Іноді бухгалтеру доводиться утримувати із зарплати працівника не лише податки і збори. Найчастіше мова йде про відрахування із заробітної плати боржника-працівника аліментів. У таких випадках бухгалтер працює за звичною схемою: є постанова виконавця — здійснює відрахування.
Але у звичний ритм роботи були внесені суттєві корективи. Так, ідеться про карантин, наслідки якого відчув на собі кожен. Складна економічна ситуація в Україні призвела до того, що виникли труднощі з відрахуванням із зарплати працівників. Річ у тому, що багато працівників перебувають наразі у відпустках за свій рахунок, тож цілком можливою є ситуація, коли працівник може сам попросити тимчасово не здійснювати відрахування з його зарплати за виконавчим листом. Чи можна піти на поступки працівнику хоча б у період карантину? Як же бути з тим, що зарплата — це власність працівника і він може розпоряджатися нею як забажає? Саме з таким запитанням звернувся до нас наш читач.
Звісно, в Україні діє загальне правило: забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою. Але це правило має винятки — випадки, передбачені законодавством. Це вимога ст. 25 Закону України «Про оплату праці». Таке положення дублює й ст.127 КЗпП: відрахування із зарплати працівників можна здійснювати тільки в передбачених ним випадках.
У яких випадках законодавство дозволяє роботодавцю проводити утримання із зарплати працівника? Якщо це утримання:
1) у вигляді податків, зборів, внесків, сплата яких здійснюється роботодавцем від імені та за рахунок працівника з виплачуваних йому доходів (наразі — це ПДФО та військовий збір);
2) із зарплати працівників для погашення заборгованості перед підприємством, де вони працюють;
3) які проводяться з метою забезпечення виконання зобов’язань перед третіми особами (наприклад, виплати за виконавчими документами). Про нього якраз і запитував наш читач. Найпоширенішим випадком таких утримань є аліменти на дітей, на їх прикладі і будемо розбиратись.
Річ у тому, що аліменти на дітей можуть сплачуватися добровільно або в примусовому порядку.
Якщо говорити про добру волю, то тут можливі два варіанти.
1. За власною ініціативою. Тут підставою для утримання аліментів буде заява про відрахування аліментів на дитину, подана роботодавцеві (ч. 1 ст. 187 СКУ).
2. За договором. Договір про виплату аліментів на дитину укладається між батьками (ст. 189 СКУ). У такому випадку підставою для утримання аліментів також буде заява про відрахування аліментів на дитину, до якої може бути додана копія договору.
Як бачимо, оскільки таке відрахування здійснюється за добровільним волевиявленням одного з батьків, таку заяву можна відкликати у будь-який момент — і відрахування буде припинено.
Простіше кажучи, у цьому випадку, крім добровільно поданої заяви від працівника про здійснення відрахувань, нічого більше не зобов’язує роботодавця проводити таке відрахування. Тому у разі, якщо працівник принесе вам заяву про припинення таких відрахувань, роботодавцю слід виконати вимогу працівника. Адже пам’ятаймо: забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою.
Але, звісно, боржник повинен пам’ятати, що, відмовляючись добросовісно виконувати свій обов’язок, на допомогу стягувачу завжди прийде держава в особі суду, виконавчої служби або приватних виконавців. У такому разі також є два варіанти.
1. Примусовий варіант. Постанова виконавця про звернення стягнення на зарплату й інші доходи боржника (ст. 68 — 73 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі — Закон № 1404). Це якраз той варіант, про який запитував наш читач. Тож звертаємо увагу на те, що постанова виконавця є обов’язковою для роботодавця, оскільки за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог Закону № 1404 винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Нагадаємо: в «аліментній» сфері встановлена відповідальність за невиконання законних вимог державного чи приватного виконавця (ст. 18813 КпАП) та за невиконання судового рішення (ст. 382 ККУ). Тож не радимо вам гратися з вогнем.
2. Добровільно-примусовий варіант. Виконавчий документ і заява від стягувача про відрахування присуджених аліментів. У такому разі роботодавець за заявою стягувача зобов’язаний здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. Цей обов’язок прямо зазначений у ст. 7 Закону № 1404.
Тож як би не хотів роботодавець піти на поступки працівнику, у цих випадках ми не радимо цього робити.
До речі, встановлені наразі «карантинні» правила гри ніяк не поліпшують становище боржника-платника аліментів та не встановлюють підстав для того, щоб поставити на паузу утримання за виконавчим листом. Тож роботодавцю слід продовжувати відрахування із зарплати працівника за виконавчим листом. Але й тут не все так просто.
Завдяки змінам, які вніс Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-IX, будь-який працівник за погодженням із роботодавцем може взяти відпустку за свій рахунок на період карантину, встановленого КМУ. Більш детально про особливості надання такої відпустки ми розповідали в статті «Відпустка на час карантину: запитували — відповідаємо» // «ОП», 2020, № 7.
Поки що карантин продовжено до 24 квітня 2020 року. Але існує велика ймовірність того, що цей період може бути продовжений ще раз. У такому разі цілком можливою є ситуація, коли працівник весь місяць перебуватиме у відпустці за свій рахунок, а отже, працівнику не буде нараховано виплат зарплатного характеру. Або ж нарахованої суми буде недостатньо. Як тоді проводити утримання?
У випадку якщо стягнути аліменти неможливо, роботодавцю, який проводить відрахування, доведеться нарахувати боржнику заборгованість щодо сплати аліментів.
Залишок несплаченої суми заборгованості відображається у Звіті про здійснені відрахування і виплати в графі «Примітка». При цьому обов’язково позначте причину несплати (відсутність заробітку або недостатня сума заробітку).
Але щоб уникнути накопичення боргу, працівник може добровільно внести до каси (на поточний рахунок підприємства) суму аліментів за поточний місяць, якої не вистачає.
