Суть нововведень
Закону про мову не відкриває, а закріплює шлях обов’язкового володіння українською мовою громадянами країни.
Так, ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. У Конституції України також передбачені вимоги щодо обов’язкового володіння державною мовою Президентом України, професійними суддями і суддями Конституційного Суду України.
Очевидно, що українська мова утверджується в публічних сферах суспільного життя — у трудових відносинах, кадровому (та іншому) діловодстві, обслуговуванні споживачів, ЗМІ, книговиданні, в охороні здоров’я, на телебаченні, у кінопрокаті тощо. Процес цей незворотній, але реалізується він поступово (іноді навіть занадто поступово) й триватиме кілька років і потребуватиме не лише використання державних коштів, а й змін у громадянській свідомості.
Закон про мову — це план дій з упровадження української мови у суспільний простір. Загалом він набрав чинності 16.07.2019 р. При цьому законодавці відтермінували частину норм, що спричиняють, на їхню думку, помітний суспільний резонанс. Тобто окремі норми вводитимуть у правове поле поступово.
Державна мова та трудові відносини
Власне про державну мову у сфері трудових відносин йдеться у ст. 20 Закону про мову. Так, згідно з її положеннями:
ЦИТАТА
ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов’язків за трудовим договором іншу мову, ніж державна.
Винятки зроблені для таких випадків:
а) обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства;
б) створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у тому числі усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організацій.
Також ст. 20 Закону про мову передбачає, що трудові договори в Україні укладаються державною мовою, що не перешкоджає використовувати сторонам трудового договору його переклад. Тобто якщо керівник приймає іноземця, який не володіє українською, — слід оформити проект трудового договору державною мовою і зробити переклад для кандидата.
Отже, Закон про мову прямо не визначає українську як єдину мову трудових відносин, обов’язкову для використання. Натомість закріплює право працівників спілкуватися саме українською.
Подекуди й досі можна почути питання від роботодавців на кшталт: якою ж мовою складати накази і локальні акти, як-от Правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові та робочі інструкції, положення про підрозділи, інші внутрішні порядки та інструкції? Відповідь у цьому разі може бути єдина — українською. Підстава — п. 14 гл. 1 розд. ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін’юсту від 18.06.2015 р. № 1000/5, де зазначено, що установи здійснюють діловодство державною мовою. Документи оформлюють державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством про мову в Україні.
З усього зазначеного вище можна зробити висновок для роботодавців:
ВАЖЛИВО!
щоб забезпечити дотримання законодавства при веденні справ на своєму підприємстві (установі, організації), складайте всі документи державною мовою.
Мова у трудових книжках
Часто виникає таке питання: якою мовою вести трудові книжки, якщо Інструкція № 58 і досі скеровує паралельно заповнювати трудові книжки російською (п. 2.1), а затверджений Кабміном у 1993 році бланк трудової книжки (постанова КМУ від 27.04.93 р. № 301) містить російськомовний розділ?
У руслі нових й вже прийнятих законодавчих підходів щодо застосування мови в Україні, стає зрозумілим, що обидва документи застарілі та чекають на узгодження із чинним законодавством. Тому роботодавцям і працівникам кадрових підрозділів доречно буде керуватися принципом верховенства закону, відповідно до якого Конституція та Закон про мову визначають українську як єдину державну мову.
Зробимо невеличкий відступ і зауважимо, що нюанси написання посад та професій українською мовою можуть також викликати певні складнощі у кадровиків. Хоча в нас досі діє Класифікатор професій ДК 003:2010, нещодавно постановою КМУ від 22.05.2019 р. № 437 схвалено «Український правопис», згідно з яким, наприклад, передбачено, що за допомогою суфіксів -к, -иц(я), -ин(я), -ес тощо від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на позначення осіб жіночої статі. Це означає, що за правилами українського правопису можна вживати такі слова, як: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка тощо.
Водночас за підходами Класифікатора професій професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (друкарка, економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка).
Так писати чи не писати у трудовій книжці працівниці: «прийнята на посаду дизайнерки»?
Річ у тому, що нові правила українського правопису на сьогодні не розповсюджуються на загальнодержавні нормативні документи, які регламентують діяльність із діловодства. Так, у чинній на сьогодні Типовій інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну (затверджена постановою КМУ від 17.01.2018 р. № 55) немає жодної вказівки щодо вживання будь-яких посад у жіночому роді, а наведені там посади мають виключно чоловічий рід. Тому, на нашу думку, жіночий рід професій і посад поки що залишається прерогативою аналітичних статей та інших інформаційних матеріалів ненормативного характеру.
УВАГА!
До штатних розкладів та трудових книжок працівників записи мають вноситися згідно з КП (з урахуванням наявних там винятків).
Хто та як має підтвердити рівень володіння державною мовою
Питання згаданого вище українського правопису, а разом із тим і його стандарти: українську термінологію, стандарти транскрибування і транслітерації, а також (увага!) сертифікації держслужбовців, суддів, прокурорів, керівників закладів освіти та інших подібних категорій працівників розглядатиме Національна комісія зі стандартів державної мови. Це новий центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, до складу якого увійдуть дев’ять мовознавців — докторів філософії в галузі філології.
Комісія прийматиме іспити на рівень володіння державною мовою самостійно або делегуватиме це установі, що проводить ЗНО. Порядок іспитів затвердить Кабмін. Іспит передбачатиме як письмові, так і усні завдання. Згідно з п. 7 ст. 48 Закону про мову кількість спроб здати іспит необмежена, але не частіше одного разу на чотири місяці. Зауважимо, що держава не стягуватиме плати за складання іспиту. Державний сертифікат діятиме безстроково (п. 11 ст. 48 Закону про мову). Тим, хто засвідчить володіння українською і складе іспит, видадуть державні сертифікати встановленої форми. Комісія внесе запис про видавання сертифіката до Державного реєстру сертифікатів.
Крім того, рівень володіння державною мовою можна засвідчити документом про повну загальну середню освіту за умови, що такий документ підтверджує вивчення особою української мови як навчального предмета (дисципліни).
Закон про мову визначає рівні володіння державною мовою за європейськими стандартами, а саме:
• початковий рівень А (ступені А1, А2);
• середній рівень В (ступені В1, В2);
• рівень вільного володіння мовою (ступені С1, С2).
Також важливо зазначити, що ст. 9 Закону про мову визначено перелік осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків (див. таблицю).
Особи, які зобов’язані володіти державною мовою
| Посадові особи | Документ, що засвідчує володіння державною мовою | |
| Державний сертифікат | Документ про середню освіту | |
| Президент, очільники державних органів, інші державні посадові особи | Так | — |
| Депутати місцевих рад, ВР АР Крим, посадові особи органів місцевого самоврядування | Так | Так |
| Державні службовці | Так | — |
| Голови місцевих державних адміністрацій, їх перші заступники та заступники | Так | — |
| Службовці Нацбанку | Так | Так |
| Особи офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом | Так | Так |
| Особи начальницького (середнього і вищого) складу Нацполіції, інших правоохоронних та розвідувальних органів, посадові особи інших органів, яким присвоюють спеціальні звання | Так | — |
| Особи рядового, сержантського і старшинського складу Нацполіції, інших правоохоронних, розвідувальних органів, інших органів, яким присвоюють спеціальні звання | Так | Так |
| Прокурори | Так | — |
| Судді, члени та дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Вищої ради правосуддя | Так | — |
| Адвокати | Так | Так |
| Нотаріуси | Так | Так |
| Керівники закладів освіти всіх форм власності | Так | — |
| Педагогічні, науково-педагогічні й наукові працівники, крім тимчасово запрошених іноземців | Так | Так |
| Медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я | Так | Так |
| Посадові та службові особи підприємств, установ і організацій державної та комунальної форм власності, крім осіб, які не є громадянами України | Так | Так |
Насамкінець зазначимо, що Закон про мову обумовлює внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського процесуального кодексу, Кримінального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства, Кримінального процесуального кодексу та численної низки інших законів.
А поки що роботодавцям та кадровикам потрібно працювати і враховувати нові «мовні» вимоги вже прийнятих законів і нормативної документації.
