МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО ОПЛАТИ ЛИСТКА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Лист від 19.01.2012 р. № 26/18/99-12
Департамент соціального страхування та партнерства Міністерства соціальної політики розглянув <…> лист та повідомляє.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації» (далі — Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 439, встановлено, що оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.
Отже, у випадку коли на перші п’ять днів тимчасової непрацездатності припадає один робочий день за графіком роботи працівника, як зазначено у вашому листі, за рахунок коштів роботодавця здійснюється оплата працівнику одного дня тимчасової непрацездатності.
Заступник директора Департаменту
соціального страхування та партнерства —
начальник відділу
М. Зацерковний
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ДЕРЖСЛУЖБОВЕЦЬ ЗАХВОРІВ У ДЕНЬ ДОСЯГНЕННЯ ним
ГРАНИЧНОГО ВІКУ ПЕРЕБУВАННЯ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ:
НЮАНСИ ОПЛАТИ ЛИСТКА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII (далі — Закон про держслужбу) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби є підставою припинення державної служби. Тому в разі досягнення граничного віку проходження державної служби трудові відносини з державним службовцем мають бути припинені не за загальними підставами, передбаченими КЗпП, а за додатковою підставою, встановленою п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону про держслужбу. Днем звільнення повинен бути день досягнення граничного віку перебування на державній службі. У цей день з держслужбовцем повинно бути проведено остаточний розрахунок та виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час, враховуючи і день звільнення, якщо він фактично працював у цей день.
Якщо граничний вік перебування на державній службі настане у вихідний день, то днем закінчення строку (днем досягнення граничного віку перебування на державній службі та відповідного звільнення) вважається найближчий робочий день.
А як бути, коли держслужбовець у цей останній день роботи захворів, що підтверджується наданим йому листком непрацездатності?
Перш за все зазначимо: правило про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, встановлене ч. 3 ст. 40 КЗпП, стосується випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Це підтверджується й п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9.
Слід зазначити, що звільнення державних службовців у разі досягнення граничного віку проходження державної служби не відбувається з ініціативи роботодавця. Причиною звільнення є настання певної події — досягнення граничного віку проходження державної служби.
Отже, звільнення зазначених осіб відбувається в день досягнення граничного віку проходження державної служби незалежно від їх перебування на лікарняному, оскільки підставою для їх звільнення є визначений спеціальним законом юридичний факт щодо досягнення граничного віку проходження державної служби.
Питання щодо оплати листка непрацездатності державному службовцю, яких захворів в останній день роботи, розглянуло Мінсоцполітики у листі, що коментується. Проаналізуємо його докладніше.
Одним із прав, які дає працівнику трудовий договір, — це право на допомогу по тимчасовій непрацездатності. Воно виникає з настанням страхового випадку у період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Це право закріплено п. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. 2240-III (далі — Закон № 2240).
Тому звільнення держслужбовця у зв’язку з досягненням граничного віку проходження державної служби, який захворів у період роботи (в нашому випадку — в останній день роботи), не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності.
При цьому листок непрацездатності оплачується в порядку, встановленому ч. 2 ст. 35 Закону № 2240, тобто допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за рахунок коштів ФССТВП починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності.
Кількість листків непрацездатності, які підлягатимуть оплаті, має визначатися за принципом, що вони видані за страховими випадками, які настали у період роботи застрахованої особи.
Якщо у листку непрацездатності, виданому працівникові після дати його звільнення, зазначено «стати до роботи» (код 1), наступний листок непрацездатності оплаті не підлягає, оскільки це вже буде інший страховий випадок непрацездатності, який настав не в період роботи.
Нагадаємо: перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи у порядку, встановленому КМУ. Така норма була встановлена ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III (далі — Закон № 2213). Відповідно до цієї норми розроблено Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439 (далі — Порядок № 439).
Слід зазначити, що Закон № 2213 з 1 січня 2011 року втратив чинність згідно з п. 10 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI. Натомість аналогічна норма, яка містилась у ст. 2 Закону № 2213, зафіксована у ч. 2 ст. 35 Закону № 2240.
Між тим, Порядок № 439, який було розроблено під ст. 2 Закону № 2213, не втратив чинність, отже, як випливає з листа, що коментується, його норми після скасування Закону № 2213 застосовуються на загальних підставах, як і до 01.01.2011 р.
Згідно з п. 2 Порядку № 439 оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) відповідно до графіка роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.
Спираючись на цю норму, Мінсоцполітики у листі, що коментується, доходить висновку: у випадку коли на перші п’ять днів тимчасової непрацездатності припадає один робочий день за графіком роботи працівника, за рахунок коштів роботодавця здійснюється оплата працівнику одного дня тимчасової непрацездатності.
З цього випливає: якщо держслужбовцю видано листок непрацездатності в останній день роботи, то за рахунок коштів роботодавця йому має бути оплачено лише один день з перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, а допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів ФССТВП роботодавець надасть йому з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності).
Приклад. Держслужбовець звільняється 19 березня 2012 року у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі. У цей день він захворів та був на лікарняному по 28 березня 2012 року, що підтверджується листком непрацездатності.
За рахунок коштів роботодавця йому має бути оплачено один день тимчасової непрацездатності з п’яти, а саме — тільки 19 березня. Допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів ФССТВП виплачується з 26 березня до відновлення працездатності, тобто по 28 березня 2012 року.
Вважаємо, що розрахунок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності повинен бути однаковим, адже страховий випадок один і той самий, тільки джерело коштів для його оплати різне — кошти роботодавця та кошти ФССТВП.
Як бачимо, держслужбовцу, який звільняться в день досягнення граничного віку перебування на держслужбі і який у день звільнення захворів, за рахунок коштів роботодавця оплатять лише один день, а ось працівнику-недержслужбовцю, який звільняється з ініціативи роботодавця, оплатять усі п’ять днів тимчасової непрацездатності, оскільки датою звільнення для нього буде останній день перебування на лікарняному.
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик
