Темы статей
Выбрать темы

Заблоковані емоції: як впливають на роботу та якість життя

Уклеина Светлана, психолог
Робота — це місце, куди ми приходимо не тільки виконувати виробничі завдання. Тут ми також налагоджуємо стосунки з іншими, досягаємо власних успіхів та отримуємо величезний калейдоскоп вражень. Це все впливає на нашу психічну реальність. І що б ми не робили, нас супроводжують внутрішні реакції: позитивні або негативні. Самі по собі події не носять конкретного емоційного забарвлення, це ми визначаємо їх або як хороші, або як погані. Поговоримо докладніше про те, як без шкоди для власного психологічного благополуччя і навіть із користю проживати емоції. І про те, куди діваються непрожиті емоції.

Природа емоцій

Емоція — психічний процес, що відображає наше внутрішнє ставлення до існуючих або можливих ситуацій у зовнішньому світі. Емоційні переживання повністю суб’єктивні. Тобто одна й та ж подія може викликати різні внутрішні відгуки у двох людей. І навіть подія, що відбулася з однією людиною двічі, може викликати відмінні реакції в різні періоди життя.

Усі емоції людини дуже тісно пов’язані з біохімічним функціонуванням організму. У нашому організмі є ряд речовин, які виробляються в момент переживання нами певних емоцій. Наприклад, візьмемо радість.

Фізіологічною основою для переживання радості є серотонін. Це такий собі передавач імпульсів, що знаходиться в головному мозку, крові, сполучній тканині. У моменти, коли ми радіємо, серотонін виробляється дуже активно і впливає на наш настрій. І навпаки, низький вміст серотоніну в організмі може виражатися в частому зниженому настрої людини. Також є зв’язок між адреналіном в організмі і страхом, між норадреналіном і злістю, між окситоцином і любов’ю…

Навіть у негативних емоцій може бути позитивний ефект

Вираження емоцій дуже важливе для збереження психічного здоров’я людини. Засновник психоаналітичного напряму в психології Зігмунд Фрейд казав: «Емоція повинна бути відреагована». Залишається тільки додати, що тривала заборона на переживання емоцій і постійне стримування власних внутрішніх реакцій може призвести до виникнення психосоматичних захворювань. Тобто таких, які проявляються через хворобу тіла, але мають психічну першопричину.

Уявімо ситуацію: вранці ви прийшли до офісу і ваш керівник зробив вам зауваження. Не просто зробив, а перейшов на лайку і не соромився у висловах. Що ви відчуваєте в цей момент? Гнів, злість, страх… Але вам доводиться стримувати себе, щоб не втратити місце, яке ви цінуєте. Отже, ви зберігаєте цей гнів всередині себе і йдете з ним додому. Вдома вас чекають діти, на яких ви теж не дозволяєте собі зриватися. Ви продовжуєте носити цей гнів усередині, затовкнувши його глибше. А що як ситуація з керівником повторюється і вам доводиться постійно стримуватися? У момент, коли умовна чаша всередині буде заповнена, стримувані емоції обов’язково проявлять себе: в скандалі з людьми, які не викликали цей гнів, або в несподіваних тілесних симптомах. А з цим впоратися складніше.

Ви можете заперечити: «Не кричати ж мені на начальника у відповідь?». Ні. А ось подумати, який спосіб вираження накопичених емоцій буде екологічним для вас і навіть приємним, варто. Можна обрати собі захоплення, яке допомагатиме звільнятися від накопичених емоцій. І навіть таке, що дасть можливість отримати емоції, яких бракує. Наприклад, цікавість до театру. Театр — це місце, де можна безпечно відреагувати заблоковані емоції, спостерігаючи за героями. Важливо тільки обрати відповідний спектакль.

Техніки проживання емоцій

Арт-терапія «Малюнок страху». Виділіть 30 — 40 хвилин часу, візьміть олівці й альбомний аркуш. Уявіть, як може виглядати ваш страх, як його можна зобразити. Єдиного правила в зображенні немає, у кожної людини він буде асоціюватися з чимось особистим. Можна намалювати по-своєму, можна скористатися одним з таких варіантів: образ страху, відчуття в тілі і тоді намалювати це відчуття, лячний випадок з вашого досвіду. Починайте малювати.

Коли закінчите, подивіться на малюнок. Як би ви його назвали? Запишіть. Що далі робити з малюнком? Можна змінити образ страху, перетворивши його в веселий або смішний; можна прикрасити його, щоб образ страху став приємним і добрим; якщо ви відчуваєте, що хочете знищити його і це допоможе позбутися від страху, — можна й це. Або придумати свій спосіб, який допоможе саме вам. Після цього подумайте над тим, що саме ви намалювали? Які почуття приходили до вас під час малювання? Чи є ваш страх зараз? Якщо є, то який він? Що ви відчували під час процедури «позбавлення» від страху? Як тепер ви ставитеся до страху в цілому?

Техніка «Оплескування». Вона може допомогти в моменти, коли ви дуже схвильовані або вам потрібно виступати на публіці. Техніка взята з тілесної психотерапії і тому пов’язана з тілом. Усе, що вам знадобиться, — це 2 — 3 хвилини побути наодинці з собою. Знайдіть окреме місце, проплескайте долонями все своє тіло. Почніть від шиї, опустіться до плечей, по руках вниз, уздовж тулуба, по ногах зверху вниз. Може знадобитися 2 повторення. Важливо робити комфортні для вас хлопки долонями. Ця техніка допомагає повністю відчути ваше тіло, прибирає зайве хвилювання і додає впевненості через тіло.

Емоції і продуктивність

Що ви відчуваєте, коли вранці наближаєтеся до офісу? Передчуваєте новий день? Засмучені через велике навантаження?

Наш емоційний фон впливає на нашу продуктивність. Починаючи день у гарному, бадьорому настрої, ми встигаємо більше. Енергія породжує енергію. Як же бути в позитивному емоційному тонусі не час від часу, а часто?

По-перше, розділяйте робочий час і весь інший час. Зараз, в умовах пандемії, збереження work-life balance (баланс між роботою та особистим життям) особливо важливе. Адже переживання постійного емоційного напруження через роботу не залишає часу зарядитися радістю від захоплень, близькістю від сім’ї і т. д.

По-друге, обмежте спілкування з «токсичними» людьми. Починаючи працювати в колективі, ми знайомимося з колегами. Якщо через кілька місяців спілкування ви помітили, що один і той же співрозмовник постійно скаржиться, або звинувачує всіх навколо, або якимось чином принижує ваші слова і почуття, просто обмежте спілкування з ним до того рівня, який необхідний для успішного виконання спільних завдань. Якщо таких завдань немає, то до елементарної ввічливості.

По-третє, піклуйтеся про власні особистісні межі. У вас, як і в будь-якої іншої людини, свої завдання в роботі і свої цілі, яких ви досягаєте.

І свої межі дозволеного у поведінці оточуючих по відношенню до вас.

Тому іноді, кажучи «Ні» іншим, ми говоримо «Так» собі. І це нормально, якщо це не порушує особистісних кордонів іншої людини.

App
Скачайте наше мобильное приложение Factor

© Factor.Media, 1995 -
Все права защищены

Использование материалов без согласования с редакцией запрещено

Ознакомиться с договором-офертой

Присоединяйтесь
Адрес
г. Харьков, 61002, ул. Сумская, 106а
Мы принимаем
ic-privat ic-visa ic-visa

Мы используем cookie-файлы, чтобы сделать сайт максимально удобным для вас и анализировать использование наших продуктов и услуг, чтобы увеличить качество рекламных и маркетинговых активностей. Узнать больше о том, как мы используем эти файлы можно здесь.

Спасибо, что читаете нас Войдите и читайте дальше