На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58). Також у п. 2.14 цієї Інструкції зазначено: запис про роботу за сумісництвом за бажанням працівника вносить до його трудової книжки окремим рядком основний роботодавець.
Отже, трудові книжки зберігають і ведуть за основним місцем роботи. Відповідно запис про роботу за сумісництвом (внутрішнім або зовнішнім) до трудової книжки за бажанням працівника уповноважений вносити виключно роботодавець за основним місцем роботи. При цьому здійснюють цей запис в окремому рядку.
Підставою для внесення інформації про роботу за зовнішнім сумісництвом до трудової книжки є довідка про роботу за сумісництвом або копії відповідних наказів, видані неосновним роботодавцем.
У якій формі складають довідку? У довільній. У ній наводять усі необхідні відомості для заповнення трудової книжки: дати і номери наказів про прийняття та звільнення, найменування установи (організації, закладу, підприємства), де працівник працював за сумісництвом, а також відомості про прийняття на роботу і звільнення, які зазначаються у графі 3 розділу «Відомості про роботу» трудової книжки.
Наведемо зразок такої довідки на рис. 1.
Рис. 1. Зразок довідки про трудові відносини за сумісництвом
Логічно, щоб таку довідку неосновний роботодавець видав працівнику в момент звільнення з роботи за сумісництвом. Тоді записи про прийняття та звільнення основний роботодавець внесе до трудової книжки одночасно (рис. 2).
Рис. 2. Порядок заповнення трудової книжки при зовнішньому сумісництві
А якщо працівник — внутрішній сумісник? Тоді записи про таке сумісництво роботодавець заносить до трудової книжки працівника на підставі внутрішніх документів (рис. 3).
Рис. 3. Порядок заповнення трудової книжки при внутрішньому сумісництві
