Правила надання щорічних відпусток регламентовані КЗпП і Законом про відпустки.
Так, ст. 74 — 76 КЗпП і ст. 4 Закону про відпустки розрізняють щорічну основну відпустку і щорічні додаткові відпустки: за «шкідливість», за особливий характер праці та інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (зокрема, додаткова відпустка держслужбовцям за стаж держслужби, додаткова відпустка посадовим особам за стаж служби в органах місцевого самоврядування).
Також виокремлюють інші види оплачуваних відпусток: навчальну, творчу, соціальні (декретну, для догляду за дитиною до 3 років, «на дітей» тощо). Але такі види відпусток щорічними не є.
Тому в межах цього питання ми про них не говоримо.
Розглядаємо виключно щорічні основну і додаткові відпустки.
За загальним правилом, мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарних дні. Для деяких категорій працівників законодавчими актами передбачена більша тривалість відпустки. Наприклад, тривалість щорічної основної відпустки держслужбовців і посадових осіб місцевого самоврядування становить 30 календарних днів (ст. 57 Закону № 889*, ч. 5 ст. 21 Закону № 2493**).
* Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
** Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III.
Тривалість щорічної додаткової відпустки становить:
• до 35 календарних днів — за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;
• до 35 календарних днів — працівникам, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я;
• до 7 календарних днів — працівникам з ненормованим робочим днем.
Конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від зайнятості працівників у відповідних умовах.
Додаткові щорічні відпустки за стаж держслужбовцям і посадовим особам місцевого самоврядування тривалістю до 15 календарних днів надають згідно з Порядками № 270* і № 250** відповідно.
* Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затверджений постановою КМУ від 06.04.2016 р. № 270.
** Порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток, затверджений постановою КМУ від 27.04.94 р. № 250.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).
Зверніть увагу! Обмеження в 59 (69) календарних днів стосується тривалості щорічної відпустки за один робочий рік. Якщо працівник використовує щорічні відпустки за декілька років, то він може відпочивати і більше 59 (69) днів (див. лист Мінсоцполітики від 08.07.2019 р. № 793/0/204-19).
Щорічні основна і додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані зазвичай до закінчення робочого року (ч. 4 ст. 10 Закону про відпустки).
ВАЖЛИВО!
Тривалість відпрацьованого робочого року обчислюють з дня укладення трудового договору, вступу (призначення) на посаду (для держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування).
Стаття 80 КЗпП і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняють не надавати:
• щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років підряд;
• щорічні відпустки протягом робочого року особам віком до 18 років, а також працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці. На підставі зазначених норм можна дійти висновку, що роботодавець зобов’язаний надати щорічні основну і додаткову відпустки повної тривалості до закінчення робочого року:
• працівникам віком до 18 років;
• працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком № 1***;
*** Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку — додаток 1 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290.
• працівникам, робота (професія, посада) яких зазначена в Списку № 2****;
**** Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці — додаток 2 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290.
• працівникам з ненормованим робочим днем згідно зі списком посад, робіт і професій, визначених колективним договором.
Якщо працівник не належить до жодної із зазначених категорій, то орієнтуємося на ч. 7 ст. 79 КЗпП і ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки. Вони свідчать: невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівникові зазвичай до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Із цією нормою кореспондує заборона не надавати щорічну основну і додаткову відпустку повної тривалості протягом 2 років підряд. Так, щоб дотриматися трудового законодавства, «звичайним» працівникам необхідно надати щорічні основну і додаткову відпустки протягом двох робочих років.
Приклад. Посадова особа місцевого самоврядування має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів і щорічну додаткову відпустку за стаж служби в органах місцевого самоврядування тривалістю 9 календарних днів.
За робочий рік з 15.10.2019 р. по 14.10.2020 р. працівник використав 9 календарних днів додаткової відпустки за стаж і 20 календарних днів щорічної основної відпустки.
Якщо роботодавець надасть такому працівникові решту 10 календарних днів щорічної основної відпустки до 15.10.2021 р., то порушення трудового законодавства не буде.
Увага!
Залишки невідгуляних відпусток потрібно використати не до кінця календарного року, а до закінчення 12 місяців від дати закінчення робочого року. Ця дата для кожного працівника своя (дата прийняття на роботу). Тому будьте уважні при складанні графіка відпусток.
Пам’ятайте! Навіть якщо ви не надали вчасно працівникові щорічну основну та/або щорічну додаткову відпустку, невикористані дні такої відпустки не згорають і мають бути надані працівникові в обов’язковому порядку.
За порушення порядку надання відпусток роботодавцеві може загрожувати штраф за ст. 265 КЗпП у розмірі однієї мінімальної зарплати як за порушення інших вимог трудового законодавства.
Нагадаємо: зараз такий штраф застосовується за кожне таке порушення окремо. Під кожним порушенням тут мається на увазі невиконання окремої вимоги (норми, припису) законодавства про працю.
Отже, лякатися не варто, адже розмір такого штрафу не залежить від кількості працівників, щодо яких скоєні ці порушення.
Хоча сума штрафу може бути дуже переконливою з урахуванням інших порушень вимог законодавства.
Крім того, винним посадовим особам загрожує адмінштраф за ч. 1 ст. 41 КпАП у розмірі від 510 до 1700 грн.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, призведуть до штрафу в розмірі від 1700 до 5100 грн.
