Водії, як і решта працівників, мають право на щорічну основну відпустку тривалістю не менш ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік (ст. 75 КЗпП та ст. 6 Закону про відпустки). Та деяким представникам цієї професії згідно з чинним законодавством надається право на окремі пільги та компенсації щодо їх трудової діяльності. Зокрема — це надання додаткових відпусток за особливий характер праці (ст. 76 КЗпП). Про це також йдеться у п. 1 частини першої ст. 8 Закону про відпустки.
ЦИТАТА
«...щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України...»
Звертаємось до додатка 2 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (далі — Список № 2). У п. 13 підрозділу «Функціонування автомобільного транспорту» розділу ХV «Транспортні послуги» міститься норма щодо тривалості додаткової відпустки водіям залежно від вантажності автомобіля.
ЦИТАТА
«...тривалість додаткової відпустки водію автомобіля, у тому числі спеціального (крім пожежного), вантажністю:
• від 1,5 до 3 т — 4 календарних дні;
• 3 т та більше — 7 календарних днів...»
Отже, водії, які працюють на автомобілях вантажністю від 3 т, мають право на додаткову відпустку тривалістю до 7 календарних днів.
Механізм застосування норм Списку № 2 регулює Порядок, затверджений наказом Мінпраці від 30.01.98 р. № 16. Зупинимось на найважливіших моментах.
1. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам тих виробництв, робіт, професій і посад, які передбачено відповідними розділами зазначеного Cписку, незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.
2. Щорічна додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
3. До розрахунку часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.
Крім того, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховується час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці (ч. 2 ст. 82 КЗпП та ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки).
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки). Ґрунтуючись на згаданих нормах законодавства, перейдемо до ситуації, яка наведена у запитанні.
Відсутність у локальних документах згадки про тривалість додаткової відпустки суперечить законодавчим актам, погіршує та обмежує права працівників порівняно з чинним законодавством. За це роботодавця можуть притягнути до відповідальності.
Тож потрібно внести зміни до колективного договору та встановити хоча б мінімальний (1 день) строк та умови надання щорічних додаткових відпусток працівникам, які мають на це право.
Тривалість додаткової відпустки треба розраховувати пропорційно фактично відпрацьованого часу. При цьому враховуємо:
• фактичний час роботи водія автомобіля у відповідних умовах, не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці.
Час, коли водій перебував у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону про відпустки) та на лікарняному, до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер роботи не зараховується.
Зауважте: проводити атестацію робочих місць за умовами праці для підтвердження права на таку додаткову відпустку для водіїв не треба.
Щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці роботодавець зобов’язаний надати працівнику, який має на це право, протягом робочого року (ч. 5 ст. 80 КЗпП). За бажанням працівника вона може бути надана як окремо, так і приєднана до основної щорічної відпустки.
Також якщо працівник хоче замінити щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці грошовою компенсацією, то при використанні протягом робочого року сумарно не менше ніж 24 календарних днів щорічних відпусток (основної та додаткової) це цілком можливо (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки, ч. 4 ст. 83 КЗпП).
Висновки
• Водій має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
• Додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
• До стажу для надання додаткової відпустки враховується час, коли працівник перебував у щорічній основній та додатковій відпустках.
