ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА СТАЦІОНАРНЕ ЛІКУВАННЯ ПОТЕРПІЛОГО ВІД ЗЛОЧИНУ
Юлія КРОТ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
До доходів спеціального фонду лікарні зараховувались усі кошти, які надходили у лікарню за рішенням суду та виконавчими листами від осіб, що відбувають покарання, як відшкодування фактичних витрат лікарні на лікування потерпілого від злочинних діянь.
Проте під час перевірки цього питання контролюючими органами було висунуто вимогу щодо перерахування сум такого відшкодування до бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров’я.
Чи є правомірною така вимога ревізорів?
(м. Запоріжжя)
Згідно зі ст. 931 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.60 р. кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров’я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому ст. 28 та ч. 2 і 3 ст. 93 цього Кодексу.
Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання затверджено постановою КМУ від 16.07.93 р. № 545 (далі — Порядок № 545). Роз’яснення з цього приводу також надаються в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07.07.95 р. № 11.
Відповідно до п. 2 Порядку № 545 сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров’я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначаються на підставі даних лікувального закладу.
Слід зазначити, що до справи обов’язково має бути додана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та про загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Стягнені в установленому порядку кошти згідно з п. 4 Порядку № 545 зараховуються до відповідного (державного чи місцевого) бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров’я, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров’я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий. При цьому жодних винятків щодо застосування цієї норми чинним законодавством не передбачено.
Таким чином, вимога перевіряючих щодо перерахування до бюджету коштів, які надійшли до закладу охорони здоров’я за рішенням суду та виконавчими листами як відшкодування витрат на лікування потерпілого, є обґрунтованою та правомірною.
Крім того, кошти, отримані закладом охорони здоров’я як відшкодування фактичних витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, не можуть бути віднесені до доходів спеціального фонду, оскільки такі надходження не належать до жодної з підгруп власних надходжень бюджетних установ, передбачених ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
Також нагадаємо, що Держказначейська служба у листі від 14.10.2011 р. № 16-04/918-2970 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 42) наголошувала: у разі надходження на рахунок бюджетної установи коштів, які не передбачені переліком платних послуг, такі кошти мають бути перераховані до доходів того бюджету, з якого здійснюється утримання установи, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження».
