МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО ПРАВА НА ДОДАТКОВУ ВІДПУСТКУ ЗА ОСОБЛИВИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ
Лист від 27.01.2011 р. № 14/13/116-11
Згідно з п. 1 статті 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 2, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. № 679).
Слід зазначити, що
у Списку визначено максимальну тривалість такої відпустки.Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Порядок застосування цього Списку затверджений наказом Мінпраці від 30.01.98 р. № 16 <…>.
До розрахунку часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці
не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.При цьому слід мати на увазі, що відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються:
1)
час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці та особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;2)
час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці;3)
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.Тому
якщо працівник був на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації тощо, ці дні не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. У зазначених випадках працівнику надається така відпустка тривалістю пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а не повної тривалості.
Директор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ВІДПУСТКИ ЗА ОСОБЛИВИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ
У
листі, що коментується, Мінпраці вказало на особливості надання додаткової відпустки за особливий характер праці. Розглянемо їх докладніше.Відповідно до
ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) щорічна відпустка складається з основної відпустки (ст. 6 Закону про відпустки) та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки), за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки), інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством.Статтею 8 Закону про відпустки
встановлено: щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів згідно зі списком, затвердженим КМУ.Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці,
затверджено постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 2 до постанови) (далі — Список № 1290-2).У
листі, що коментується, фахівці Мінпраці підкреслили: Списком № 1290-2 встановлено максимальну тривалість відпустки. Конкретна її тривалість установлюється в колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки).Статтею 9 Закону про відпустки
встановлено, що до стажу роботи, який дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються такі періоди роботи:
| До стажу для надання щорічної додаткової відпустки зараховується |
| 1. Час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади |
| 2. Час щорічних основної і додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці |
| 3. Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів |
| Примітка. Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну чи додаткову відпустки та не отримав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає йому право на щорічні основну та додаткову відпустки, зараховується час, який він не використав для відпустки за попереднім місцем роботи. |
Таким чином, до стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці включається
час фактичної зайнятості в таких умовах не менше половини встановленої тривалості робочого дня. Це передбачено також п. 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженого наказом Мінпраці від 30.01.98 р. № 16 (далі — Порядок № 16).А от якщо працівник зайнятий у таких умовах
менше половини робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається (див. також консультацію фахівця Мінсоцполітики на с. 18 цього номера).Інакше кажучи, право на отримання додаткової щорічної відпустки за особливі умови праці мають працівники, посади яких передбачені
Списком № 1290-2 та які працюють на 0,5 ставки і більше.При цьому
додаткова відпустка повинна надаватися пропорційно фактично відпрацьованому часу (п. 6 Порядку № 16). Це означає, що при розрахунку тривалості додаткової відпустки не враховують періоди, коли працівник не був зайнятий в особливих умовах (наприклад, перебував на лікарняному, у навчальній відпустці, у відпустці без збереження заробітної плати, курсах підвищення кваліфікації тощо). На це звернуло увагу Мінпраці в листі, що коментується. При цьому час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці враховують.Що стосується
сумісників, то зазначимо таке. Відповідно до ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу, зокрема робота за сумісництвом, не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівника. Працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на відпустки нарівні з іншими працівниками установи, організації (у тому числі на додаткову відпустку за особливий характер праці). Крім того, Порядком № 16 не встановлено обмежень щодо надання відпустки за особливий характер праці сумісникам. Однак при цьому слід пам’ятати: якщо працівник зайнятий у таких умовах менше половини робочого часу, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається. У зв’язку з цим, щоб працівник-сумісник мав право на додаткову відпустку, він повинен працювати не менше ніж на 0,5 ставки за посадою, яка дає право на таку відпустку.У колективному договорі або окремому Положенні про надання відпусток доцільно прописати, що право на отримання додаткової відпустки за особливий характер праці мають працівники, посади яких передбачені
Списком № 1290-2 та які працюють на 0,5 ставки і більше, у тому числі сумісники.Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом (
п. 5 Порядку № 16). Облік робочого часу працівників здійснюється на підставі табеля обліку використання робочого часу. Інших підтверджуючих документів для надання додаткової відпустки за особливий характер праці не передбачено.Таким чином, законодавство висуває вимогу щодо пропорційного розрахунку тривалості додаткової відпустки за особливий характер праці залежно від зайнятості працівника в цих умовах. Однак конкретного механізму обчислення тривалості відпустки немає.
Пропонуємо тривалість відпустки розраховувати за такою формулою:
де
Д — кількість календарних днів відпустки, які підлягають наданню за відпрацьований період;Тд
— установлена тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці;РДф
— кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (нагадаємо, що повинні враховуватися тільки ті дні, в яких працівником фактично відпрацьовано не менше половини тривалості робочого дня);РДб
— кількість робочих днів у розрахунковому періоді за балансом робочого часу;КД
— кількість календарних днів у розрахунковому періоді;365 (366
) — кількість календарних днів у році (у звичайному та високосному відповідно).С
— кількість святкових та неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП.Розглянемо на прикладах порядок розрахунку тривалості відпустки.
Приклад 1.
Лікаря міської лікарні прийнято на роботу в березні 2008 року. За 2009 — 2010 робочий рік він уже скористався правом на додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів (з 01.03.2010 р. по 07.03.2010 р.).За 2010 — 2011 робочий рік працівник має намір скористатися відпусткою з 04.07.2011 р. Максимальна тривалість додаткової відпустки згідно зі Списком № 1290-2 — 7 к. дн. Період для визначення тривалості відпустки — з 01.03.2010 р. до 01.03.2011 р. У цьому періоді лікар усі робочі дні фактично був зайнятий на роботі з особливими умовами праці не менше половини встановленої тривалості робочого дня. Однак у грудні 2010 року він перебував на лікарняному 7 роб. дн., а в лютому 2011 року — на курсах підвищення кваліфікації 20 роб. дн. Ці періоди
не включаються до стажу для надання відпустки за особливі умови праці.Час щорічних основної та додаткової відпусток за особливий характер праці
не виключається зі стажу для надання відпустки за особливі умови праці.
| № з/п | Показник | Дані |
| 1 | Кількість робочих днів у розрахунковому періоді за балансом робочого часу (РДб) | 251 роб. дн. |
| 2 | Кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді, в які працівником фактично відпрацьовано не менше половини тривалості робочого дня (РДф) | 224 роб. дн. (251 роб. дн. - 7 роб. дн. - 20 роб. дн.) |
| 3 | Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (КД) | 365 к. дн. |
| 4 | Кількість святкових та неробочих днів, що припадають на розрахунковий період (С) | 10 дн. |
Згідно з умовами, наведеними вище, розрахуємо тривалість відпустки:
Таким чином, у липні 2011 року працівнику може бути надана додаткова щорічна відпустка за особливі умови праці за 2010 — 2011 робочий рік тривалістю 6 к. дн.
Приклад 2.
Лікаря міської лікарні прийнято на роботу 01.12.2010 р. З 04.07.2011 р. він має намір скористатися відпусткою за особливий характер праці.Згідно зі ст. 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткову відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи. У цьому випадку працівник відпрацював більше шести місяців, тому він має право на відпустку повної тривалості. При цьому додаткова відпустка повинна надаватися пропорційно фактично відпрацьованому часу (п. 6 Порядку № 16)
.Період для визначення тривалості відпустки — з 01.12.2010 р. до 01.07.2011 р. У цьому періоді лікар усі робочі дні фактично був зайнятий на роботі з особливими умовами праці не менше половини встановленої тривалості робочого дня.
| № з/п | Показник | Дані |
| 1 | Кількість робочих днів у розрахунковому періоді за балансом робочого часу (РДб) | 143 роб. дн. |
| 2 | Кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді, в які працівником фактично відпрацьовано не менше половини тривалості робочого дня (РДф) | 143 роб. дн. |
| 3 | Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (КД) | 212 к. дн. |
| 4 | Кількість святкових та неробочих днів, що припадають на розрахунковий період (С) | 9 дн. |
Згідно з умовами, наведеними вище, розрахуємо тривалість відпустки:
Отже, у липні 2011 року працівнику може бути надано додаткову щорічну відпустку за особливі умови праці за неповністю відпрацьований 2010 — 2011 робочий рік тривалістю 4 к. дн.
Як бачимо, при визначенні тривалості відпустки можна отримати дробову кількість днів. Зауважимо, що в трудовому законодавстві порядок їх округлення не передбачено, але й не заборонено.
Отже, якщо в організації прийнято рішення про округлення, то отримана під час розрахунку неціла кількість календарних днів округлюється згідно із загальновстановленими правилами математики.
Крім того, нагадаємо, що
ст. 5 Закону про відпустки встановлено: тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних днях.Отже, при визначенні тривалості відпустки має застосовуватися принцип округлення. Така округлена кількість календарних днів підлягає оплаті.
Оскільки тривалість додаткової відпустки за особливі умови праці розраховують залежно від фактично відпрацьованого часу в цих умовах, то протягом робочого року відпусткою повної тривалості вважатиметься відпустка тієї тривалості, яка розрахована пропорційно відпрацьованому часу в цих умовах.
