на весь світ про те, що «я — найкращий фахівець у цьому місті/країні/світі». Як ми вже писали вище, коли говорили про мету завоювати прихильність іншого, так само і щоб отримати визнання компетентним, важливо, розповідаючи про себе, спиратися на факти. Їх не потрібно применшувати, надмірна скромність також невдала, як і недостатня, але і всякий висловлений на адресу самого себе комплімент має бути підкріплений прикладом. Навіть коли ви говорите, наприклад, на співбесіді, що стресостійкі, бажано одразу підкріпити це історією з життя. «Згадується ситуація: ми працювали дві доби без сну. Усі були вимотані. Співробітники почали лаятися. Але я зібрався з силами, розповів смішний анекдот, ми посміялися, і всім стало краще».
Ще одна стратегія. Що формує імідж компетентної людини? Як ми розуміємо, що вона розбирається в чомусь?
Використовуйте атрибути компетентності.Є спеціальні атрибути професіоналізму, які помітні та впадають у вічі. Наприклад, ми одразу розуміємо, що людина лікар, коли бачимо її білий халат, фонендоскоп на шиї, священну трикутну печатку і незмінно жовті папери на столі. Але такі атрибути є в кожного фахівця. Людина, яка багато працює з паперами, завжди повинна носити стос документів у руках і розкласти ще декілька на столі. Лектору корисно мати, скажімо презентер, тобто дистанційний пульт управління презентацією. Так він показує, що постійно веде лекції і йому незручно підходити до комп’ютера щоразу, коли потрібно перемкнути слайд.
У найзагальнішому вигляді, коли людина компетентна, тобто експерт у своєму питанні, вона затребувана, а отже, зайнята. Тому якщо ви хочете показати свою компетентність, показуйте свою зайнятість. Відповідаючи на телефон, просіть зачекати хвилинку. Плануючи зустрічі з кимось, розкривайте щоденник. Повідомляйте інших про те, що зараз у вас дуже багато справ, але ви обов’язково знайдете час для них, наприклад, у такий-то день тощо.
Ще один важливий атрибут компетентності — записи. Як показали дослідження психологів, людина, яка веде записи під час зустрічі, наради, виступів тощо, виглядає компетентнішою, ніж та, яка цього не робить.
Ось так. Для того щоб стати дійсним професіоналом, потрібні роки підготовки, постійна самоосвіта та самовдосконалення. Але всього цього оточуючі можуть і не помітити, якщо людина не може себе правильно подати. А зробити останнє значно легше.
Як показати впливовість і статус
Яке ще враження, крім привабливості та компетентності хочуть справити люди? Ну, звичайно ж, впливовість. Впливова, статусна людина — та, від рішень і дій якої залежать інші люди, вона розпоряджається ресурсами і благами, словом, має владу.
Як можна продемонструвати статус і впливовість? Є декілька основних стратегій, і люди ними користуються.
Використовуйте артефакти статусу і влади. Людину, яка має владу, відрізняє зовнішній вигляд. Як правило, вона одягнена у строгий, але дорогий одяг. У неї є окремий кабінет, секретар чи помічник. Підвищують статус людини в очах інших сертифікати, дипломи, грамоти та інші документальні підтвердження, розвішені на стінах.
Така людина також схильна до марнотратної поведінки, вона не економить гроші. Статусну людину видає вартість речей, які її оточують. Це може бути дорогий телефон, окуляри, одяг, коштовності, автомобіль тощо.
Усі ці ознаки людина використовує тільки для того, щоб продемонструвати свою впливовість. Але, зрозуміло, що якщо одяг, телефон і окуляри ще можна притягнути з собою на зустріч або виступ і там вони можуть допомогти сформувати потрібне враження, то шикарний будинок чи автомобіль доведеться залишити за кадром, та й не в усіх у наших реаліях є ті самі артефакти та ознаки статусу. Тож краще попрацювати над собою і використовувати поведінкові стратегії.
Для того щоб підвищити свій статус в очах оточуючих, людина може повідомити про свою приналежність до тієї чи іншої статусної групи і скупатися в «аурі» її впливу. Наприклад, коли ви говорите про те, що закінчили престижний виш, ваша статусність в очах слухачів зростає. Коли вказуєте на те, що є членом такої-то ради, фонду, об’єднання тощо — ваша статусність знову зростає. Але цей механізм працює тільки в тому випадку, якщо група, до якої ви входите, відома своєю значимістю.
І, мабуть, одна з найефективніших стратегій представлення своєї влади:
Використовуйте невербальні маркери впливовості.Людина, яка має вище положення в суспільстві, схильна приймати розслаблені пози під час розмови. Вона займає більше простору на дивані або в кріслі, ніж невпевнений у собі співрозмовник, який має меншу впливовість. Важливо й те, як така людина говорить. Впливова людина дивиться прямо на співрозмовника, коли говорить сама, і вбік, коли слухає інших. Так на невербальному рівні вона показує, що її слова мають більшу вагу, ніж слова співрозмовника. Невпевнені в собі люди навпаки уникають прямо дивитися на людину, до якої звертаються, зате дивляться на неї широко розкритими очима в той момент, коли слухають.
Впливова людина також частіше дозволяє собі торкатися до інших людей, вторгатися в їх особистий простір, ніж людина з меншим соціальним статусом.
Для впливової людини характерне також вираження домінування. Вона може дивитися на інших зверху вниз, використовувати агресивні жести, наприклад, ударяючи однією рукою, стиснутою в кулак, по розкритій долоні іншої. Варто комусь не погодитися з такою людиною, і вона дозволить собі встати, її підборіддя виявиться дещо висунутим уперед, а голос стане сильним, гучним та різким. Такий голос добре віддає накази.
Отже, невербальні ознаки впливовості дозволяють продемонструвати статус і владу оточуючим, хоча зрозуміло, що демонстрація цих якостей може також спровокувати агресію. Тож будьте обережні з ними.
Нам час прощатися. Сподіваюся, що ця стаття залишила у вас хороше враження про автора. Знайдете в ній деякі з описаних прийомів?
