Охорона праці в колдоговорі
На сьогодні колдоговір — це основний документ, що регулює відносини між власниками підприємства (уповноваженими ними органами) і найманими працівниками.
Одним з обов’язкових розділів колдоговору є розділ, що встановлює взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання умов та охорони праці.
Так, відповідно до ст. 20 Закону про охорону праці в колдоговорі (розділ «Охорона праці») сторони передбачають:
• соціальні гарантії працівникам у сфері охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством;
• обов’язки роботодавця і працівників з охорони праці;
• комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам;
• обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.
Крім того, колдоговір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії, соціально-побутові пільги.
Окремі положення, що стосуються гарантій і пільг працівникам, зайнятим на роботах з небезпечними та шкідливими умовами праці, можуть бути наведені також в інших розділах колдоговору. Наприклад, у розділі «Гарантії, компенсації та пільги» ви можете встановити конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки:
• за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці згідно зі Списком № 1290-1 (до 35 календарних днів залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах) (ст. 7 Закону про відпустки);
• за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним напруженням або яка виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я згідно зі Списком № 1290-2 (до 35 календарних днів залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах) (ст. 8 Закону про відпустки).
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону про охорону праці в колдоговорі встановлюють розмір вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про охорону праці та недотриманням умов колдоговору із цих питань (не менше тримісячного заробітку).
Роботодавець зобов’язаний…
Обов’язки роботодавців у сфері охорони праці перелічені в ст. 13 Закону про охорону праці. Відповідно до цієї норми роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці згідно з нормативно-правовими актами, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Із цією метою роботодавець здійснює такі заходи.
1. Створює служби і призначає посадових осіб, що забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання.
2. Розробляє за участю сторін колдоговору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці.
3. Забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються.
4. Впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо.
5. Забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом.
6. Усуває причини, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснює профілактичні заходи, визначені комісіями за підсумками розслідування цих причин.
7. Організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів.
8. Розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, безоплатно забезпечує працівників нормативно-правовими актами й актами підприємства з охорони праці.
9. Контролює додержання працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного й індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці.
10. Організовує пропаганду безпечних методів праці та співпрацю з працівниками в галузі охорони праці.
11. Вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування при виникненні на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Крім того, роботодавець фінансує заходи з охорони праці. На підприємствах, в установах, організаціях, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, розмір витрат на охорону праці встановлюють у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей таких роботодавців.
ВАЖЛИВО!
Для комерційних підприємств та підприємців, які використовують найману працю, витрати на охорону праці повинні становити не менше 0,5 % фонду оплати праці за попередній рік (ст. 19 Закону про охорону праці).
Майте на увазі: роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці.
Дотримуватися законодавчих вимог із питань охорони праці зобов’язані не лише роботодавці, а й працівники.
Працівники зобов’язані…
«Працеохоронні» обов’язки працівників перелічені в ст. 14 Закону про охорону праці. Так, працівники зобов’язані, зокрема вживати таких заходів.
1. Дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.
2. Знати і виконувати вимоги нормативно- правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту.
3. Проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медогляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Тільки взаємне додержання роботодавцем і працівником правил з охорони праці може максимально забезпечити безпечні умови праці для працюючих осіб.
Хто відповідає за охорону праці
Звісно, за організацію заходів з охорони праці повинен хтось відповідати. У зв’язку із цим ст. 13 Закону про охорону праці зобов’язує керівника створювати відповідні служби і призначати посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань з охорони праці. Яким чином організувати охорону праці на підприємстві (в установі), розглянемо в таблиці (див. ст. 15 Закону про охорону праці, п. 1.4 Типового положення № 255).
Організація охорони праці в установі
| Кількість працюючих | Порядок організації охорони праці |
| 50 і більше осіб | Роботодавець створює службу охорони праці. Вона діє відповідно до Положення, яке роботодавець розробляє на підставі Типового положення № 255 з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності установи, чисельності працівників, умов праці та інших факторів |
| Від 20 до 50 осіб | Функції служби охорони праці можуть виконувати за сумісництвом особи, які мають відповідну підготовку: пройшли навчання в галузевих навчальних центрах або навчальних закладах та установах, які проводять відповідне навчання в порядку, встановленому Типовим положенням № 15. Один раз на 3 роки такі особи повинні проходити перевірку знань |
| Менше 20 осіб | Для виконання функцій служби охорони праці можна на договірних засадах залучати сторонніх фахівців, які мають відповідну підготовку |
Служба охорони праці діє відповідно до плану роботи та графіків обстежень, затверджених роботодавцем.
Роботодавець визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства. Усе це закріплюють у Положенні про службу охорони праці.
Робочі місця працівників служби охорони праці повинні розміщуватися, зазвичай, в окремому приміщенні, забезпечуватися належною оргтехнікою, технічними засобами зв’язку і бути зручними для приймання відвідувачів. Для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій, виставок можна створити кабінет з охорони праці. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки й охорони праці затверджені головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.
Важливо!
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцеві. Тому скасувати приписи служби охорони праці може тільки керівник підприємства (установи).
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства (установи).
Документація з охорони праці
«Внутрішню» документацію з охорони праці можна поділити на:
• нормативну — обов’язкові для виконання правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції тощо;
• розпорядчу (накази, розпорядження тощо);
• звітну (форми статзвітності);
• облікову (журнали, переліки, графіки, схеми, плани, протоколи тощо).
При розробці й затвердженні нормативної документації з охорони праці на підприємстві (в установі) керуються вимогами Порядку № 132 (ср. ). Згідно з п. 2.1 цього Порядку нормативні акти з охорони праці розробляють на підставі наказу (розпорядження) роботодавця, у якому визначені строки, виконавці та керівник розробки необхідних документів. При цьому для розробки найважливіших і найскладніших проєктів можна створити комісію або робочу групу.
Проєкт нормативного акта з охорони праці обов’язково погоджують зі службою охорони праці (якщо її немає — з посадовою особою, на яку покладені обов’язки з виконання функцій цієї служби) і фахівцем з правових питань. Погоджені документи затверджують наказом (розпорядженням) керівника.
Виняток становлять нормативні акти, які належать до компетенції трудового колективу і затверджуються на його загальних зборах (конференції).
Це, зокрема, Положення про комісію з питань охорони праці та Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці.
Усі локальні акти з охорони праці повинні відповідати чинному законодавству, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці.
Використані документи
Закон про охорону праці — Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII.
Типове положення № 255 — Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 р. № 255.
Типове положення № 15 — Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15.
