НАДАННЯ ВІДПУСТКИ ЗА НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ ПРАЦІВНИКАМ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ
Тетяна СТАШКІВ, начальник відділу режимів праці, нормування та професійної кваліфікації Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці
Чи може бути надана додаткова оплачувана відпустка за ненормований робочий день працівникам територіального центру соціального обслуговування населення, зокрема: завідувачу відділення соціальної допомоги вдома та його заступнику, соціальному працівнику, головному бухгалтеру, інспектору з кадрів, завідувачу господарства тощо?
(Закарпатська обл.)
Насамперед слід підкреслити: додаткова відпустка за ненормований робочий день надається працівникам з ненормованим робочим днем.
Установлення ненормованого робочого дня має здійснюватися з дотриманням Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7).
Згідно з п. 1 цих Рекомендацій ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а також колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Інакше кажучи, працівники, яким установлено ненормований робочий день, можуть залучатися до праці понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу за такого режиму роботи, не відображаються в табелі обліку використання робочого часу та додатково не оплачуються.
Список професій та посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7).
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).
Ненормований робочий день може застосовуватися для керівників, спеціалістів та робітників, а саме (п. 5 Рекомендацій № 7) для:
— осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
— осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
— осіб, які розподіляють час роботи на власний розсуд.
Ненормований робочий день може застосовуватися для працівників, яким установлено неповний робочий тиждень, а для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, — ні (п. 2 Рекомендацій № 7).
Згідно з п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день та повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Сумісники працюють на умовах неповного робочого часу, а отже, підстав для встановлення їм ненормованого робочого дня немає. Це твердження справедливе як для зовнішніх, так і для внутрішніх сумісників. У зв’язку з цим ненормований робочий день може бути встановлено тільки за основним місцем роботи (за умови, що за основним місцем працівник зайнятий повний робочий день).
Пунктом 3 Рекомендацій № 7 передбачено надання відпустки за ненормований робочий день як компенсації за:
— виконаний обсяг робіт;
— ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі;
— необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.
Це означає, що при визначенні тривалості додаткової відпустки за ненормований робочий день необхідно враховувати всі три перелічені вище фактори, наведені в п. 3 Рекомендацій № 7. Інакше кажучи, надавати відпустки тільки за наявності надурочних годин неправильно, необхідно також оцінити виконуваний працівниками обсяг робіт, ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі.
Нагадаємо: додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних відпусток та надається на підставі ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР. Згідно зі ст. 8 цього Закону та п. 3 Рекомендацій № 7 максимальна тривалість відпустки за ненормований робочий день — 7 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад або трудовим договором залежно від зайнятості працівника в цих умовах.
Таким чином, у колективному договорі визначається:
— перелік посад (робіт), робота на яких надає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день;
— конкретна тривалість такої відпустки за кожною посадою (видом робіт).
Виходячи з викладеного відпустка за ненормований робочий день працівникам територіального центру соціального обслуговування населення надається на умовах, визначених колективним договором установи.
