Лікарняні під час простою: позиція Мінсоцполітики змінилася

Нова позиція Мінсоцполітики

Фонд соціального страхування України (далі — ФСС) на своєму сайті 15.07.2022 опублікував роз’яснення щодо неоплати лікарняних під час простою.

Раніше ФСС також намагався просунути таку думку. Але підтримки з боку уповноважених відомств не отримував. Ба більше, позиція фахівців Мінсоцполітики була протилежна. Вона була висловлена в листі від 23.06.2020 № 6387/0/290-20/45. У ньому фахівці Мінсоцполітики заявляли, що лікарняний під час простою не з вини працівника підлягає оплаті. При цьому не мало значення, перебуває на робочому місці працівник під час простою чи ні.

Наразі, як заявляє ФСС, вони дійшли спільної думки з Мінсоцполітики, Мінекономіки та Держпраці щодо наявності підстав для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам, які захворіли під час простою. Відповідне роз’яснення Мінсоцполітики викладене в листі від 05.07.2022 № 6700/0/2-22/45. Суть узгодженої спільної думки така.

Не будемо заглиблюватися в причини, які спонукали прийняти таке рішення, бо їх доволі багато. Але проаналізуємо законодавче підґрунтя щодо підстав для невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності під час оплачуваного простою.

Розпочнемо з простою не з вини працівника. Так, він передбачений ст. 113 КЗпП й оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки (окладу), встановленого працівникові.

Але законодавством не визначено умови щодо присутності/відсутності працівників на робочому місці під час простою.

Раніше, у листі від 04.10.2013 № 179/06/186-13, фахівці Мінсоцполітики рекомендували в наказі про простій або в Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації визначити необхідність присутності або відсутності працівника на робочому місці в період простою. Але мало хто з роботодавців зазначав умову про присутність/відсутність працівника в наказі про запровадження простою. Адже присутність на робочому місці під час простою не впливає на його оплату. Ба більше, при цьому він все одно не виконує роботу. Він у простої!

Тоді чому Мінсоцполітики прив’язали виплату лікарняних саме до присутності/відсутності працівника на робочому місці під час простою? І на яких законодавчих нормах базуються їх аргументи?

Для відповіді на ці запитання нагадаємо права та умови надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Незаперечні факти

Право на отримання лікарняних. Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я визначає Закон про соцстрахування*.

* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.

Право працівника на отримання матзабезпечення по тимчасовій втраті працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю (абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону про соцстрахування).

Під періодом роботи слід розуміти період перебування працівника в трудових відносинах.

Умови надання працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності. Вони визначені ч. 1 ст. 22 Закону про соцстрахування.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. Закону про оплату праці***).

*** Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.

За структурою зарплата включає основну, додаткову зарплату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Оплата за час простою = зарплата. Оплата часу простою з розрахунку не менше 2/3 окладу належить до зарплати. І це нам доводить Інструкція № 5****.

**** Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Державним комітетом статистики України від 13.01.2004 № 5.

Згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 оплата простою не з вини працівника є складовою фонду оплати праці як оплата за невідпрацьований час у складі додаткової зарплати. Виходить, що виплати за час простою, по суті, є зарплатою.

Чим аргументувати неоплату лікарняних

Допомога по тимчасовій непрацездатності компенсує втрату зарплати в разі настання страхового випадку.

Аргументом щодо невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, на думку Мінсоцполітики, виступає норма ч. 1 ст. Закону про оплату праці, в якій зазначено, що зарплата виплачується працівникові за виконану ним роботу.

У період запровадженого простою працівник не працює і не втрачає зарплату за виконану роботу. А оплата за час простою належить до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.

Але чомусь при цьому Мінсоцполітики не враховує:

— що при запровадженому простої працівник, перебуваючи на робочому місці, не виконує роботу так само, як і не перебуваючи там (він отримує простійну оплату, а не оплату за відпрацьований час або час перебування на робочому місці);

— структуру зарплати, до складу якої входять простійні виплати як додаткова зарплата;

— що в ст. 19 Закону про соцстрахування, яка визначає право застрахованої особи на допомогу по тимчасовій непрацездатності, та в ст. 22 Закону про соцстрахування, яка окреслює умови надання такої допомоги, немає прив’язки до виконаної роботи;

— що ст. 23 Закону про соцстрахування визначено вичерпний перелік випадків, коли допомога по тимчасовій непрацездатності не надається. Серед них, наприклад, є відпустка без збереження зарплати. А ось періоду простою не з вини працівника там немає.

Ба більше, оплата простою входить до бази нарахування ЄСВ. Базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці.

Також оплата простою входить до виплат для розрахунку суми лікарняних. У розрахунку лікарняної/декретної середньоденної зарплати бере участь нарахована в розрахунковому періоді зарплата, з якої стягувався ЄСВ (пп. 3 і 32 Порядку № 1266*****).

***** Постанова КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 № 1266.

Отже, помисли Мінсоцполітики зрозумілі — економія коштів на виплату лікарняних. А ось підґрунтя для неоплати лікарняних якесь сумнівне.

Підстава для відмови в оплаті лікарняних у протоколі

Рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності має прийматися комісією (уповноваженим) із соціального страхування (ч. 3 ст. 30 Закону про соцстрахування).

Прийняте рішення комісія оформлює протоколом і протягом п’ятиденного строку надає працівнику повідомлення про відмову в призначенні лікарняних через їх збіг із простоєм, в якому він був відсутній на робочому місці. У повідомленні слід зазначити причину відмови та порядок оскарження рішення комісії.

Прямої підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності законодавство не містить. Отже, роботодавець повинен самостійно сформулювати таку підставу. Наприклад: відмовлено у зв’язку з тим, що в період непрацездатності працівник перебуває в простої без вимоги відвідувати робоче місце та отримує виплату за час простою.

До речі, якщо працівнику відмовлено в оплаті лікарняного під час простою не з його вини, то оплату такого простою не перериваємо на дні цього лікарняного, а зберігаємо за тим самим наказом і далі.

І ще декілька слів про оскарження рішення комісії. Якщо працівник не погодиться з рішенням комісії про відмову в призначенні лікарняних, він може оскаржити його в ФСС протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про таку відмову. Але відповідь ФСС щодо цього вже можна передбачити… Також він може звернутися за захистом до суду в тримісячний строк.