Шкідливі умови праці: встановлюємо скорочений робочий час

Кому скорочуємо робочий час

Згідно зі ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Але для окремих категорій працівників законодавець передбачає меншу порівняно із загальною нормою тривалість робочого часу, називаючи її скороченою (ст. 51 КЗпП).

Так, скорочена тривалість робочого часу встановлена:

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами, — не більше, ніж 36 годин на тиждень;

3) для окремих категорій працівників, яким скорочена тривалість робочого часу передбачена спеціальним законодавством (учителів, лікарів тощо).

Скорочений робочий час для шкідливих умов

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, що діє на сьогодні, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163 (далі — Перелік № 163).

Проте в окремих випадках Перелік № 163 надає право на скорочений робочий час працівникам за умови, що вони постійно зайняті, постійно працюють у шкідливих умовах. У таких ситуаціях скорочений робочий час застосовують тільки в дні, коли працівник був фактично зайнятий у цих умовах протягом усього скороченого робочого часу, встановленого для працівників відповідних виробництв, цехів, професій, посад.

Деякі працівники (наприклад, працівники підприємств, установ та організацій ветеринарної медицини, включені до Переліку № 163) як виняток вважаються постійно зайнятими на роботах зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці незалежно від фактичного часу роботи в таких умовах.

Бувають також ситуації, коли в працівника немає права на скорочений робочий час, проте в окремі періоди він виконує роботи на виробництвах, у цехах, за професіями та посадами, що надають право на скорочений робочий час. Для таких працівників скорочений робочий час установлюють у періоди, коли вони зазвичай виконують роботи в «шкідливих» виробництвах, цехах, за «шкідливими» професіями та посадами.

Атестація «шкідливих» робочих місць

Усі ці правила прописані в Порядку № 122*. Згідно з п. 9 цього Порядку скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці. Її проводять відповідно до Порядку № 442**.

* Порядок застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений наказом Мінсоцполітики від 23.03.2001 р. № 122.

** Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442.

Право працівника на скорочений робочий час підтверджується тільки шляхом віднесення його робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці за результатами зазначеної атестації.

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. До складу комісії обов’язково включають уповноваженого представника виборного органу первинної профспілкової організації, а за його відсутності — уповноважену найманими працівниками особу.

До проведення атестації можуть також залучатися проєктні й науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, територіальні органи Держпраці. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації несе керівник підприємства, організації.

Контролюють якість проведення атестації робочих місць за умовами праці органи Держпраці.

Зверніть увагу! При скороченій тривалості робочого часу оплата праці здійснюється в повному розмірі — за повною тарифною ставкою, повним окладом. Це істотно відрізняє скорочену тривалість робочого часу від неповної, за якої оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Той факт, яка встановлена для працівника тривалість робочого часу — нормальна чи скорочена, — не впливає на реалізацію ним своїх трудових прав. Так, працівники зі скороченим робочим часом мають право на обідню перерву тієї ж тривалості, що й працівники з нормальною тривалістю робочого часу. Не впливає робота за скороченим робочим часом і на реалізацію права на відпустку та інших трудових гарантій.

Але не все так райдужно для працівників, яким установлений скорочений робочий час. У загальному випадку напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи скорочується на одну годину (ст. 53 КЗпП). Але це послаблення не поширюється на осіб, яким і так установлено скорочений робочий час.