* Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 р. № 117-IX.
Аналізуючи зміни, які «перезавантажують владу», можна виокремити передусім такі дві тенденції, що впливають на сучасну кар’єру державних службовців:
1) зміна системи працевлаштування на державну службу;
2) реформування режиму праці та заробітної плати.
Про зміни в оплаті праці ми вже розповідали у статті «Перезавантаження влади: що зміниться в оплаті праці держслужбовців» // «ОП», 2019, № 20. Сьогодні зосередимося на новаціях у порядку призначення/звільнення держслужбовців.
Держслужба за контрактом
Одним із основних нововведень є запровадження контрактної форми проходження державної служби.
Укладає та розриває такі контракти керівник державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Ці новації почнуть діяти з 1 січня 2020 року, а до того часу Кабмін має забезпечити прийняття необхідних підзаконних актів (п. 2 ч. 5 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 117). У новій ст. 311 Закону № 889** деталізовано умови найму і звільнення держслужбовців на умовах контракту (до останнього часу за контрактом наймали лише керівників окремих відомств і державних підприємств — переважно стратегічного значення).
** Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Розглянемо ключові особливості держслужби за контрактом:
1. З особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону № 889.
Порядок укладення таких контрактів має затвердити Кабмін. Цей документ, зокрема, визначатиме:
• умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом;
• види і порядок узгодження додаткових умов контракту;
• відповідальність сторін та порядок вирішення спорів;
• порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.
2. Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту, приймається суб’єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу. В оголошенні про проведення такого конкурсу обов’язково наводиться інформація про істотні умови контракту.
3. За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби. Але при цьому не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених Законом № 889 (ср. ).
4. Умови контракту можуть передбачати виконання державним службовцем роботи дистанційно (поза приміщенням державного органу), у тому числі з можливістю віддаленого доступу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Тобто ходити на роботу щодня, «відбуваючи» з 9:00 до 18:00, буде необов’язково (щоправда, така можливість передбачена лише для обмеженого переліку посад).
5. При укладанні контракту з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту, оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.
6. Передбачається, що контракти про проходження державної служби укладатимуть на строк до трьох років. При цьому за умови належного виконання держслужбовцем контракту його дію можуть продовжити за угодою сторін на той же термін (але лише один раз). Тобто чиновник зможе перебувати на одній посаді не більше шести років.
7. Типові контракти про проходження державної служби затверджуватиме Кабмін. При цьому претендент на посаду ще до проходження конкурсного відбору знатиме, на що (зокрема, на яку грошову винагороду) він зможе розраховувати після укладання контракту. Адже відповідні умови мають бути викладені у положенні про проведення кадрового конкурсу. Законом також визначено, що при укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, заборонено змінювати істотні умови контракту, що були оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.
Кому «світить» контракт?
Щодо «специфіки» застосування положень нового Закону, слід визнати, що багато хто із держслужбовців боїться, що укладання контракту стане обов’язковим для усіх чинних чиновників — від молодших спеціалістів до керівників відомств. А умови контрактів залежатимуть винятково від керівництва. Останнє нерідко діє з огляду на необхідність заощадження коштів — у тому числі й на утриманні державного апарату. Тому передбачені у контрактах фінансові умови можуть бути набагато гіршими, аніж нині. Особливо, якщо це буде стосуватися посадових осіб з великим стажем, які за нинішньої системи оплати праці мають неабиякий «доважок» до посадового окладу у вигляді усіляких доплат — зокрема, за вислугу років (3 % за кожен відпрацьований на держслужбі рік, але не більше ніж 50 % загалом). Чи буде чинитися тиск на цю категорію державних службовців із великим досвідом з метою підписання з ними контракту на інших (погіршених) умовах?
Сподіваємося, що ні, але це покаже лише час.
Загалом контрактна форма роботи на державній службі може поки що охопити не більше 7 % від загальної кількості державних службовців в держоргані.
Річ у тому, що укладання контракту передбачається у випадку, коли є необхідність забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер (п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону № 889). При цьому чисельність посад державної служби в державному органі, на які здійснюється строкове призначення, не може перевищувати 7 % загальної штатної чисельності посад державної служби в державному органі.
Тож нововведення із запровадженням державної служби за контрактом жодним чином не повинні зачіпати тих держслужбовців, які вже призначені безстроково. На діяльність такої категорії працівників має реально поширюватися дія Кодексу законів про працю України. А керівники міністерств та відомств мають усвідомлювати, що лише працівник, який знає не тільки свої обов’язки, а й права, здатен забезпечити ефективність результатів своєї діяльності.
