ЗМІНИ ЗАКОНОДАВСТВА, ПОВ’ЯЗАНІ З ПРИЙНЯТТЯМ НОВОГО БЮДЖЕТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
У зв’язку з прийняттям нового Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ), який набере чинності в новому бюджетному році з 01.01.2011 р., Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» від 08.07.2010 р. № 2457-VI (далі — Закон № 2457), який набере чинності разом із новим БКУ. Закон № 2457 уніс низку змін до нормативно-правових актів. У цій статті розглянемо основні з них.
Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Відзначимо, що
Законом № 2457 змінюється ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (далі — КУпАП). У цій статті бюджетні правопорушення розподілятимуться за видами, за кожний з яких визначена окрема відповідальність. Нагадаємо, що чинна редакція ст. 16412 КУпАП передбачає загальну відповідальність, тобто за всі види бюджетних правопорушень установлено один діапазон розміру штрафу.Отже, розглянемо основні види бюджетних правопорушень та відповідальність, яка за них передбачається. Для наочності наведемо їх у таблиці.
| № з/п | Вид порушення | Примітки | Відповідальність |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Включення недостовірних даних до бюджетних запитів, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних призначень або необґрунтованих бюджетних асигнувань | Згідно з п. 3 ст. 35 та п. 4 ст. 75 БКУ головні розпорядники бюджетних коштів мають забезпечити своєчасність, достовірність та зміст поданих до Мінфіну або місцевих фінансових органів бюджетних запитів | Штраф на посадових осіб від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян За повторне таке порушення протягом року — штраф від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1190 грн.) |
| 2 | Порушення вимог БКУ при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати | Відповідно до п. 1 ст. 49 БКУ розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Держказначейства, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 БКУ. Нагадаємо, що на сьогодні види товарів, робіт і послуг та допустимі строки їх попередньої оплати визначені постановою КМУ «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 09.10.2006 р. № 1404 | |
| 3
| Здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов’язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Держказначейства
| Згідно з п. 5 ст. 48 БКУ Держказначейство здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі). Держказначейство здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів лише в разі наявності в розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань Згідно з п.п. 4.8.1 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Держказначейства від 04.11.2002 р. № 205 (далі — Порядок № 205), органи Держказначейства здійснюють видатки на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов’язання та фінансового зобов’язання у межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Це ж визначено і в п. 12.3 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Держказначейства від 25.05.2004 р. № 89 (далі — Порядок № 89). Нагадаємо, що за правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів (п.п. 4.8.3 Порядку № 205, п. 12.7 Порядку № 89). Щодо відмови органів Держказначейства у проведенні платежу зазначимо таке. Платіжні доручення органи Держказначейства можуть не прийняти до виконання лише у випадках, передбачених чинними нормативними документами. Зокрема, вичерпний перелік таких випадків наведено в п.п. 4.8.8 Порядку № 205 та п.п. 12.8 Порядку № 89. Платіжні доручення, не прийняті до виконання у зв’язку з причинами, зазначеними у вказаних підпунктах відповідних порядків, не пізніше наступного робочого дня повертаються без виконання органами Держказначейства розпорядникам бюджетних коштів, від яких вони надійшли, разом з відмовою у прийнятті до виконання платіжних доручень у письмовій формі. Відмови обов’язково реєструються органами Держказначейства в журналі реєстрації відмов | |
| 4 | Порушення вимог БКУ при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасне прийняття рішення про місцевий бюджет) на відповідний рік | Вимоги щодо здійснення витрат при несвоєчасному набранні чинності законом про Державний бюджет України визначені ст. 41 БКУ | |
| 5
| Взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених БКУ чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік
| Відповідно до ст. 48 БКУ розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Держказначейства. | Штраф на посадових осіб від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1190 грн.) За повторне таке порушення протягом року — штраф від 70 до 85 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1190 до 1445 грн.)
|
| Бюджетні зобов’язання за спеціальним фондом бюджету необхідно брати виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету, дотримуючись при цьому вимог ч. 2 ст. 57 БКУ | |||
| 6 | Включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких БКУ чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік | Джерела формування спеціального фонду визначені ст. 13 БКУ, п. 2 ст. 69 БКУ та законом про Державний бюджет України на відповідний рік | |
| 7 | Зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету | Згідно з п. 1 ст. 43 БКУ при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Держказначейство, що діє у складі Мінфіну, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у НБУ. Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету | |
| 8 | Зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено БКУ чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік, бюджету, у тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів | Види доходів державного та місцевих бюджетів чітко регламентовані. Вони визначені ст. 29, гл. 11 БКУ та законами про Державний бюджет України на відповідний рік | |
| 9 | Здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог БКУ | Умови здійснення державних (місцевих) запозичень визначені ст. 16 БКУ | |
| 10
| Прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій | Згідно з п. 1 ст. 16 БКУ державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах граничного обсягу державного боргу. | |
| Державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання — резидентів України може надавати Кабмін виключно в межах, визначених законом про Державний бюджет України (п. 1 ст. 17 БКУ). Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) (п. 1 ст. 18 БКУ) | |||
| 11 | Розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог БКУ | Відповідно до п. 8 ст. 16 БКУ міністр фінансів України за погодженням з НБУ має право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду. Таке право має і керівник місцевого фінансового органу щодо коштів місцевого бюджету. Порядок здійснення таких операцій визначається Кабміном | |
| 12 | Створення позабюджетних фондів, порушення вимог БКУ щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів | Відповідно до п. 9 ст. 13 БКУ створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади АР Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) зазначеними органами та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадку, передбаченого ч. 8 ст. 16 БКУ, а також крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабміном, та розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право | |
| 13 | Надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог БКУ та/або встановлених умов кредитування бюджету | Умови кредитування бюджету визначені в гл. 5 БКУ | |
| 14 | Здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч БКУ | Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі (крім випадків, передбачених ст. 16 БКУ) або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету) (п. 4 ст. 16 БКУ) | |
| 15 | Порушення вимог БКУ щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету | Згідно з п. 2 ст. 24 БКУ рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабміном, Радою міністрів АР Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування | |
| 16 | Здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до БКУ мають проводитися з іншого бюджету | Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов’язані з реалізацією програм та заходів згідно зі ст. 87 БКУ (п. 1 ст. 30 БКУ). Видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов’язані з реалізацією програм та заходів згідно зі ст. 88 — 91 БКУ (п. 1 ст. 70 БКУ). Тобто види видатків, які можуть здійснюватися з державного бюджету та які можуть здійснюватися із місцевого бюджету чітко регламентовані. Витрачання коштів місцевого бюджету на видатки, які повинні здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, і навпаки, не допускається | Штраф на посадових осіб від 70 до 85 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1190 до 1445 грн.) За повторне таке порушення протягом року — штраф від 85 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1445 до 1700 грн.) |
| 17 | Здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без установлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч БКУ чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік | Відповідно до п. 1 ст. 23 БКУ будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення | |
| 18
| Нецільове використання бюджетних коштів
| Згідно зі ст. 119 БКУ нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: | |
| 19 | Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону | До нормативно-правових актів, які входять до складу бюджетного законодавства, належать як нормативно-правові акти Кабміну, так і нормативно-правові акти органів виконавчої влади (п. 1 ст. 4 БКУ). Усі ці нормативно-правові акти мають відповідати вимогам БКУ, закону про Державний бюджет України та іншим законам, що регулюють бюджетні відносини | |
| 20 | Здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч БКУ чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік | Відповідно до п. 2 ст. 85 БКУ Рада міністрів АР Крим, місцеві держадміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов’язані забезпечити здійснення видатків, визначених пп. 2 і 3 ч. 1 ст. 82 БКУ, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного ст. 88 — 91 БКУ та законом про Державний бюджет України. Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів БКУ, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату. Держава може передати Раді міністрів АР Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Держбюджету (п. 1 ст. 85 БКУ). Крім того, видатки на фінансування бюджетних установ з різних бюджетів можуть здійснюватися під час виконання відповідних програм економічного та соціального розвитку та державних цільових програм |
Крім того,
Законом № 2457 уносяться зміни до Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III (далі — Кримінальний кодекс), зокрема, деталізуються види порушень, за які передбачена відповідальність згідно зі ст. 210 Кримінального кодексу.Так, відповідальність за
ст. 210 Кримінального кодексу передбачена за нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без установлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч БКУ чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах.Відповідальність за зазначені порушення залишається
незмінною. Такі діяння караються штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 5100 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти
в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.При цьому
великим розміром бюджетних коштів вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто сума яка дорівнює 17000 грн. і більше.Особливо великим розміром бюджетних коштів
вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто сума яка дорівнює 51000 грн. і більше.Крім того, змінами до
ст. 211 Кримінального кодексу деталізовано, як саме змінюються доходи і видатки бюджету всупереч установленому законом порядку, що призводить до кримінальної відповідальності. Так, кримінальна відповідальність відповідно до ст. 211 Кримінального кодексу передбачена за видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах.Такі дії караються штрафом від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (
від 1700 до 6800 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, караються позбавленням волі
на строк від двох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
КОШТИ, ОТРИМАНІ ВІД КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТА ВОДОЮ
Відповідно до
п. 1 ст. 32 Кодексу України про надра від 27.07.94 р. № 132/94-ВР (далі — Кодекс про надра) платежі за видобування корисних копалин загальнодержавного значення з 01.01.2011 р. спрямовуються до бюджетів відповідно до розподілу, встановленого БКУ. До 01.01.2011 р. сума коштів за видобування корисних копалин загальнодержавного значення спрямовується до державного бюджету в повному обсязі, тобто у розмірі 100 %.Зазначимо, що згідно зі
ст. 14 Кодексу про надра надра надаються у користування для:— геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
—
видобування корисних копалин;— будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
— створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);
— задоволення інших потреб.
Згідно з
п. 2 ст. 29 БКУ з 01.01.2011 р. до доходу державного бюджету належить 50 % платежів за користування надрами загальнодержавного значення.Інші 50 % платежів за користування надрами
підлягають спрямуванню до місцевого бюджету. Про це свідчить ст. 64 та 66 БКУ. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 64 БКУ до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать 50 % платежів за користування надрами загальнодержавного значення, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя. А відповідно до п. 1 ст. 66 БКУ для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм АР Крим, територіальних громад до доходів бюджету АР Крим та обласних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать 50 % платежів за користування надрами загальнодержавного значення.Також відповідні зміні вносяться до
Водного кодексу України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР (далі — Водний кодекс) у частині розподілу збору за використання води між державним та місцевими бюджетами. Так, з 01.01.2011 р. відповідно до змін, які вносяться до ст. 32 Водного кодексу, збори за використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення зараховуються не лише до державного, а й до місцевих бюджетів.Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенергетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води при її транспортуванні зараховуються
до Державного бюджету України та місцевих бюджетів у розмірах, установлених БКУ.Так, відповідно до
п. 2 ст. 29 БКУ до доходів державного бюджету належить 50 % збору за спеціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого значення).Зарахування інших
50 % збору за водокористування до місцевих бюджетів передбачено ст. 64 та 66 БКУ аналогічно збору за користування надрами, про яке йшлося вище.
ЗВОРОТНА ВИМОГА ДО ВИННОЇ ОСОБИ
Звернемо увагу ще на одну важливу зміну, яка вноситься
Законом № 2457 до ст. 1191 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Так, з 01.01.2011 р. держава, АР Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування,
мають право зворотної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов’язаних з трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).Як визначено в
п. 9 розд. VI БКУ за результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади АР Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Держказначейства у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному або місцевим бюджетам, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) в розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у заподіянні збитків (крім відшкодування виплат, пов’язаних з трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
ФІНАНСУВАННЯ РЕФЕРЕНДУМІВ
Змінами, які вносяться
Законом № 2457 до ст. 11 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.91 р. № 1286-XII передбачено, що підготовка і проведення всеукраїнських референдумів здійснюється за рахунок державного бюджету, республіканських АР Крим і місцевих референдумів — за рахунок відповідних місцевих бюджетів. Аналогічний порядок здійснення видатків на проведення всеукраїнських референдумів передбачено також ст. 87 та ст. 91 БКУ.Також зазначено, що порядок фінансового забезпечення підготовки і проведення всеукраїнських референдумів визначається Кабінетом Міністрів України, республіканських АР Крим і місцевих референдумів — Верховною Радою АР Крим і відповідними місцевими радами.
ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ НА ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Як уже було зазначено раніше, з 01.01.2011 р. зазнає змін порядок розподілу коштів, що надходять від збору деяких податків і зборів.
Так, згідно із змінами, що вносяться до
Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» 25.06.91 р. № 1264-XII (далі — Закон № 1264) змінено порядок розподілу коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища (за винятком тих, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками). Зокрема, починаючи з 01.01.2011 р. такі кошти будуть розподілятися між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та республіканським АР Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 50 %, 20 % і 30 %. До цієї дати ці кошти розподіляються у співвідношенні 20 %, 50 % і 30 % відповідно. При цьому зазначимо, що порядок розподілу коштів між Київським, Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища і надалі залишиться без змін (у співвідношенні 70 % і 30 %).Також уточнено, що республіканський АР Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету АР Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини зборів за забруднення навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством. При цьому Державний фонд охорони навколишнього природного середовища буде утворюватися за рахунок частини зборів за забруднення навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством.
Нагадаємо, що Фонди охорони навколишнього природного середовища (Державний та місцеві) створюються з метою фінансування природоохоронних заходів та заходів, пов’язаних з раціональним використанням і збереженням природних ресурсів.
При використанні коштів місцевих республіканського АР Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища необхідно враховувати, що починаючи з 01.01.2011 р. їх можна використовувати
тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я населення.Зазначимо, що чинна редакція
ч. 6 ст. 47 Закону № 1264 дозволяє направляти такі кошти також на стимулювання працівників спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, крім осіб, які мають статус державних службовців, та громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності та запобігання порушенням природоохоронного законодавства. З 01.01.2011 р. такі кошти витрачати на стимулювання працівників уже буде не можна.
ДОДАТКОВІ ПРАВА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ
Закон № 2457
уносить зміни до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII, де визначені права органів державної податкової служби.Так, зокрема, органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, матимуть право стягувати до державного бюджету (місцевих бюджетів) суми простроченої заборгованості суб’єктів господарювання за кредитами (позиками), залученими державою (АР Крим, відповідною територіальною громадою) або під державні (місцеві) гарантії, та за кредитами з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) у порядку, передбаченому
Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон № 2181) або іншим законом.Крім цього, необхідно звернути увагу на доповнення до
Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV. Зокрема, з’явиться окрема норма (п.п. 8.1.5), згідно з якою податковий агент зобов’язаний подавати органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, які нараховані на користь платників податку, і загальні суми податку з доходів фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.Як відомо, зараз податкові агенти подають податковим органам податковий звіт за формою № 1ДФ, який не має статус декларації. Гадаємо, що до кінця року у центрального податкового органу є ще достатньо часу для того, щоб своєчасно затвердити нову форму податкової декларації.
Також звернемо увагу на такі зміни: відповідно до
п.п. 7.1.1 Закону № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених ст. 7 цього Закону. Починаючи з 01.01.2011 р. цей підпункт буде доповнено новим абзацом, у якому визначено, що податкове зобов’язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях.
ПЛАТА ЗА ЛІЦЕНЗІЇ БУДЕ ЗАРАХОВУВАТИСЯ ДО МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Значних змін зазнали джерела формування місцевих бюджетів, визначені
ст. 64 та 66 БКУ. Так, зокрема, до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування належать:— плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
— плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;
— плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя.
У зв’язку з цим відповідні зміни вносяться до
Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP, згідно з якими починаючи з 01.01.2011 р. до місцевого бюджету (а раніше було — до державного бюджету) зараховується плата за видачу вказаних ліцензій (у тому числі за видачу дубліката ліцензії).
ЗМІНЕНО ПЕРЕЛІК ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ТА МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ
Деякі зміни вносяться до
Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII (далі — Закон № 1251).Так, по-перше, встановлюється, що порядок зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів установлюється виключно
законом. Нагадаємо, що до цього таке право було надано Верховній Раді України, Верховній Раді АР Крим, сільським, селищним, міським радам відповідно до Закону № 1251 та інших законів України.По-друге,
Законом № 2457 із переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) виключаються:— податок на нерухоме майно (нерухомість);
— збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
— збір до Державного інноваційного фонду;
— гербовий збір.
Натомість перелік місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) доповнено
податком на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки.Додамо, що відповідні зміни внесено
Законом № 2457 також до ст. 1 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93, де наведено перелік місцевих податків і зборів.
УДОСКОНАЛЕНА СИСТЕМА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
З метою посилення фінансової основи місцевих бюджетів та підвищення ефективності управління доходами і видатками місцевих бюджетів значні зміни внесено до
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.Вкажемо на найбільш значні з них.
1. Склад доходів місцевих бюджетів визначається виключно
БКУ та законом про Державний бюджет України.2. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог
БКУ та закону про Державний бюджет України.3. Якщо доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому
ст. 100 БКУ .4. У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог
ст. 71 БКУ.5. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затверджуються у законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місцевого бюджету.
Особливості передачі коштів з одного бюджету до іншого визначені
гл. 16 БКУ. Зокрема, як зазначено у ст. 97 БКУ в Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання, субвенцій, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.6. Видатки місцевих бюджетів формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного
БКУ, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування.7. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаної зі здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов’язаних з розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу.
8. Дещо змінено порядок використання вільного залишку коштів місцевих бюджетів. Так, перевищення залишку коштів загального фонду місцевого бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок коштів місцевих бюджетів, який використовується на проведення витрат місцевого бюджету згідно зі змінами до рішення про місцевий бюджет.
9. Фінансове забезпечення витрат, пов’язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів державної влади, здійснюється у такому порядку: держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об’єктів державної власності.
10. Обмежена участь органів місцевого самоврядування у фінансово-кредитних відносинах: рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування можуть здійснювати місцеві запозичення та отримувати позики місцевим бюджетам відповідно до вимог, установлених
ст. 73 та 74 БКУ.Органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснювати розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах з дотриманням вимог, установлених
БКУ та іншими законами України. Зазначимо, що ч. 9 ст. 13 БКУ заборонено створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади АР Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади АР Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадку, передбаченого ч. 8 ст. 16 БКУ, а також крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.
ФІНАНСУВАННЯ ДОРОЖНЬОГО ГОСПОДАРСТВА
З метою належного фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування та сільських доріг України,
Законом № 2457 унесено зміни до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» від 18.09.91 р. № 1562-XII.Як зазначено в оновленій
ст. 4 цього Закону у бюджеті АР Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетах щорічно передбачаються видатки на проведення робіт, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг. Для цих цілей у складі бюджету АР Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетів створюються територіальні дорожні фонди.У зв’язку з цим питання формування доходної частини цих фондів починаючи з 01.01.2011 г. визначається рішеннями Верховної Ради АР Крим, обласних,
міських, селищних та сільських рад про бюджет на поточний рік. Що стосується використання коштів територіальних фондів, то починаючи з 01.01.2011 г. вони спрямовуються на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою АР Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами.Мабуть, з цією ж метою зазнала відповідних змін
ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 р. № 1963-XII, згідно з якими починаючи з 01.01.2011 р. податок з власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів та зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному БКУ.Відповідно до
п. 2 ч. 2 ст. 69 БКУ до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить, зокрема, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується у такому порядку:— у розмірі 30 % — до бюджету АР Крим і обласних бюджетів та 70 % — до бюджету міста Сімферополя і бюджетів міст — обласних центрів у разі реєстрації транспортних засобів на території цих міст;
— у розмірі 50 % — до бюджету АР Крим і обласних бюджетів та 50 % — до міських, селищних і сільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобів на відповідній території;
— у розмірі 60 % — до бюджету міста Києва і 40 % — до обласного бюджету Київської області у разі реєстрації транспортних засобів у місті Києві;
— у розмірі 100 % — до бюджету міста Севастополя у разі реєстрації транспортних засобів у місті Севастополі.
З 01.01.2011 р. кошти, які надходять від податку з власників наземних транспортних засобів спрямовуються на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг
загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою АР Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами.Перелік об’єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення повинен затвердити Кабмін.
РОЗПОДІЛ ФУНКЦІЙ ДЕЯКИХ ОРГАНІВ ЩОДО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
Як відомо, основним документом, що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі — Закон № 996), положення якого поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, у тому числі і на бюджетні установи, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.З набранням чинності
Законом № 2457, тобто з 01.01.2011 р., для бюджетних установ:— порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України
відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України;— завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються
Кабінетом Міністрів України;— форми фінансової звітності бюджетних установ установлюються
Міністерством фінансів України.Зазначимо, що аналогічні норми щодо порядку ведення бухгалтерського обліку та ведення звітності бюджетними установами передбачені
ст. 56 БКУ, де також визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів здійснює Міністерство фінансів України, яке координує діяльність Державного казначейства України і погоджує його нормативно-правові акти з цих питань.Відмітимо, що згідно зі
ст. 8 Закону № 996 для забезпечення ведення бухгалтерського обліку суб’єкти господарювання самостійно обирають форми його організації: самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Але слід мати на увазі, що ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, а також у бюджетних установах.
ПОНОВЛЕНО ДІЮ ДЕЯКИХ НОРМ
Закон № 2457
фактично поновлює деякі положення законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII (далі — Закон № 875) та «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.98 р. № 203/98-ВР (далі — Закон № 203/98), які було раніше визнано неконституційними.Зокрема, у ч. 1 ст. 10 Закону № 875 з 01.01.2011 р. буде зазначено, що фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів. А ось ст. 9 Закону № 203/98 передбачатиме, що витрати, пов’язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
