Працевлаштовуємо особу з інвалідністю: ІПР, строк випробування, скорочений робочий час

Нагадаємо: особа з інвалідністю зараховується в рахунок виконання нормативу, якщо це місце роботи для неї є основним. При цьому не має значення ані група інвалідності, ані факт установлення особі з інвалідністю неповного робочого часу. Працівники-пенсіонери, яким установлена інвалідність, також зараховуються до нормативу.

ІПР при працевлаштуванні та виконанні нормативу

Уже більше року серед фахівців поширюється інформація про те, що до «інвалідного» нормативу можна зарахувати тільки тих працівників з інвалідністю, які надали роботодавцеві індивідуальну програму реабілітації (ІПР).

Так що ж таке ІПР і чи зобов’язаний працівник з інвалідністю надавати її роботодавцеві при прийнятті на роботу?

ІПР — це комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях МСЕК (ст. 1 Закону № 2961).

ІПР розробляється за участю особи з інвалідністю протягом місяця з дня звернення такої особи до МСЕК. ІПР складається у двох примірниках: один видається на руки особі з інвалідністю, а другий залишається в МСЕК (пп. 8, 11 Положення № 757).

Держпраці в листі від 22.12.2015 р. № 5947/0/4.2-06/6/ДП-15 роз’яснювала, що при оформленні трудових відносин з особою з інвалідністю роботодавець повинен отримати від неї довідку до акта огляду МСЕК (форма № 157/1-о, затверджена наказом МОЗ від 30.07.2012 р. № 577) і ІПР.

Довідка до акта огляду МСЕК дійсно не може замінити ІПР. Хоча в цій довідці й наводиться висновок комісії про умови та характер праці, розд. 5 «Трудова реабілітація» п. 14 ІПР містить детальніший опис усіх факторів та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю (п.п. 2.7.5 Порядку № 623).

Наприклад, якщо необхідно створити спеціальне робоче місце для особи з інвалідністю, то обійтися без ІПР навряд чи вийде.

Але питання в іншому. Чи зобов’язані всі особи з інвалідністю, які працевлаштуються на підприємство, до установи, організації, надавати ІПР?

Ми вважаємо, що ні.

І Головне управління Держпраці в Харківській обл. у листах від 28 серпня 2019 р. № К-919/12-08/10885, від 03 вересня 2019 р. № К-945/02.04/12-08/10253 підтверджує нашу думку.

Перелік документів, які працівник зобов’язаний надати при укладенні трудового договору, наведений у ст. 24 КЗпП. Це паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудова книжка, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Роботодавець має право вимагати від працівника документи про стан його здоров’я тільки тоді, коли при прийнятті на роботу вимагається пройти обов’язковий медогляд (це підтверджує й Держпраці в листі від 04.05.2016 р. № 5081/4/4.1-ДП-16). В усіх інших випадках працівник сам вирішує, повідомляти роботодавця про свою інвалідність чи ні.

Ба більше, ГУ Держпраці в Харківській обл. у листі від 28.08.2019 р. № К-919/12-08/10885 зазначає, що ІПР не є документом про стан здоров’я. Таким документом може слугувати довідка до акта огляду МСЕК.

Зверніть увагу: саме довідка (точніше, її копія, засвідчена роботодавцем) до акта огляду МСЕК є підставою для застосування зниженої ставки ЄСВ у розмірі 8,41 %. Про це прямо зазначено в п. 8 розд. III Інструкції № 449. ІПР для цього не потрібна!

Радує, що цей факт визнають і ГУ Держпраці в Харківській обл. у згаданих вище листах, і Фонд соцзахисту інвалідів у листі від 28.08.2019 р. № 02-21-397/05-02 (ср. ).

Для включення особи з інвалідністю в рахунок виконання «інвалідного» нормативу також достатньо копії довідки до акта огляду МСЕК, яка підтверджує групу і причину інвалідності, та копії пенсійного посвідчення (посвідчення отримувача державної соцдопомоги, що виплачується замість пенсії). Відповідальність роботодавця за відсутність у працівників ІПР чинним законодавством не передбачена.

Але будьте уважними! Якщо особа з інвалідністю надала ІПР, роботодавець зобов’язаний виконати зазначені в ІПР рекомендації: створити спеціальне робоче місце, відповідні умови праці тощо.

Особова справа працівника з інвалідністю

Ще одне запитання, яке часто виникає: чи потрібно зберігати документи, що підтверджують інвалідність, в особовій справі працівника? Достатньо копій чи потрібні оригінали?

Трудовики в листі ГУ Держпраці в Харківській обл. від 03.09.2019 р. № К-945/02.04/12-08/10253 відповіли, що порядок ведення особових справ визначений тільки для держслужбовців. Для інших він законодавчо не встановлений.

Це не зовсім так. Як вести особову справу, визначає п. 12 гл. 2 розд. IV Правил № 1000/5. Саме там наведений перелік документів, які повинні зберігатися в особовій справі працівника*. Конкретної вказівки на обов’язковість наявності документів, що підтверджують інвалідність, тут ви не знайдете. Але згадуються копії документів, що є підставою для надання пільг.

* Детальніше про ведення особових справ читайте в статті «Особова справа працівника: оформляємо правильно» // Спецвипуск «ОП», 2018, № 22/1, с. 7.

Аналогічна ситуація і з держслужбовцями (див. п. 2 розд. II Порядку № 64).

Виходить, що зберігати в особовій справі оригінали документів, що підтверджують інвалідність працівника (довідка до акта огляду МСЕК, відповідне посвідчення, ІПР (за наявності)), не обов’язково. Достатньо зробити копії і засвідчити підписом відповідальної особи. Непогано, якщо на них також будуть зазначені дата їх надання і підпис працівника, а також дата їх отримання роботодавцем. Наявність такої інформації захистить роботодавця від можливих непорозумінь з контролерами і від трудових спорів.

Строк випробування

У ч. 3 ст. 26 КЗпП сказано, що строк випробування при прийнятті на роботу не встановлюється, зокрема, особам з інвалідністю, направленим на роботу відповідно до рекомендацій МСЕК (містяться в довідці до акта огляду МСЕК). Що це за направлення? На жаль, у чинному законодавстві відповіді на це запитання немає. Офіційні органи у своїх роз’ясненнях зазвичай обмежуються цитуванням положень ст. 26 КЗпП. Деякі фахівці підстраховуються і висловлюються проти строку випробування абсолютно для всіх осіб з інвалідністю.

Ми дотримуємося іншого підходу. Направленням громадян з метою працевлаштування займаються центри зайнятості.

Тому, на наш погляд, строк випробування при прийнятті на роботу заборонено встановлювати лише для тих осіб з інвалідністю, які направлені на роботу центрами зайнятості.

Якщо ж особа з інвалідністю прийшла працевлаштуватися до вас самостійно, то говорити про якесь направлення її в цілях працевлаштування не доводиться. Тому для такої особи строк випробування може бути встановлений на загальних підставах**.

** Детальніше про строк випробування читайте в статті «Трудове життя в період випробувального строку» // Спецвипуск «ОП», 2018, № 18/1.

Скорочений робочий час

МСЕК у своїх рекомендаціях іноді зазначає, що особа з інвалідністю може працювати на умовах «скороченого робочого дня». У зв’язку із цим у роботодавців виникає запитання: чи може роботодавець установити скорочений робочий час такій категорії працівників? З одного боку, роботодавець зобов’язаний перевести працівника (з його згоди), який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, на таку роботу на строк, зазначений у медичному висновку, і за потреби встановити йому скорочений робочий день (ч. 5 ст. 6 Закону про охорону праці).

З іншого боку, на роботодавця покладений обов’язок установити працівникові з інвалідністю на його прохання неповний робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник (ст. 172 КЗпП).

Яким же має бути робочий час працівника з інвалідністю: неповним чи скороченим?

Річ у тому, що при встановленні неповного робочого часу працю оплачують пропорційно відпрацьованому часу (ст. 56 КЗпП). А в разі введення скороченого робочого часу за меншу кількість відпрацьованих годин працівник отримує повну зарплату (як і за повний робочий час).

Мінсоцполітики в листі від 28.12.2011 р. № 376/ 13/133-11 зазначало, що тривалість скороченого робочого часу для працівників з інвалідністю не встановлена жодним законодавчим актом.

Тому таким працівникам необхідно встановлювати неповний робочий час, коли працівник отримуватиме зарплату пропорційно відпрацьованому часу. Це узгоджується з положеннями ст. 172 КЗпП.

Солідарне з Мінсоцполітики й ГУ Держпраці в Харківській обл. (див. лист від 03.09.2019 р. № К-945/02.04/12-08/10253).