МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ НАПРАВЛЕНІ У ВІДРЯДЖЕННЯ
Лист від 25.01.2012 р. № 90/13/84-12
Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо змін до статті 121 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і повідомляє.
Відповідно до статті 121 КЗпП України працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Прийняті зміни до статті 121 КЗпП України дають можливість виплачувати працівникам заробітну плату за виконану роботу у відрядженні у разі, коли її розмір вищий збереженого середнього заробітку за цей період. Якщо за виконану у відрядженні роботу заробітна плата працівників нижче їх середнього заробітку, що зберігається, то їм виплачується середній заробіток.
Слід враховувати, що службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). При цьому інший населений пункт може знаходитись на значній відстані від місця роботи та проживання працівника, що потребує певного часу для того, щоб добратись до місця відрядження.
Керівник підприємства або його заступник направляє працівників у відрядження наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджається працівник, строку й мети відрядження.
Отже, за час перебування працівника у відрядженні згідно з наказом керівника підприємства йому мають здійснити виплати, передбачені статтею 121 КЗпП України.
ДДиректор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ В ДОРОЗІ ВКЛЮЧАЄТЬСЯ ДО ПЕРІОДУ ВІДРЯДЖЕННЯ
ТА ОПЛАЧУЄТЬСЯ ЗГІДНО ЗІ ст. 121 КЗпП
Як відомо, мінімальні гарантії та компенсації працівникам, направленим у службове відрядження, установлено ст. 121 КЗпП.
При цьому на початку 2011 року ст. 121 КЗпП була підкоригована Законом України «Про внесення змін до статті 121 Кодексу законів про працю України» від 19.04.2011 р. № 3231-VI (далі — Закон № 3231), а саме:
— з абз. 3 ст. 121 КЗпП вилучено слова «середній заробіток»;
— ст. 121 КЗпП доповнено новим абз. 4 такого змісту: «Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку».
У зв’язку з цим з дати набуття чинності Законом № 3231, тобто з 13.05.2011 р., період перебування працівника у відрядженні оплачується відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, тобто дні відрядження оплачуються, як і решта робочих днів місяця. Якщо ж розмір заробітної плати виявиться менше середнього заробітку працівника, розрахованого виходячи з виплат за два календарні місяці, що передували місяцю, в якому розпочалося відрядження, то в цьому випадку період перебування у відрядженні оплачується за середнім заробітком. Нагадаємо, що середній заробіток розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Слід зауважити, що використання словосполучення «за виконану роботу» на практиці інколи розцінюється роботодавцями як припис оплачувати відповідно до вимог ст. 121 КЗпП лише ті дні, коли працівник виконував свої трудові обов’язки за місцем відрядження, а не всі дні відрядження. Однак це не так.
Згідно з п. 14 розд. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), за відрядженим працівником зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток за період відрядження, у тому числі й за час перебування в дорозі. Середній заробіток зберігається за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи особи, направленої у відрядження.
Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса чи іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи такого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24:00 включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0:00 і пізніше — наступна доба. Якщо станцію, пристань, аеропорт розташовано за межами населеного пункту, де працює направлений у відрядження працівник, до строку відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття працівника до місця постійної роботи (п. 8 розд. I Інструкції № 59).
Із цього випливає, що день вибуття у відрядження і день прибуття з нього вважаються днями перебування працівника у відрядженні, відповідно час перебування в дорозі включається до періоду відрядження.
У зв’язку з цим працівнику гарантовано оплату згідно з вимогами ст. 121 КЗпП усіх робочих днів відрядження, уключаючи й період перебування в дорозі. Такий висновок підтверджується листом, що коментується.
Додамо, що особливості застосування норм ст. 121 КЗпП розглянуто фахівцем Мінсоцполітики на с. 31 цього номера.
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик
