ПОНОВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКА НА ПОПЕРЕДНЬОМУ МІСЦІ РОБОТИ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ
Звільнений працівник має право звернутися до суду для захисту та поновлення своїх прав, якщо з боку роботодавця мало місце порушення процедури його звільнення. Як правило, за рішенням суду працівника поновлюють на попередньому робочому місці на ту саму посаду.
Що важливо знати роботодавцю про процедуру поновлення, а також про виплату присуджених сум звільненому працівнику, розглянемо у статті.
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Згідно з
ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівника має бути поновлено на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Розглядаються трудові спори виключно в суді (п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП).Подати позов з відповідними вимогами до суду колишній працівник може
протягом одного місяця з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП). Проте якщо суд визнає причини пропуску строку для подання позовної заяви поважними, то він може прийняти заяву і після закінчення місячного строку (ст. 234 КЗпП).Підстави, за якими суд може визнати звільнення незаконним, можуть бути різними. У
роз’ясненні Мін’юсту «Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» від 01.01.2011 р. зазначено, що поновлення на роботі можливо:— згідно з рішенням суду, якщо працівника звільнено без законних підстав;
— якщо працівника звільнено без погодження з профспілковим органом (у разі коли погодження з профспілковим органом є обов’язковим згідно із законом);
— якщо працівника звільнено з роботи у зв’язку з незаконним засудженням.
Поновлення працівника на роботі потребує точного дотримання умов, передбачених трудовим законодавством. Перше, на що слід звернути увагу, — це оформлення трудових відносин.
ЯК ОФОРМИТИ ПОНОВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКА НА ПОПЕРЕДНЬОМУ МІСЦІ РОБОТИ
Згідно з вимогами
ч. 5 ст. 235 КЗпП прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Підкреслимо: така фраза повинна міститися прямо в судовому рішенні. Вона означає, що роботодавець може добровільно виконати судове рішення, не очікуючи набуття ним чинності*.* За загальним правилом рішення стає обов’язковим для виконання після набуття ним чинності, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження (через 10 днів, якщо не було подано заяву про те, що буде подано апеляцію. Якщо ж така заява подавалася, то через 20 днів після подання заяви, якщо сама апеляційна скарга так і не була подана) або після набуття чинності рішенням апеляційного суду.
При цьому виконання такого рішення вважається завершеним
з моменту фактичного допуску працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника (ч. 1 ст. 76 Закону № 606).Таким чином,
поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яке відповідно до цього рішення визнається недійсним. На це звернуло увагу також Мінпраці в листі від 07.08.2007 р. № 205/06/187-07. Крім того, Мінпраці роз’яснило: питання, пов’язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду, а саме:1)
видається наказ про поновлення працівника на роботі, з яким працівника ознайомлюють під підпис. У цьому наказі слід зазначити, що попередній наказ про звільнення визнається недійсним. При цьому новий трудовий договір з працівником не укладається, а поновлює свою дію трудовий договір між сторонами, укладений до незаконного звільнення;2)
вносяться зміни до трудової книжки працівника. Процедура внесення змін до трудової книжки поновленого працівника така (абз. 2 — 5 п. 2.10 Інструкції № 58):— у розділі 1 проставляється наступний порядковий номер;
— у розділі 2 вказується дата поновлення працівника на роботі;
— до розділу 3 вноситься запис: «
Запис за № (вказати номер запису) є недійсним. Поновлений на попередній роботі»;— у розділі 4 робиться посилання на наказ про поновлення на роботі.
Водночас на прохання працівника йому може бути видано дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Таким чином,
вважається, що звільнення не було.Крім того, необхідно внести зміни до табеля обліку використання робочого часу (або надати додатковий табель) щодо працівника, якого поновлено на роботі. Нагадаємо: для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу ведеться
Табель обліку використання робочого часу за типовою формою № П-5, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489. Зауважимо, що в цьому Табелі не передбачено кодування днів вимушеного прогулу. Тому в полях напроти таких днів можна проставити «ПВ» (прогул вимушений).Після виконання всіх перелічених вище дій працівник може стати до роботи. На цьому етапі поновлення працівника вважається завершеним. При цьому оплата праці повинна здійснюватися згідно зі штатним розписом, що діє в установі.
Майте на увазі: невиконання роботодавцем судового рішення в добровільному порядку загрожує йому низкою негативних наслідків:
—
по-перше, невиконання судового рішення в установлений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк тягне за собою вжиття до установи заходів примусового виконання судового рішення (звернення стягнення на грошові кошти боржника, інші види майна, інші заходи примусового стягнення);—
по-друге, установі доведеться сплатити виконавчий збір у розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню, а за невиконання рішення в частині поновлення на роботі як за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, стягується виконавчий збір у розмірі 80 нмдг* (ст. 28 Закону № 606), що становить 1360 грн.;—
по-третє, на установу в цьому випадку накладається штраф відповідно до ст. 89 Закону № 606 у розмірі від 40 до 60 нмдг (від 680 до 1020 грн.).* Неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розмір якого становить 17 грн.
Якщо посаду працівника, якого поновлено, обіймає інший працівник
У разі неправомірного звільнення працівника має бути поновлено на тій посаді, яку він обіймав. Але, як відомо, «святе місце порожнім не буває» і часто на місце звільненого працівника вже прийнято нового. У такому разі поновлення працівника за рішенням суду є підставою для розірвання трудового договору з працівником, який зайняв його місце (
п. 6 ст. 40 КЗпП).При цьому роботодавцю, щоб не довелося поновлювати на роботі і цього працівника, слід дотримати всі вимоги, що висуваються законодавством до процедури звільнення. Так, при звільненні на підставі
п. 6 ст. 40 КЗпП роботодавець зобов’язаний:1) упевнитися в наявності законних підстав поновлення на попередній посаді працівника, який раніше виконував трудові обов’язки працівника, з яким йому тепер потрібно розривати договір (рішення суду або вищого за рівнем органу);
2) переконатися в неможливості переведення новоприйнятого працівника за його згодою на іншу роботу (
ч. 2 ст. 40 КЗпП).Зауважимо, що отримувати згоду профспілкового органу на здійснення такого звільнення
не потрібно.При звільненні за цією підставою у трудовій книжці працівника робиться запис: «
Звільнений у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП».Такому працівнику на підставі
ст. 44 КЗпП виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку. Також слід знати: якщо на момент звільнення у такого працівника є надмірно використані відпустки, то відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки надмірно виплачена йому сума відпускних не утримується при проведенні остаточного розрахунку.
Якщо посаду, яку обіймав працівник, скорочено
У разі коли на момент поновлення працівника посаду, яку він обіймав, скорочено, роботодавець для виконання рішення суду повинен знову ввести до штатного розпису таку посаду та виплатити працівнику
середній заробіток за час вимушеного прогулу . Якщо після поновлення необхідність у скороченні зберігається, то роботодавець може скоротити цю посаду, дотримуючись при цьому всіх установлених вимог до порядку звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП.
ВИПЛАТА ПРАЦІВНИКУ ПРИСУДЖЕНИХ СУМ
Середній заробіток за період вимушеного прогулу
Задоволення вимоги про поновлення працівника на попередньому робочому місці супроводжується задоволенням вимоги про виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Так, згідно з
ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, і лише в разі, якщо розгляд позову про поновлення на роботі тривав понад один рік з вини працівника, суд може обмежити період, за який стягується середній заробіток, одним роком. При цьому, як зазначено в абз. 4 п. 32 постанови № 9, висновок суду про наявність вини працівника (не з’явився за викликом суду, вчинив інші дії щодо затягування розгляду справи) або про її відсутність має бути мотивованим. Суд може прийняти рішення про часткове зменшення оплати вимушеного прогулу.Що стосується суми, яку має виплатити установа поновленому працівнику як оплату вимушеного прогулу, то вона
повинна бути зазначена прямо в рішенні суду. Передбачається, що суд має сам її розрахувати станом на день винесення рішення. Більше того, у судовому рішенні повинні бути наведені розрахунки, з яких суд виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (абз. 5 п. 6 постанови № 13). Проте на практиці, як правило, розрахунки складає сам позивач або за запитом суду відповідні розрахунки надає установа.Сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу розраховується за загальними правилами розрахунку середнього заробітку, установленими
Порядком № 100. Так, згідно з п. 2 цього Порядку в усіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім оплати відпусток) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов’язана виплата. Такою подією є момент незаконного звільнення. На це звертали увагу фахівці Мінсоцполітики в роз’ясненні, опублікованому в газеті «Праця і зарплата», 2011, № 16, с. 15.Приклад.
Працівника звільнено в лютому 2010 року. У вересні 2011 року його поновлено на роботі за рішенням суду. Розрахунок середньої заробітної плати має проводиться виходячи з виплат за грудень 2009 року — січень 2010 року. При цьому, якщо за час вимушеного прогулу в установі підвищувалися посадові оклади, то при розрахунку середнього заробітку необхідно враховувати вимогу п. 10 Порядку № 100 про проведення її коригування на коефіцієнт підвищення.Особливу увагу слід звернути на те, що
в судовому рішенні вказується сума без утримання податку на доходи фізосіб (далі — ПДФО) та інших обов’язкових платежів. Тому рекомендуємо роботодавцю простежити за тим, щоб у резолютивній частині рішення було зазначено, що сума середнього заробітку за вимушений прогул, яка підлягає виплаті, визначена без відповідних утримань (абз. 5 п. 6 постанови № 13).Якщо такої вказівки не буде, будь-яка зі сторін спору або державний виконавець можуть звернутися до суду за роз’ясненням його рішення в порядку, передбаченому
ст. 221 ЦПК. Заява про роз’яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Нез’явлення осіб, які брали участь у справі, та (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз’яснення рішення суду. Роз’яснення рішення суду оформляється у вигляді ухвали, копії якої направляються учасникам справи та державному виконавцю, якщо роз’яснення рішення відбувалося за заявою останнього.Указівка суду на те, що суму середнього заробітку наведено без вирахування ПДФО та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ), дозволить роботодавцю в разі добровільного виконання рішення утримати з нарахованої за вимушений прогул зарплати ПДФО та ЄСВ. Інакше установі доведеться їх заплатити за свій рахунок. У цьому випадку сума середньої заробітної плати, зазначена у рішенні суду, буде «чистим» доходом працівника і з метою його оподаткування необхідно буде визначити «грязну» суму доходу, яку потрібно буде нарахувати, щоб утримати з неї ЄСВ та ПДФО.
Далі розглянемо порядок оподаткування середнього заробітку за період тимчасового прогулу за умови, що в резолютивній частині рішення зазначено, що суму середнього заробітку за вимушений прогул, яка підлягає виплаті, визначено
без відповідних утримань, тобто «грязну» суму.ЄСВ.
Згідно з п. 2.12 Інструкції № 5 сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу входить до фонду додаткової заробітної плати (як оплата простою не з вини працівника), тобто по суті є зарплатою. Отже, виплачена за рішенням суду середня зарплата є об’єктом для нарахування та утримання ЄСВ, що здійснюються в місяці її нарахування. При цьому застосовується ставка внеску, що діє на момент нарахування.Водночас
абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ встановлено: для осіб, яким після звільнення з роботи нараховано середню зарплату за вимушений прогул згідно з рішенням суду, ЄСВ нараховується на суму, яка визначається шляхом ділення доходу на кількість місяців, за які вона нарахована. Це робиться з метою порівняння доходу працівника з максимальною величиною витрат на оплату праці, з якої сплачується ЄСВ (з 1 жовтня 2011 року — 16745 грн.*).* З 1 жовтня 2011 року максимальна величина бази для нарахування ЄСВ дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатної особи (Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. № 3668-VI).
У
листі ПФУ від 03.03.2011 р. № 4149/05-10 зазначено про особливості заповнення в цьому випадку Звіту про ЄСВ. Так, усю нараховану суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу відображають в місяці, в якому вона нарахована, при цьому:— у
реквізиті 10 таблиці 6 «Тип нарахувань» додатка 4 вказується код типу нарахувань «1»;— у
реквізиті 11 таблиці 6 додатка 4 обов’язково має бути зазначено місяці, за які проведено нарахування. Так, якщо середня зарплата нараховується за 12 місяців вимушеного прогулу, то кожний такий місяць відображається в реквізиті 11 таблиці 6.ПДФО.
Оскільки сума середньої зарплати за час вимушеного прогулу є заробітною платою, то така виплата обкладається ПДФО відповідно до п.п. 163.1.1 ст. 163 ПКУ. Податковим агентом у цьому випадку є роботодавець, відповідно саме він зобов’язаний утримати та перерахувати до бюджету ПДФО.При цьому згідно з
абз. 3 п.п. 169.4.1 ст. 169 ПКУ, якщо платник податків отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги (далі — ПСП), та в інших випадках їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.Інакше кажучи, з метою застосування ПСП суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу необхідно розподілити за місяцями, за які її нараховано. І якщо працівник має право на ПСП, то в цілях обкладення ПДФО нараховану за кожний місяць заробітну плату потрібно зменшити на суму ПСП.
У
Податковому розрахунку за формою № 1ДФ уся сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відображається з ознакою доходу «101» у тому кварталі, коли її нараховано. За попередні періоди, за які здійснюється виплата, уточнюючі розрахунки не подаються.Звернемо увагу ще на такий момент. Якщо в період вимушеного прогулу працівник перебував на обліку в центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, то
з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду (ч. 4 ст. 35 Закону № 1533). Водночас абз. 2 п. 32 постанови № 9 передбачено: судом при винесенні рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу має враховуватися факт виплати допомоги по безробіттю. Якщо судом цей факт не було враховано, то в цьому випадку сума допомоги по безробіттю утримується саме з роботодавця, як це передбачено ч. 4 ст. 35 Закону № 1533, а не з суми середнього заробітку, присудженої працівнику.
Компенсація моральної шкоди
Іноді за рішенням суду доводиться задовольняти вимоги працівника про відшкодування завданої йому моральної шкоди. Так, згідно зі
ст. 2371 КЗпП відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику здійснюється в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.У цьому випадку працівник має право звернутися з позовом до суду для відшкодування моральної шкоди. Якщо справа вирішується на користь працівника, то у рішенні суду вказується розмір компенсації моральної шкоди, яка є одноразовою виплатою.
ЄСВ.
Згідно з п. 3.13 Інструкції № 5 компенсація моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду, не входить до фонду оплати праці. У зв’язку з цим підстав для нарахування ЄСВ на таку виплату, а також утримання ЄСВ з такої виплати немає.ПДФО.
На підставі п.п. 164.2.14 ст. 164 ПКУ компенсація моральної шкоди включається до місячного оподатковуваного доходу працівника того місяця, в якому здійснено її нарахування, та оподатковується за ставками, установленими п. 167.1 ст. 167 ПКУ. При цьому, оскільки компенсація моральної шкоди не є заробітною платою, ПСП до такої виплати не застосовується і сума компенсації не враховується при визначенні права працівника на застосування ПСП.У
Податковому розрахунку за формою № 1ДФ компенсація за моральну шкоду відображається з ознакою доходу «120».
ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН З ПРАЦІВНИКОМ ПІСЛЯ ЙОГО ПОНОВЛЕННЯ
Як бути з вихідною допомогою та компенсацією за невикористану відпустку, що були виплачені працівнику при звільненні
Чи має право установа при поновленні на роботі звільненого працівника стягнути з нього виплачені йому при звільненні вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку? Відповідь на це запитання надало Мінпраці в
листі від 08.01.2009 р. № 1/06/186-09.Нагадаємо: вихідна допомога — це грошова сума, яка виплачується працівнику в передбачених законодавством випадках при припиненні трудового договору. Випадки, коли така виплата є обов’язковою, а також розміри допомоги встановлено
ст. 44 КЗпП (див. статтю «Виплата вихідної допомоги при звільненні» // «Бюджетна бухгалтерія», 2008, № 33, с. 28).Компенсація за невикористану відпустку — це грошова винагорода працівника за невикористаний ним час відпочинку, передбачений законодавством. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, —
ст. 83 КЗпП (див. статтю «Виплачуємо компенсацію за невикористану відпустку» // «Бюджетна бухгалтерія», 2008, № 25, с. 19).Мінпраці роз’яснило: факт виплати працівнику вихідної допомоги при звільненні
має враховуватися судом при винесенні рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Інакше кажучи, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу остаточне рішення приймає суд, ураховуючи при цьому факт виплати працівнику вихідної допомоги при звільненні.Що стосується компенсації за невикористану відпустку, то тут Мінпраці підкреслює: у разі поновлення на роботі повернення працівником грошової компенсації за невикористану відпустку, виплаченої йому при звільненні, трудовим законодавством
не передбачено.
Надання щорічної відпустки працівнику після поновлення
Статтею 6 Закону про відпустки
встановлено: щорічна основна відпустка повної тривалості надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Якщо ж працівником відпрацьовано менше шести місяців, то тривалість відпустки визначається пропорційно кількості відпрацьованого часу (ч. 6 ст. 10 Закону про відпустки).Періоди, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, наведено у
ст. 9 Закону про відпустки.Зокрема, згідно з
п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, заподіяного незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).Таким чином, період вимушеного прогулу
включається до стажу, який дає працівнику право на щорічну відпустку . При цьому робочий рік (період), за який працівнику надається щорічна відпустка, відлічується з дня поновлення працівника на роботі. Аналогічні роз’яснення було надано фахівцем Мінсоцполітики (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 44, с. 20).Розрахунок середньої зарплати для оплати днів відпустки здійснюється відповідно до
Порядку № 100. До розрахунку середньої зарплати для оплати відпустки включається заробіток за останні 12 календарних місяців перед настанням відпустки (або менший фактично відпрацьований період) — п. 2 Порядку № 100.Якщо до розрахункового періоду потрапляє період вимушеного прогулу, то до розрахунку заробітної плати для оплати відпусток необхідно включати суму оплати вимушеного прогулу. Так, відповідно до
п. 3 Порядку № 100 при розрахунку середньої заробітної плати враховуються й виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (зокрема, за час вимушеного прогулу).При цьому
сума оплати вимушеного прогулу розподіляється між місяцями, на які припадає вимушений прогул, пропорційно робочим дням за графіком роботи установи в цьому періоді.Приклад.
Працівника незаконно звільнено 10 червня 2011 року. 7 жовтня 2011 року суд прийняв рішення про поновлення його на роботі та виплату йому компенсації за вимушений прогул. 10 жовтня працівник став до роботи, а з 26 жовтня 2011 року йде у відпустку.Працівник іде у відпустку в жовтні 2011 року — у місяці, коли прийнято рішення про поновлення. Розрахунковим періодом для розрахунку відпускних у цьому випадку є жовтень 2010 року — вересень 2011 року. На цей період припадає період вимушеного прогулу, тому при розрахунку відпускних необхідно врахувати частину суми оплати вимушеного прогулу, що припадає на період з 11 червня по 30 вересня 2011 року
.
Якщо працівник захворів у період вирішення спору про незаконне звільнення
У разі коли страховий випадок (тимчасова непрацездатність) настав у період вирішення спору про незаконність звільнення працівника, тобто коли працівник фактично не перебував у трудових відносинах з установою (організацією), то слід керуватися
ч. 11 ст. 35 Закону № 2240.Згідно з
ч. 11 ст. 35 цього Закону в разі настання тимчасової непрацездатності особи в період вирішення спору про незаконність його звільнення допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі. При цьому оплаті підлягають дні з дня винесення відповідним органом рішення про поновлення такої особи на роботі.Зверніть увагу: тільки факт відкриття провадження у справі про поновлення на роботі не є підставою для оплати листка непрацездатності, виданого після звільнення. На це звертав увагу ФССТВП у
листі від 26.02.2009 р. № 04-29-352.Якщо працівник захворів
після його поновлення на роботі, то згідно з абз. 3 п. 9 постанови № 1266 середня заробітна плата для оплати йому листка непрацездатності обчислюється виходячи з сум, що припадають на місяці розрахункового періоду . При цьому середньоденна заробітна плата за один робочий день (годину) визначається шляхом ділення нарахованої заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів (годин), установлену в установі (у структурному підрозділі) у розрахунковому періоді (абз. 10 п. 14 постанови № 1266).Крім того, підкреслимо: період оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням,
уключається до страхового стажу для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки за цей період сплачено страхові внески (з суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу). Водночас слід пам’ятати, що з 01.01.2011 р. для зарахування місяця до страхового стажу розмір ЄСВ, сплаченого за цей місяць, має бути більше або дорівнювати розміру мінімального страхового внеску.
Уключення періоду вимушеного прогулу до стажу для виплати надбавки за вислугу років
Як відомо, для кожної категорії працівників бюджетних установ та організацій діє свій нормативний документ, що регулює питання виплати надбавки за вислугу років. Інформацію про включення періоду вимушеного прогулу до стажу для виплати надбавки за вислугу років залежно від категорії працівників наведемо в таблиці на с. 29.
| Категорія працівників | Уключення періоду вимушеного прогулу до стажу для виплати надбавки за вислугу років |
| Працівники установ соціального захисту населення | Згідно з абз. 7 п. 4 Порядку № 239 час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, уключається до стажу для виплати надбавки за вислугу років |
| Працівники закладів охорони здоров’я | Згідно з абз. 8 п. 4 Порядку № 1418 час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, уключається до стажу для виплати надбавки за вислугу років |
| Посадові особи санітарно-епідеміологічної служби | Згідно з абз. 6 п. 3 Порядку № 910 час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, уключається до стажу для виплати надбавки за вислугу років |
| Працівники установ ветеринарної медицини | Згідно з абз. 6 п. 3 Порядку № 972 час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, уключається до стажу для виплати надбавки за вислугу років |
| Держслужбовці | Згідно з п. 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом. На цій підставі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, уключається до стажу для виплати надбавки за вислугу років |
| Службовці органів виконавчої влади та інших органів | Уключення до стажу для виплати надбавки за вислугу років періоду оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, Положенням № 1049 не передбачено* |
| Окремі категорії працівників спортивних шкіл | Уключення до стажу для виплати надбавки за вислугу років періоду оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, Порядком № 2850 не передбачено* |
| Педагогічні та науково-педагогічні працівники | Уключення до стажу для виплати надбавки за вислугу років періоду оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, Порядком № 78 не передбачено* |
| * Незважаючи на те що нормативними документами, які регулюють питання виплати надбавки за вислугу років, безпосередньо не передбачено включення періоду оплачуваного вимушеного прогулу до стажу для виплати надбавки за вислугу років, вважаємо, що цей період уключається до стажу, оскільки в цей час працівник залишався у трудових відносинах з установою. Щоб остаточно з’ясувати це питання, ми направили відповідний запит до Мінсоцполітики. | |
Працівника поновлено на роботі за рішенням суду: яким буде базовий місяць для проведення індексації його заробітної плати
Загальний підхід до визначення базового місяця викладено в
п. 5 Порядку № 1078. У цьому пункті зазначено, що базовим при розрахунку індексу споживчих цін вважається місяць, в якому відбувається підвищення доходів громадян. Індексація за цей місяць не нараховується, і з наступного за базовим місяця для проведення подальшої індексації розраховується наростаючим підсумком новий індекс споживчих цін до перевищення порога індексації 101 %.Проте слід зауважити, що
Порядком № 1078 не передбачено механізм проведення індексації заробітної плати працівника, якого поновлено на роботі за рішенням суду та якому виплачено середню заробітну плату за весь період вимушеного прогулу.Отже, у такому разі при визначенні базового місяця для індексації адміністрація установи може прийняти рішення
самостійно (це може бути місяць останнього підвищення заробітної плати за посадою, яку обіймає такий працівник, або місяць фактичного допуску працівника до виконання своїх обов’язків). Аналогічні роз’яснення було надано фахівцем Мінсоцполітики (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 45, с. 25).При цьому доходи, виплачені за рішенням суду, індексації не підлягають (див.
лист Мінпраці від 22.03.2007 р. № 21/10/136-07).
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА НЕЗАКОННЕ ЗВІЛЬНЕННЯ
Зауважимо: установа може стягнути виплачену працівнику суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з посадової особи, винної в незаконному звільненні. Так, згідно зі ст. 237 КЗпП суд покладає на посадову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку з оплатою працівнику часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов’язок покладається також і в разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Винну особу первісно має бути залучено як третю особу до процесу при розгляді справи за позовом колишнього працівника. Так, згідно зі ст. 36 ЦПК сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи (а у випадку, що розглядається, в організації (установі) таке право виникає щодо посадової особи, винної в незаконному звільненні працівника), зобов’язана повідомити суд про цю третю особу. У заяві про залучення третьої особи має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові такої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, за якими її має бути залучено до участі у справі.
Більше того, Пленум ВСУ в постанові № 9 вказав на обов’язковість залучення посадової особи до участі у справі про поновлення на роботі та покладення на неї обов’язку відшкодувати шкоду підприємству (установі, організації), заподіяної у зв’язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу або виконанням нижчеоплачуваної роботи (абз. 2 п. 33 постанови № 9).
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
Зауважимо: згідно з Інструкцією № 495 виплата поновленому працівнику суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється за КЕКВ 1111 «Заробітна плата». А от сума компенсації моральної шкоди виплачується за КЕКВ 1343 «Поточні трансферти населенню» (п.п. «з» п.п. 3.3.3 Інструкції № 495).
Приклад.
За рішенням суду працівнику виплачується:— середня заробітна плата за період вимушеного прогулу в розмірі 7500,00 грн. (без ПДФО та ЄСВ);
— компенсація моральної шкоди в розмірі 1500,00 грн. (без ПДФО).
У бухгалтерському обліку операції з їх нарахування та виплати відображаються так:
| № з/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція субрахунків | Сума,грн. | КЕКВ | |
| Дт | Кт | ||||
| 1 | Нараховано за рішенням суду: | ||||
| — суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу | 801 (802) | 661 | 7500,00 | 1111 | |
| — компенсацію за моральну шкоду | 801 (802) | 675 | 1500,00 | 1343 | |
| 2 | Нараховано ЄСВ на суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу (7500,00 х 36,3 %) | 801 (802) | 651 | 2722,50 | 1120 |
| 3 | Утримано ЄСВ із суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу (7500,00 х 3,6 %) | 661 | 651 | 270,00 | 1111 |
| 4 | Утримано ПДФО з: | ||||
| — суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу ((7500,00 - 270,00) х 15 %) | 661 | 641 | 1084,50 | 1111 | |
| — компенсації за моральну шкоду (1500,00 х 15 %) | 675 | 641 | 225,00 | 1343 | |
| 5 | Виплачено працівнику: | ||||
| — суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу (7500,00 - 270,00 - 1084,50) | 661 | 321 | 6145,50 | 1111 | |
| — компенсацію за моральну шкоду (1500,00 - 225,00) | 675 | 321 | 1275,00 | 1343 | |
Статистика розгляду трудових спорів свідчить, що здебільшого суд стає на бік працівника. Тому бажаємо вам уважніше ставитися до процесів, пов’язаних зі звільненням працівників, та за можливістю не допускати трудових спорів або вирішувати їх на підставі взаємної угоди з працівником.
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
КЗпП —
Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.ЦПК
— Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV.ПКУ —
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон № 2240 —
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.Закон № 606
— Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.Закон про відпустки
— Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.Закон про ЄСВ
— Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.Закон № 1533 —
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III.Інструкція № 58
— Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58.Інструкція № 5 —
Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.Інструкція № 495 —
Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджена наказом Держказначейства від 25.11.2008 р. № 495.Постанова № 9
— постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9.Постанова № 13
— постанова Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13.Постанова № 1266 —
постанова КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 р. № 1266.Порядок № 100 —
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.Звіт про ЄСВ
— Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, затверджений постановою ПФУ від 08.10.2010 р. № 22-2.Податковий розрахунок за формою № 1ДФ
— Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020.Порядок № 1078 —
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078.Порядок № 239
— Порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам державних та комунальних установ соціального захисту населення, затверджений наказом Мінсоцполітики від 15.06.2011 р. № 239.Порядок № 1418
— Порядок виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я, затверджений постановою КМУ від 29.12.2009 р. № 1418.Порядок № 78
— Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затверджений постановою КМУ від 31.01.2001 р. № 78.Порядок № 910
— Порядок виплати надбавки за вислугу років посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України, затверджений постановою КМУ від 26.08.2009 р. № 910.Порядок № 972
— Порядок встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, затверджений постановою КМУ від 25.07.2007 р. № 972.Порядок № 283 —
Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМУ від 03.05.94 р. № 283.Положення № 1049
— Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затверджене постановою КМУ від 20.12.93 р. № 1049.Порядок № 2850
— Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років окремим категоріям працівників спортивних шкіл усіх типів та спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю, затверджений наказом Державного комітету з питань фізичної культури і спорту від 29.12.2002 р. № 2850.
