Серед відомих практик управління часом найчастіше зустрічаються і нахвалюються тими, хто про них говорить, дві такі штуки: перша — аналіз робочого часу, друга — розставляння пріоритетів.
1. Людина аналізує фактичні витрати часу для того чи іншого завдання, використовуючи спеціальну табличку, де в першій колонці фіксується вид роботи, а в другій — час, який вона дійсно витратила на цей вид роботи.
2. Для розставляння пріоритетів використовують так звану матрицю Ейзенхауера, яка за допомогою двох вимірів «терміновість» і «важливість» дозволяє поділити всі завдання на 4 види: «термінові і важливі», «термінові, але неважливі», «важливі, але нетермінові», «нетермінові і неважливі». Звісно, жити потрібно так, щоб займатися тільки важливими, але нетерміновими справами.
Усе це так красиво в теорії, дуже обґрунтовано і логічно, а головне — як раціонально! Дійсно, будь-яка система управління, і система управління часом — не виняток, будується на раціональних принципах, які мають бути простими і зрозумілими. Чому ж це не працює? Тут відразу потрібно понизити рівень узагальнення — у деяких випадках працює… Десь в 1/4 випадків працює дуже навіть добре! Але ж є ще 3/4. Читачу, ну що, остаточно заплутався? Давай розплутуватися…
Справа в тому, що насправді, за природними особливостями нервової системи, існує, як мінімум, чотири типи людей: сангвініки, холерики, флегматики і меланхоліки. Напевно ці слова вам щось говорять? Тим не менш трохи нагадаємо.
Сангвінік — сильний, урівноважений, рухливий тип. Тобто досить емоційний, любить спілкуватися, але емоції в нього найчастіше позитивні. Це той тип, який сміється на знаменитій картинці Бідструпа, коли на його капелюх сів інший громадянин.
Холерик — сильний, неврівноважений тип. Теж емоційний, але частіше реагує роздратуванням, усе-то його хвилює, усе-то його чіпляє, усе-то йому потрібно. У Бідструпа він схопив кривдника за лацкани піджака і гнівно кричить йому щось прямо в обличчя.
Флегматик — сильний, урівноважений, інертний тип. Непохитний, методичний, спокійний товариш. Незворушний, любить деталі, здатний виконувати наймонотоннішу діяльність. У Бідструпа — продовжує незворушно палити сигару.
Меланхолік — слабкий тип. Ранимий, чутливий, схильний до смутку, печалі, самокопання і самозвинувачення. Побачивши свій розплющений капелюх, ллє гіркі сльози.
Як бачите, люди у своїй базовій конфігурації ☺ дуже різні, а отже, і відносини з часом у них дуже різні, і йти проти своєї природи дуже складно.
УВАГА!
Пропонуємо вам невеликий експеримент. Увімкніть на телефоні секундомір, заплющіть очі, і постарайтеся, не рахуючи, відчути, коли пройде одна хвилина. Відчули? Розплющуйте очі і бігом дивіться на секундомір.
Отже, можливі три реакції: точна, запізнювання, випередження.
Точна реакція — ви плюс/мінус п’ять секунд потрапили точно в хвилину. Ви відчуваєте час дуже і дуже об’єктивно. Таке неймовірне почуття часу властиве флегматикам. Вони і приходять на будь-який захід точно вчасно, ані хвилиною раніше, ані хвилиною пізніше.
Запізнювання — ви на 6, 10, 20, 30 секунд пізніше розплющили очі. Реакція запізнювання властива сангвінікам і холерикам, вони часто відволікаються на дрібниці, а тому спізнюються і на наради, і на дні народження. Пояснюють цей факт, щоправда, самі собі по-різному. Сангвінік: «Мене такого чудового і почекати можна». Холерик: «Біс візьми! У мене купа справ, а тут ще ваша нарада безглузда, звичайно, я на неї не встиг».
Випередження — відчули, що хвилина вже спливла на шість або більше секунд раніше. Випереджають час меланхоліки, вони тривожаться, не можуть витримати свою тривогу, а тому всюди приходять раніше за інших.
Так ось воно, виявляється, як… У кожного типу свої стосунки з часом. Ці стосунки у нас із ним від народження, змінити їх дуже складно, тим складніше, чим більше виражені в нервової системи ті чи інші властивості.
Чому ж навчає нас ця типологія у сфері тайм-менеджменту? Тому, що відомі, так звані раціональні, прийоми управління часом, а-ля аналіз робочого часу або розставляння пріоритетів, будуть добре і без особливих зусиль працювати тільки у флегматиків! У всіх інших представників популяції, тобто сангвініків, холериків і меланхоліків, будуть певні складнощі.
Що ще важливо сказати? Для розвитку людини як виду потрібні всі чотири типи нервової системи: сангвініки ведуть за собою і надихають, холерики керують і воюють, меланхоліки творять і гостро реагують на усі труднощі, флегматики виконують і втілюють. А отже, припиняйте лаяти себе за свої запізнення і починайте навіть трохи хвалити — ось така вам техніка з парадоксального, ірраціонального тайм-менеджменту.
Ще туди ж: якщо вже бачите, що спізнюєтеся, забороніть собі квапитися, робіть усе розмірено, з толком і розстановкою, ось побачите — за підсумком запізнитеся менше і зробите більше, ніж якби квапилися як той відомий голий, що біжить у лазню.
А найголовніше, основна думка цієї замітки —
ВАЖЛИВО!
підбирайте усі способи робити щось індивідуально під себе! Вони не мають бути вже дуже складними і неприємними для вас, як би не нахвалювало сучасне суспільство вихід із зони комфорту. Ще нікому не допомогло ходити по вулицях у вузьких туфлях, які натирають мозолі, зрозуміло, що і прогулянка в завеликому взутті теж обіцяє мало задоволення. Тож будь-який інструмент, у тому числі й інструмент управління часом, має для вас бути зручним.
А взагалі, чого ним управляти, він йде собі і йде… І, на глибоке переконання автора, немає нічого абсурднішого, ніж напрям руху «проти» власної нервової системи, прийміть її такою як є, хваліть її і розмовляйте з нею, і вона допоможе вам. Настав час дружити зі своєю біологією, а не заперечувати її!
