ДООЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Чи повинна бюджетна організація самостійно дооцінити основні засоби, які обліковуються на балансі за нульовою вартістю (нараховано 100 % знос), без залучення експерта-оцінювача?
(м. Харків)
Питання щодо переоцінки необоротних активів досі залишається актуальним, адже на сьогодні чітких рекомендацій органів Державного казначейства з цього приводу немає.
Основним документом для бюджетних установ, що визначає порядок обліку необоротних активів та механізм проведення індексації та переоцінки, є
Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Держказначейства України від 17.07.2000 р. № 64 (далі — Інструкція № 64).Порядок проведення індексації необоротних активів передбачає, що в разі
якщо вартість необоротних активів після індексації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, то їх вартість необхідно привести у відповідність до вартості аналогічних нових зразків (п.п. 10 п. 1 Інструкції № 64).Як зазначено в
п.п. 10 п. 10 Інструкції № 64 , переоцінка необоротних активів бюджетних установ проводиться постійно діючою комісією, яка призначається наказом керівника установи щорічно і діє протягом року. Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці необоротних активів і встановлюються нові ціни. При встановленні цін на однотипні предмети вони в межах одного головного розпорядника бюджетних коштів повинні бути однаковими.Водночас
ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ (далі — Закон про оцінку майна) передбачена обов’язковість проведення оцінки майна у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку, а ст. 10 цього ж Закону надано право суб’єктам оціночної діяльності — органам державної влади та місцевого самоврядування у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються КМУ, здійснювати оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника.При цьому, якщо законодавство передбачає
обов’язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб’єктами оціночної діяльності — суб’єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.Тобто залучення суб’єктів оціночної діяльності до складу комісії з переоцінки може бути
за рішенням керівника установи та у випадках необхідності проведення незалежної оцінки.Отже,
Інструкцією № 64 визначено право керівника щодо залучення до складу комісії суб’єктів оціночної діяльності чи проведення самостійної оцінки, а Законом про оцінку майна передбачена обов’язковість застосування його норм при оцінці основних фондів для цілей бухгалтерського обліку. На це звертало також увагу й Держказначейство в листі від 07.06.2007 р. № 3.4-04/1458-6755 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2007, № 26).Слід пам’ятати, що
проведення оцінки майна є платним.Згідно зі
ст. 11 Закону про оцінку майна розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб’єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах — за результатами конкурсу.Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання та замовником оцінки.
Відповідно до
Роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04.11.2004 р. № 194, видатки на проведення незалежної оцінки можуть здійснюватися за КЕКВ 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки». Але, якщо кошти на проведення оцінки майна кошторисом не передбачені, то такі видатки здійснювати не можна.У цьому випадку необхідно звернутися до регіонального фінансового органу чи вищої за рівнем організації з проханням щодо виділення додаткових асигнувань на вищезазначені цілі. При отриманні позитивної відповіді слід унести відповідні зміні до кошторису установи, а після виділення асигнувань — провести оцінку майна.
Наявність рекомендацій з питань переоцінки необоротних активів з боку вищих органів управління була б найкращим варіантом з огляду на те, що вони могли б повною мірою відображати специфіку відповідного міністерства чи відомства.
Якщо ж установі доведеться самостійно розв’язувати питання переоцінки такого майна, то слід пам’ятати, що
відповідальність за об’єктивність визначення реальної вартості активів покладається на керівника і голову комісії.У випадку коли керівником бюджетної організації буде прийнято рішення проводити переоцінку самостійно, слід мати на увазі варіанти оцінки, які визначені в
Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440.Як визначено в
п. 38 Національного стандарту № 1 , для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:— витратний (майновий — для оцінки об’єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);
— дохідний;
— порівняльний.
Докладніше щодо застосування цих методів див. консультацію «Індексація необоротних активів» («Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 5, с. 20).
