ДЕРЖБЮДЖЕТ-2011
Як відомо, головним фінансовим документом країни є закон про Держбюджет. Саме закони про Держбюджет, як правило, регулювали бюджетний процес в Україні, а також установлювали правила для здійснення діяльності бюджетними установами та організаціями.
З прийняттям нового Бюджетного кодексу ситуація дещо змінилася. Справа в тому, що тепер саме Бюджетним кодексом визначені основні положення щодо бюджетної системи України, види доходів та видатків державного та місцевих бюджетів, вимоги до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів тощо. У зв’язку з цим тепер немає необхідності прописувати все зазначене ще раз у законі про Держбюджет, тому цей закон на поточний рік значно «худіше» за своїх попередників. Отже, розглянемо його докладніше.
Тетяна РЯБУХА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Нагадаємо, що 01.01.2011 р. набрав чинності
Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ), який є основним нормативним документом, що регулює бюджетний процес у країні. Більшість вимог до бюджетного процесу, які щорічно визначалися в законах про Держбюджет, тепер визначені в БКУ, що відобразилося на змісті Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI (далі — Закон про Держбюджет-2011).Також зазначимо, що прийняттю
Закону про Держбюджет-2011 передувало прийняття постанови Верховної Ради України «Про Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік» від 04.06.2010 р. № 2318-VI. Вимоги цієї постанови було враховано під час розробки та затвердження Закону про Держбюджет-2011.Зупинимося докладніше на основних моментах, які зацікавлять бюджетні установи у 2011-му бюджетному році.
ВЛАСНІ НАДХОДЖЕННЯ
З року в рік у законах про Держбюджет прописують одне й те саме правило: не всі кошти, які належать до власних надходжень бюджетних установ, у повному обсязі залишаються в їх розпорядженні.
Так, не залишається повністю в розпорядженні бюджетних установ
орендна плата, яка відповідно до п. 4 ст. 13 БКУ належить до третьої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ. Відповідно до п. 14 ст. 4 Закону про Держбюджет-2011 50 % орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, належить до спеціального фонду держбюджету. Відмітимо, що раніше такі кошти належали до доходів загального фонду держбюджету.Надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном відповідно до
п. 24 ст. 29 БКУ повністю належать до доходів загального фонду держбюджету.Слід зазначити, що такий порядок розподілу орендної плати стосується лише тих бюджетних установ, які
утримуються за рахунок державного бюджету.Щодо установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, то питання про розподіл орендної плати між установою та місцевим бюджетом
регулюються рішеннями місцевих рад.Нагадаємо, що кошти орендної плати, які залишаються в розпорядженні установ, можуть витрачатися відповідно до
п. 4 ст. 13 БКУ на утримання, обладнання, ремонт їх майна.Крім того, згідно з
п. 4 ст. 13 БКУ за рахунок надходжень плати за оренду майна бюджетних установ дозволяється придбавати майно, що, зокрема, не було дозволено Переліком груп власних надходжень бюджетних установ, вимогами щодо їх утворення та напрямами використання, затвердженими постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 659.Також не залишаються в повному розпорядженні бюджетних установ
кошти, отримані ними за здані у вигляді брухту та відходів чорні, кольорові, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння. Слід зазначити, що у Законі про Держбюджет-2011 вимога щодо розподілу таких коштів не міститься. Натомість про це зазначено у ст. 29 та 69 БКУ. Так, згідно з п. 42 ст. 29 та п. 19 ст. 69 БКУ до доходів загального фонду відповідного бюджету належить 80 % коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 % коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло. Таким чином, у розпорядженні бюджетних установ залишається відповідно 20 % та 50 % таких коштів.Такі кошти відповідно до
п. 4 ст. 13 БКУ належать до четвертої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ і можуть витрачатися на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, а також на господарські потреби бюджетних установ, уключаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв.Решта
власних надходжень бюджетних установ належить їм у повному обсязі і зараховується до доходу спеціального фонду кошторису.Як і у 2010 році, відповідно до
п. 32 ст. 4 Закону про Держбюджет-2011 до джерел формування спеціального фонду державного бюджету належить плата за адміністративні послуги.Нагадаємо, що до
адміністративних послуг належать державні послуги, які є результатом здійснення суб’єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов’язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо).Кошти, отримані від надання адміністративних послуг, спрямовуються на видатки головних розпорядників коштів державного бюджету, пов’язані з наданням адміністративних послуг (
п. 34 ст. 14 Закону про Держбюджет-2011).Під час витрачання коштів спеціального фонду кошторису, до яких належать і власні надходження бюджетних установ, слід пам’ятати також про положення
п. 23 та 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228, відповідно до яких кошти спеціального фонду використовуються в такій послідовності:1) згідно з напрямами використання;
2) на погашення заборгованості установи за бюджетними зобов’язаннями за спеціальним та загальним фондами;
3) на проведення заходів, пов’язаних з виконанням основних функцій установи, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Також нагадаємо, що згідно з
п. 4 ст. 23 БКУ витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.Закон про Держбюджет-2011
, на відміну від його попередників, не містить вимог щодо дій у випадку якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують видатки, затверджені у кошторисі. Утім, нічого дивного в цьому немає, адже такі вимоги вже містить п. 9 ст. 51 БКУ.Так, якщо обсяги
власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Держбюджет (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує:
—
50 % коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень;—
50 % коштів на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов’язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов’язаннями зі спеціального фонду бюджету.
ПЕРЕРОЗПОДІЛ ВИДАТКІВ
У попередніх роках закони про Держбюджет містили вимоги щодо перерозподілу витрат у розрізі КЕКВ. У
Законі про Держбюджет-2011 таких вимог немає. То до якого ж документа звертатися бюджетним установам, якщо в процесі фінансово-господарської діяльності після затвердження їм бюджетних призначень виникне необхідність у перерозподілі витрат за бюджетною програмою в розрізі КЕКВ? У таких випадках слід керуватися ст. 23 БКУ.Відповідно до
п. 7 ст. 23 БКУ у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Мінфін (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, у розрізі економічної класифікації видатків бюджету.У межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за рішенням Кабміну (Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради АР Крим, місцевої ради), у порядку, встановленому Кабміном.
При цьому
забороняється без унесення змін до закону про Держбюджет (рішення про місцевий бюджет) збільшувати бюджетні призначення за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на:— оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;
— видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.
Слід зазначити, що відповідно до
п. 1 ст. 51 БКУ керівники бюджетних установ мають утримувати чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснювати фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), уключаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Звернемо увагу, що в Законі про Держбюджет-2011, на відміну від його попередників, така вимога не міститься. Це пояснюється тим, що відповідні вимоги записано у більш вагомому документі — БКУ.Також у
Законі про Держбюджет-2011 не зазначені захищені статті видатків. Натомість їх перелік є у ст. 55 БКУ. Так, до захищених статей видатків належать:— оплата праці працівників бюджетних установ;
— нарахування на заробітну плату;
— придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;
— забезпечення продуктами харчування;
— оплата комунальних послуг та енергоносіїв;
— обслуговування державного боргу;
— поточні трансферти населенню;
— поточні трансферти місцевим бюджетам;
— підготовка кадрів вищими навчальними закладами I — IV рівнів акредитації;
— забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;
— фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;
— роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар’єрних функцій зони відчуження.
БЮДЖЕТНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Кожен рік закони про Держбюджет містили правила взяття бюджетних зобов’язань. У
Законі про Держбюджет-2011 їх немає, тому нагадаємо, які вимоги до взяття бюджетних зобов’язань висуває БКУ.Насамперед зазначимо, що
бюджетне зобов’язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або майбутньому.Одним із видів узяття бюджетного зобов’язання є укладання бюджетною організацією договору на придбання товарів, виконання робіт чи надання послуг.
Згідно з
п. 1 ст. 23 БКУ будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі
тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Держказначейства (п. 1 ст. 48 БКУ).Як уже зазначалося, відповідно до
п. 4 ст. 23 БКУ витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.Згідно зі
ст. 48 БКУ розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів узято зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених БКУ та законом про Держбюджет (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов’язання та не утворюється бюджетна заборгованість.Зобов’язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених
БКУ та законом про Держбюджет (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов’язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов’язань не здійснюються. Тобто бюджетні установи не мають права укладати договори на придбання товарів, робіт або послуг, відповідно до яких необхідно здійснити платежі на суму більшу ніж затверджена в кошторисі, або якщо видатки за таким договором взагалі не заплановані в кошторисі на поточний бюджетний рік.Крім того, згідно з
п. 4 ст. 51 БКУ за наявності простроченої кредиторської заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), стипендій, а також за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом не беруть бюджетні зобов’язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов’язаними з функціонуванням бюджетних установ (крім захищених видатків бюджету, визначених ст. 55 БКУ), до погашення такої заборгованості.Держказначейство
здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).Бюджетні зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв’язку (у частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Держказначейством
незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень (п. 6 ст. 48 БКУ).
РОЗРАХУНКИ ЗА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ТА ЕНЕРГОНОСІЇ
У законах про Держбюджет на попередні роки досить велика увага приділялася цьому питанню. У 2008 — 2009 роках розпорядникам коштів державного та місцевих бюджетів необхідно було забезпечити укладання договорів за кожним видом енергоносіїв у межах установлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання
з урахуванням зменшення обсягів споживання енергоносіїв на певні відсотки, тобто слід було дотримуватися режиму суворої економії. У 2010 році закон про Держбюджет такої вимоги не містив.Закон про Держбюджет-2011
узагалі не містить вимог щодо розрахунків за комунальні послуги та енергоносії, тому в цьому питанні також слід звернутися до БКУ.Відповідно до
п. 3 ст. 51 БКУ розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах установлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.Верховна Рада АР Крим, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів ураховують
у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань (п. 4 ст. 77 БКУ).Як зазначалося вище, за наявності простроченої кредиторської заборгованості за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом
не беруть бюджетні зобов’язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов’язаними з функціонуванням бюджетних установ, крім захищених видатків бюджету, до погашення такої заборгованості.
ОРЕНДА ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА
У відповідних законах про Держбюджет на попередні роки було встановлено, що передача в оренду державного та комунального майна
здійснюється виключно на конкурсних засадах. У 2011 році така вимога також існує, але відтепер це визначено не в Законі про Держбюджет-2011, а в п. 7 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII (далі — Закон № 2269). Така норма з’явилася в Законі № 2269 у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 23.12.2010 р. № 2856-VI.Так, згідно з
п. 7 ст. 9 Закону № 2269 передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду:— бюджетним установам;
— музеям;
— підприємствам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам під творчі майстерні);
— громадським організаціям ветеранів;
— громадським організаціям інвалідів;
— центрам професійної, соціальної реабілітації інвалідів та центрам ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, а також підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів, щодо яких визначена доцільність надання державної допомоги відповідно до
ст. 141 і 142 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII;— Пенсійному фонду України та його органам;
— державним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження;
— вітчизняним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження книжкової продукції, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 % книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру);
— релігійним організаціям для забезпечення проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній.
Ставки орендної плати, що затверджуються Кабміном для державного майна,
є індикативними та застосовуються як стартові при проведенні конкурсу на право оренди комунального майна в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі.Нагадаємо, що умови проведення конкурсу визначені
Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 13.10.2004 р. № 2149.Розмір орендної плати державного майна визначається відповідно до
Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786 (далі — Методика № 786).Щодо комунального майна, то методики розрахунку орендної плати за комунальне майно визначаються місцевими органами влади. Але слід звернути увагу, що Кабмін
розпорядженням «Про індикативні ставки орендної плати за використання комунального майна» від 23.05.2007 р. № 301-р рекомендував органам місцевого самоврядування під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно керуватися Методикою № 786.
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ
Відповідно до
п. 4 ст. 69 БКУ плата за землю зараховується до доходів загального фонду місцевих бюджетів.Питання сплати податку на землю є найбільш актуальним для бюджетних установ, які здають нерухоме майно в оренду.
З цього приводу в
п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) визначено: якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Тобто у випадку, якщо бюджетна установа надає приміщення в оренду, вона має сплачувати на загальних підставах земельний податок. Суми такого податку можна стягувати з орендаря, але лише за умови, якщо це передбачено договором.Якщо ж бюджетна установа надає в оренду приміщення
іншій бюджетній установі, то норма щодо сплати земельного податку на таку бюджетну установу — орендодавця не поширюється, про що зазначено в п. 284.3 ст. 284 ПКУ.Ставки податку за земельні ділянки наведені у
розд. XIII ПКУ.
ПОДАТКИ І ЗБОРИ, ЯКІ НЕ ВСТАНОВЛЕНІ ПОДАТКОВИМ КОДЕКСОМ
Відповідно до
ст. 7 Закону про Держбюджет-2011 податки і збори (обов’язкові платежі), які справлялися до 01.01.2011 р. та не встановлені ПКУ як загальнодержавні і місцеві податки та збори, уключаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов’язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31.12.2010 р., і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов’язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, установленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються в порядку, установленому ПКУ, та зараховуються до:— загального фонду державного бюджету — в частині податків і зборів (обов’язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету;
— загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів — у частині податків і зборів (обов’язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.
Так, наприклад, з прийняттям
ПКУ, який набрав чинності 01.01.2011 р., відмінено збір за геологорозвідувальні роботи. Такий збір, зокрема, платили бюджетні установи, на балансі яких обліковувалися артезіанські свердловини.ПКУ
передбачено об’єднання двох раніше діючих платежів, а саме: платежів за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в один — плату за користування надрами.50 % плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення відповідно до
п. 2 ст. 29 БКУ зараховується до доходів загального фонду держбюджету. Інші 50 % плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення відповідно до п. 4 ст. 66 БКУ зараховуються до доходів бюджету АР Крим та обласних бюджетів. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення зараховується до загального фонду місцевих бюджетів (п. 3 ст. 69 БКУ).У зв’язку з цим з 01.01.2011 р. таким чином зараховуються несплачений раніше збір за геологорозвідувальні роботи та штрафи за несплату такого збору.
Аналогічний порядок поширюється і на інші податки і збори, яких немає в
ПКУ.
ЛІКВІДАЦІЯ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА УРЯДОВИХ ОРГАНІВ
Нещодавно Президентом України було прийнято
Указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р. № 1085/2010, згідно з яким низку державних органів ліквідовано, решту — реорганізовано або перейменовано.У зв’язку з цим
ст. 12 Закону про Держбюджет-2011 встановлено, що забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади, які ліквідуються або реорганізуються, та урядових органів, що ліквідуються, до завершення процедур ліквідації або реорганізації здійснюється в межах видатків, передбачених новоутвореним центральним органам виконавчої влади, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються.Далі розглянемо питання, що стосуються соціального напряму бюджетної політики на 2011 рік, у тому числі зміни щодо оплати праці працівників бюджетних установ та організацій.
ОПЛАТА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНА СФЕРА
Насамперед звернемо увагу на нові розміри
мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, які діють у 2011 році. За традицією ці показники протягом року змінюватимуться в бік збільшення кілька разів.
Прожитковий мінімум
Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць визначено
ст. 21 Закону про Держбюджет-2011 (див. с. 32).
| Категорія осіб | Розмір прожиткового мінімуму, грн. | |||
| 01.01.2011 — 31.03.2011 | 01.04.2011— 30.09.2011 | 01.10.2011 — 30.11.2011 | 01.12.2011 — 31.12.2011 | |
| Діти віком до 6 років | 816 | 832 | 853 | 870 |
| Діти віком від 6 до 18 років | 977 | 997 | 1022 | 1042 |
| Працездатні особи | 941 | 960 | 985 | 1004 |
| Особи, які втратили працездатність | 750 | 764 | 784 | 800 |
| Загальний показник | 894 | 911 | 934 | 953 |
У зв’язку зі збільшенням розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму
змінився граничний розмір зарплати для надання податкової соціальної пільги (далі — ПСП), а також розміри ПСП.Згідно з
п.п. 169.4.1 ПКУ правом на ПСП можуть скористатися платники податку, розмір заробітної плати яких не перевищує прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. Отже, у 2011 році граничний розмір заробітної плати, до якої застосовується ПСП, становитиме 1320 грн. (941 грн. х 1,4). Для батьків, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, граничний розмір зарплати, що дає право на застосування ПСП, визначається так: для одного з батьків — кратно кількості дітей, а для другого — на загальних підставах.Розміри ПСП визначені
п. 169.1 ПКУ та залежать від розміру прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня звітного податкового року (раніше розміри ПСП визначалися від мінімальної зарплати, установленої на 1 січня звітного року).Розмір загальної ПСП дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи
, установленого законом на 1 січня звітного податкового року. Згідно з абз. 8 п. 1 розд. XIX «Прикінцеві положення» ПКУ такий розмір ПСП застосовуватиметься до 1 січня 2015 року.Решта видів пільг розраховується виходячи із загальної ПСП: підвищена ПСП надається в розмірі, що дорівнює 150 % загальної ПСП, максимальна ПСП — у розмірі, що дорівнює 200 % загальної ПСП (див. таблицю).
| Вид ПСП | Розрахунок | Розмір ПСП, грн. |
| Звичайна (для осіб, зазначених у п.п. 169.1.1 ПКУ) | 941 х 50 % | 470,50 |
| Звичайна на дітей (для осіб, | 941 х 50 % х кількість дітей | 470,50 х кількість дітей |
| Підвищена в розмірі, що дорівнює 150 % загальної ПСП (для осіб, зазначених у п.п. 169.1.3 ПКУ) | 941 х 50 % х 150 % | 705,75 |
| Підвищена в розмірі, що дорівнює 200 % загальної ПСП (п.п. 169.1.4 ПКУ) | 941 х 50 % х 200 % | 941 |
ПСП
застосовується виключно до доходу, нарахованого на користь платника податку у вигляді заробітної плати за одним місцем її нарахування, яке платник податку визначає самостійно, із дня отримання роботодавцем заяви платника податку про самостійне обрання місця застосування ПСП та документів, що підтверджують таке право (пп. 169.2.1 і 169.2.2 ПКУ).Відповідно до
п.п. 169.2.2 ПКУ перелік таких документів та порядок їх подання платниками податку має розробити та затвердити КМУ. Він із цим завданням успішно впорався і постановою від 29.12.2010 р. № 1227 затвердив Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги (далі — Порядок № 1227; опублікований на с. 16 цього номера), який містить перелік документів, що надаються платником податків для підтвердження права на ПСП.Підкреслимо: працівникам, які мають право на ПСП згідно з нормами
ПКУ, необхідно подати нові заяви про застосування ПСП. Це пов’язане з тим, що ПКУ не містить норм, які передбачають автоматичне продовження надання ПСП таким працівникам.Згідно з
п. 2 Порядку № 1227 форму заяви про самостійне обрання місця застосування ПСП має бути встановлено Державною податковою службою. Однак на сьогодні таку форму не затверджено.Якщо форму заяви не буде затверджено до кінця січня 2011 року, то працівники зможуть скористатися старою формою, затвердженою
наказом ДПАУ «Щодо затвердження форм заяв та повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку» від 30.09.2003 р. № 461. Такої ж думки дотримуються й фахівці Державної податкової служби (див. «Праця і зарплата», 2011, № 2, с. 22). Підстава — п. 10 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» ПКУ, відповідно до якого нормативно-правові акти ДПАУ, прийняті до набуття чинності ПКУ на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, що використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування, можуть застосовуватися в частині, що не суперечить ПКУ, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу. Вважаємо також, що в зазначеній заяві слід зробити посилання на норму ПКУ, відповідно до якої надається пільга, а не на норму Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2005 р. № 889-IV, що втратив чинність, як передбачено формою заяви.У таблиці наведемо інформацію щодо категорій платників податків, які мають право на ПСП, та переліку документів, які вони повинні подати.
Документи, що подаються для застосування ПСП
| Категорія платника податку | Розрахунок розміру ПСП, грн. | Документи для надання ПСП |
| 1 | 2 | 3 |
| Будь-який платник податку (п.п. 169.1.1 ПКУ) | 470,50 | — заява. |
| Особа, яка утримує двох і більше дітей віком до 18 років, — з розрахунку на кожну таку дитину | 941 х 50 % х 100 % х х кількість дітей віком до 18 років | — копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) |
| Одинока мати (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник*, які мають дитину (дітей) до 18 років (п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 941 х 50 % х 150 % | — копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну; |
| * Для цілей цього пункту одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної п.п. «а» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом. | ||
| Особа, яка утримує дитину-інваліда (дітей-інвалідів) віком до 18 років (п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 941 х 50 % х 150 % | — копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну; |
| Особа, віднесена законом до 1 або 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, уключаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (п.п. «в» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 705,75 | — копія посвідчення (дубліката посвідчення) встановленого зразка: |
| Учні, студенти, аспіранти, ординатори, ад’юнкти, за умови, що виплата стипендії зазначеним особам здійснюється не з бюджету (п.п. «г» п.п. 169.1.3, п.п. 169.2.3 ПКУ) | Заяву про застосування ПСП та документи не подають. | |
| Інваліди I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ (п.п. «ґ» п.п. 169.1.2 ПКУ) | 705,75 | — копія пенсійного посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи |
| Особи, яким присуджено довічну стипендію як громадянам, що піддавалися переслідуванням за правозахисну діяльність, уключаючи журналістів | — копія акта Президента України про призначення зазначеної стипендії | |
| Учасники бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантію їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII, крім осіб, визначених у п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ (п.п. «е» п.п. 169.1.3 ПКУ) | — копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни | |
| Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці або повні кавалери ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу» (п.п. «а» п.п. 169.1.4 ПКУ) | 941,00 | — копія орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу чи Героя Соціалістичної праці або копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів, або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння звання Героя України, Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної праці, нагородження орденами Слави чи Трудової Слави трьох ступенів та чотирма медалями «За відвагу» |
| Учасники бойових дій під час Другої світової війни або особи, які працювали в той час у тилу, та інваліди І і ІІ груп із числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантію їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII (п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ) | — копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни; — пенсійне посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи; | |
| Колишні в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особи, визнані репресованими чи реабілітованими (п.п. «в» п.п. 169.1.4 ПКУ) | 941,00 | а) колишні в’язні концтаборів або особи, визнані репресованими чи реабілітованими, — довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою; |
| Особи, насильно вивезені з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, які перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками (п.п. «г» п.п. 169.1.4 ПКУ) | — копія посвідчення жертви нацистських переслідувань або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР | |
| Особи, які перебували на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року | — документи, які містять необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року | |
Мінімальна заробітна плата
Розміри мінімальної заробітної плати на 2011 рік установлено
ст. 22 Закону про Держбюджет-2011.
Мінімальна заробітна плата
| Період | Розмір мінімальної зарплати, грн. |
| 01.01.2011 — 31.03.2011 | 941 |
| 01.04.2011 — 30.09.2011 | 960 |
| 01.10.2011 — 30.11.2011 | 985 |
| 01.12.2011 — 31.12.2011 | 1004 |
У зв’язку зі збільшенням мінзарплати збільшаться посадові оклади працівників бюджетної сфери, що встановлюються на її рівні.
Посадові оклади за ЄТС
Нагадаємо, що посадові оклади працівників на основі ЄТС визначаються в такому порядку: розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду. При цьому для працівників, в яких посадові оклади (тарифні ставки)
менше розміру мінімальної заробітної плати, посадові оклади (тарифні ставки) у штатних розписах має бути встановлено на рівні мінімальної заробітної плати.Підкреслимо, що
Законом про Держбюджет- 2011 не передбачено збільшення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду. Однак 31 грудня 2010 року набрала чинності постанова КМУ від 29.12.2010 р. № 1212 (опублікована на с. 13 цього номера), згідно з якою з 1 січня 2011 року посадовий оклад (тарифну ставку) працівника 1-го тарифного розряду підвищено до 613 грн.
Індексація заробітної плати
Зі збільшенням прожиткового мінімуму
змінилася межа для проведення індексації заробітної плати — у січні 2011 року заробітна плата індексується виходячи з фактично нарахованої її суми, але не більше 941 грн. Докладно про індексацію в січні 2011 року див. консультації, наведені на с. 45 і 47 цього номера.
Стипендії
Статтею 24 Закону про Держбюджет-2011
установлено, що у 2011 році розміри мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для учнів професійно-технічних та студентів вищих навчальних закладів I — IV рівнів акредитації, учнів та студентів із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, залишаються на рівні, що діяв у грудні 2010 року.
Мінімальна ординарна (звичайна) академічна стипендія
| Одержувачі стипендії | Розмір стипендії, грн. |
| Учні професійно-технічних закладів (ПТНЗ) | |
| середній бал успішності яких менше ніж 10 — 12 (12-бальна шкала) або 5 (5-бальна шкала) | 200,00 |
| Студенти вищих навчальних закладів I — II рівнів акредитації | |
| середній бал успішності яких 7,00 — 9,99 (12-бальна шкала) або 4,00 — 4,99 (5-бальна шкала) | 400,00 |
| Студенти вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації | |
| середній бал успішності яких 7,00 — 9,99 (12-бальна шкала) або 4,00 — 4,99 (5-бальна шкала) | 530,00 |
Для учнів ПТНЗ та студентів вищих навчальних закладів I — IV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, розмір стипендій становить 550 грн. і 1160 грн. на місяць відповідно.
Протягом року розміри стипендій не збільшуватимуться, що слід ураховувати при проведенні їх індексації.
Інші державні гарантії
1.
Згідно зі ст. 23 Закону про Держбюджет-2011 рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000 р. № 1768-III (далі — Закон № 1768) установлюється у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних та демографічних груп населення і становить:— для працездатних осіб — 21 %;
— для дітей — 50 %;
— для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів — 75 %.
Наведемо розміри допомоги в таблиці.
| Особи, які мають право на допомогу відповідно до Закону № 1768 із числа малозабезпечених сімей
| Розмір допомоги, грн. | |||
| 01.01.2011 — 31.03.2011 | 01.04.2011 — 30.09.2011 | 01.10.2011 — 30.11.2011 | 01.12.2011 — 31.12.2011 | |
| Працездатні особи | 197,61 | 201,60 | 206,85 | 210,84 |
| Діти віком до 6 років | 408,00 | 416,00 | 426,50 | 435,00 |
| Діти віком від 6 до 18 років | 488,50 | 498,50 | 511,00 | 521,00 |
| Особи, які втратили працездатність, та інваліди | 562,50 | 573,00 | 588,00 | 600,00 |
Як і раніше, розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям не повинен перевищувати 75 % рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.
2.
Статтею 23 Закону про Держбюджет-2011 передбачено збільшення на 2011 рік рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах згідно із Законом України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III відповідно до збільшення прожиткового мінімуму.Так, з 1 січня 2011 року рівень забезпечення становить 281,51 грн. (275,65 х 816 : 799).
