У загальному випадку середню зарплату для всіх видів відпусток розраховують, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки (п. 2 Порядку № 100*).
* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.
Проте із розрахункового періоду виключають:
— святкові та неробочі дні, встановлені ст. 73 КЗпП (крім, періоду дії воєнного стану, коли такі дні скасовані);
— час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або частково зберігався.
До останнього як раз відносять й дні відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін (у зв’язку з сімейними обставинами та з інших причин). Але! Якщо така відпустка надана згідно з чинним законодавством.
Нагадаємо, що неоплачувані відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин (передбачені ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки*) надаються на строк, обумовлений угодою між працівником та власником, але не більше 15 календарних днів на рік.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
Якщо працівник «не зловживав» відпочинком і перебував у такій відпустці не більше 15 календарних днів на рік (як це передбачено ст. 26 Закону про відпустки), то такі дні:
— включають до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку;
— виключаються із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період при обчисленні відпускної середньої.
Проте якщо працівник відпочивав за власний рахунок довше, ніж передбачено у ст. 26 Закону про відпустки, то «надлишок» відпускних днів вважається наданим незаконно і такі дні:
— НЕ включають до «відпускного» стажу;
— НЕ виключають із розрахунку «відпускної» середньої зарплати.
Але нагадаємо!
Важливо!
На період дії воєнного часу обмеження, встановлене ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, було скасовано!
Тобто протягом такого періоду роботодавець на прохання працівника має право легітимно надати йому відпустку без збереження зарплати за сімейними обставинами більше ніж на 15 календарних днів (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136*).
* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.
Отже, нашому працівнику була надана неоплачувана відпустка за сімейними обставинами тривалістю 31 календарний день цілком законно.
А раз так, то всі календарні дні такої відпустки:
— включаються до стажу роботу, що дає право на щорічну відпустку;
— виключаються із загальної кількості календарних днів за розрахунковий період при обчисленні відпускної середньої.
До речі, ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 (діє з 19.07.2022) передбачає надання ще однієї неоплачуваної відпустки — відпустки для внутрішньо переміщених осіб та працівників, що перебувають за кордоном.
Така відпустка надається:
— в обов’язковому порядку;
— тривалістю, визначеною у заяві працівника, але не більше 90 календарних днів.
Зверніть увагу! Час перебування працівника у такій відпустці не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
А як щодо врахування днів такої відпустки при обчисленні «відпускної» середньої?
Тут знову повертаємося до п. 2 Порядку № 100, згідно з яким з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник не працював згідно із законодавством і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково.
Оскільки надання ВПО-відпустки передбачено Законом № 2136, то календарні дні такої відпустки (у межах, установлених ч. 4 ст. 12 Закону № 2136) виключають з розрахункового періоду при розрахунку відпускної середньої.
