Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Оскільки пунктом 11 частини сьомої статті 10 визначено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються, зокрема, й в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором, тому, на нашу думку, працівнику може надаватися зазначена відпустка за умови домовленості сторін.
Слід зауважити, що Мінсоцполітики України інформує та надає у межах своїх повноважень роз’яснення ( підпункт 103 пункту 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 423). Роз’яснення та листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають рекомендаційно-інформаційний характер.
Директор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Надаємо щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи: кому та коли
Мінсоцполітики у листі, що коментується, звертає увагу ще на одну підставу для надання щорічної відпустки повної тривалості працівникам-новачкам. Яка це підстава і що про неї треба знати? Про це й поговоримо у нашому коментарі.
Для плідної розмови нам знадобиться Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). У ч. 5 ст. 10 цього Закону зазначено: «Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві». Це означає, що працівник-новачок може претендувати на щорічну (основну і додаткову) відпустку у повному обсязі лише після закінчення 6 місяців роботи в установі.
Як відомо, робочий рік відлічують із дня укладання трудового договору ( ч. 1 ст. 6 Закону № 504). Отже, якщо з працівником трудовий договір укладено 10.08.2015 р., то право на щорічну відпустку повної тривалості у нього виникає з 10.02.2016 р.
За загальним правилом, працівник має право на щорічну відпустку і до закінчення 6-місячного строку роботи (у нашому випадку — до 10.02.2016 р.). Але тривалість вказаної відпустки для нього слід розрахувати пропорційно відпрацьованому часу в установі ( ч. 6 ст. 10 Закону № 504).
Однак у ч. 7 ст. 10 Закону № 504 наведений перелік категорій працівників, які за бажанням зможуть скористатися щорічною відпусткою повної тривалості до відпрацювання 6 місяців у перший рік роботи у роботодавця. До речі, вказаний перелік буде досконалим, якщо при визначенні такого права врахувати й працівників, зазначених у ч. 8, 14 і 17 ст. 10 Закону № 504. Хто серед них? Дізнайтеся зі схеми на с. 4 цього номера.
Зверніть увагу на підставу для надання щорічної відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців роботи у роботодавця, яка на схемі підсвічена сірим фоном. Буквально цей пункт звучить так: «в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором». На підставі вказаної норми Мінсоцполітики викладає думку: працівник має право на щорічну відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку роботи у перший рік роботи у конкретного роботодавця за умови домовленості сторін.
Тобто якщо працівник-новачок звернувся до роботодавця із проханням надати йому щорічну (основну, додаткову) відпустку повної тривалості до спливу 6 місяців роботи, то роботодавець може погодитися задовольнити прохання працівника. Увага! Така підстава для «дострокового» надання щорічної відпустки, як домовленість сторін, в обов’язковому порядку повинна бути зафіксована у колективному або трудовому договорі.
Для оформлення щорічної відпустки працівнику-новачку слід написати заяву, де вказати своє бажання скористатися правом на щорічну відпустку повної тривалості до закінчення 6 місяців роботи в установі на підставі п. 11 ч. 7 ст. 10 Закону № 504 та відповідної підстави колективного або трудового договору (домовленість сторін).
Роботодавець розглядає заяву та виносить свій «вердикт». Вважаємо: оскільки мова йде про домовленість сторін, то роботодавець має право й відмовити працівнику у задоволенні його прохання. Якщо керівництво згодне піти назустріч працівнику, то готується наказ про надання щорічної відпустки за типовою формою № П-3 (затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489) або у довільній формі. Зразок заяви і наказу про надання щорічної відпустки див. у спецвипуску «ОП», 2015, № 10/1, с. 30.
Трапляється, що трудові відносини із працівником припиняються до відпрацювання ним першого робочого року в установі. Відповідно й тривалість відпустки на дату звільнення визначають пропорційно відпрацьованому часу. По факту її розрахована тривалість може виявитися менше, ніж та, яку працівник уже використав.
У цій ситуації при звільненні керуйтесь нормою ст. 22 Закону № 504. Тобто при звільненні роботодавець має право відрахувати із зарплати працівника оплату за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Не можна здійснювати відрахування із зарплати працівників, наведених у ч. 2 і 3 ст. 22 Закону № 504 (див. схему нижче).
Людмила БЄЛЄВЦОВА, експерт з питань оплати праці (e-mail: l.belevtsova@id.factor.ua)
* Нагадаємо, що заборонено звільняти працівників-бійців, указаних у ч. 3 — 5 ст. 119 КЗпП.
