МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон
Наказ від 07.07.2012 р. № 807
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2012 р. за № 1245/21557
З метою приведення у відповідність зі статтею 121 Кодексу законів про працю України та постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (із змінами) наказую:
1. Затвердити Зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362), що додаються.
2. Департаменту фінансів соціальної сфери <…> забезпечити подання в установленому порядку цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Рибака С. О.
Міністр Ю. Колобов
Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 р. № 807
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2012 р. за № 1245/21557
ЗМІНИ ДО ІНСТРУКЦІЇ ПРО СЛУЖБОВІ ВІДРЯДЖЕННЯ В МЕЖАХ УКРАЇНИ ТА ЗА КОРДОН
1. У розділі I:
пункт 8 доповнити новим абзацом такого змісту:
«Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.»;
пункт 14 викласти у такій редакції:
«14. За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.
Працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило. У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом оплата праці здійснюється підприємствами, що направляли працівника у відрядження, а видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між цими підприємствами за згодою між ними.».
2. У розділі II:
у пункті 1:
абзац другий доповнити словами та цифрами: «за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.»;
абзаци третій — п’ятий виключити;
пункт 5 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:
«Якщо працівник, відряджений для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, за умовами запрошення безоплатно забезпечується харчуванням організаторами таких заходів або якщо вартість харчування включається до рахунків на найм житлового приміщення, проїзних документів без визначення конкретної суми, добові витрати відшкодовуються в розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для України згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98, зокрема 80 відсотків — при одноразовому, 55 відсотків — дворазовому,
35 відсотків — триразовому харчуванні.».
У зв’язку з цим абзаци п’ятий — сьомий вважати відповідно абзацами шостим — восьмим.
3. У пункті 1 розділу III:
речення друге абзацу першого викласти в такій редакції:
«Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.»;
абзаци другий — восьмий виключити.
Директор
Департаменту фінансів соціальної сфери
О. Шнипко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
ПІДКОРИГОВАНО НОРМИ ІНСТРУКЦІЇ ПРО СЛУЖБОВІ ВІДРЯДЖЕННЯ
Наказом , що коментується, унесено зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59).
Відразу зазначимо, що порядок направлення працівників у службові відрядження змін не зазнав. Мета цього документа — приведення його у відповідність із нормами ст. 121 КЗпП та постанови КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98
(далі — постанова № 98).
Далі розглянемо все по черзі.
Відшкодування витрат у відрядженні
Згідно з абз. 4 — 5 п. 4 розд. ІІ Інструкції № 59 сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.
Як визначено постановою № 98, граничний розмір добових для відряджень по Україні складає 30 грн. на день.
У такому розмірі добові виплачуються за кожен день (уключаючи день вибуття у відрядження та день прибуття з нього) перебування працівника у відрядженні, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні й час перебування в дорозі (разом із вимушеними зупинками). Визначення кількості днів відрядження для виплати добових здійснюється з урахуванням дня вибуття у відрядження та дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховуються як два дні (п. 4 розд. ІІ Інструкції № 59).
При цьому днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса чи іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24:00 включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 00:00 та пізніше — наступна доба. Якщо станцію, пристань, аеропорт розташовано за межами населеного пункту, де працює відряджений, до строку відрядження зараховується час, необхідний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи (абз. 1 п. 8 розд. І Інструкції № 59).
Наказом , що коментується, п. 8 розд. І Інструкції № 59 доповнено новим абз. 2 такого змісту: «Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження».
Відзначимо, що така вимога не є новою й уже висувалася фахівцями Мінфіну в газеті «Праця та зарплата». Ми звертали на неї увагу в статті «Відшкодування витрат у відрядженні» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 26, с. 16).
Зверніть увагу: у разі недотримання цієї умови законодавчі підстави для виплати добових витрат, а також витрат на винаймання житлового приміщення за «зайві» дні відсутні.
Приклад . На підставі наказу керівника працівника направлено у відрядження з 03.09.2012 р. по 05.09.2012 р. включно. Проте згідно з залізничним квитком працівник фактично виїхав у відрядження на один день раніше, тобто 02.09.2012 р.
Підкреслимо: працівник не має права самостійно приймати рішення про перенесення строку відрядження незалежно від причин. Тому якщо більш ранній від’їзд працівника не було погоджено з керівником та строк відрядження не перенесено,
то працівнику відшкодовуються добові витрати тільки за три дні (з 03.09.2012 р. по 05.09.2012 р.) згідно з наказом керівника.
Слід зазначити: в подібних випадках фахівці Мінфіну вважають, що також відсутні підстави й для відшкодування витрат на проїзд до місця відрядження (див. «Праця та зарплата», 2012, № 17). Водночас відзначимо, що витрати на проїзд працівнику, направленому у відрядження, роботодавець зобов’язаний відшкодувати незалежно від строку його прибуття до місця відрядження. Цю вимогу закріплено в ст. 121 КЗпП та п. 6 розд. ІІ Інструкції № 59. Той факт, що працівник вибуває у відрядження раніше, в більшості випадків не призводить до збільшення загальної суми витрат на його проїзд. Адже ці витрати все одно виникли б, навіть якщо працівник вирушив би у відрядження в зазначений строк. Отже, при відшкодуванні в цьому випадку працівнику вартості проїзду не завищується величина його витрат на відрядження.
Проте, ураховуючи позицію Мінфіну, а також зміни, що коментуються, рекомендуємо все ж, щоб більш ранній від’їзд працівника до місця відрядження було погоджено з керівником. Дозвіл керівника можна оформити окремим наказом або обумовити таку ситуацію в наказі про направлення працівника у відрядження.
Аналогічно вирішується питання й у разі, коли працівник затримався у відрядженні без поважних причин.
Оплата періоду відрядження
Нагадаємо: на сьогодні положення п. 14 Інструкції № 59 передбачають порядок оплати періоду відрядження за середнім заробітком.
Водночас із 13.05.2011 р. оновлена редакція ст. 121 КЗпП передбачає, що працівникам, яких направлено в службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку.
Зважаючи на це, наказом , що коментується, п. 14 Інструкції № 59 викладено в новій редакції, яка передбачає такий самий порядок оплати періоду відрядження, що і ст. 121 КЗпП.
Строк відрядження
Згідно з підкоригованим абз. 2 п. 1 розд. II Інструкції № 59 строк відрядження по Україні визначається керівником чи його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою № 98.
Отже, як і раніше, максимальний строк внутрішньоукраїнських відряджень складає 30 календарних днів. Проте виняткові випадки, коли строк службового відрядження може перевищувати цей період, тепер визначено виключно постановою № 98. У зв’язку з цим відповідні абз. 3 — 5 п. 1 розд. II Інструкції № 59 виключено.
Аналогічно підкориговано норму п. 1 розд. II Інструкції № 59, що стосується строків відряджень за кордон.
Харчування та добові
Слід зазначити, що законодавство з питань службових відряджень не передбачає здійснення службових відряджень державними службовцями, а також іншими особами, які направляються у відрядження в межах України бюджетними організаціями, за рахунок приймаючої сторони. Винятком є випадок, коли працівники, які направляються у відрядження в межах України для участі в переговорах, конференціях, симпозіумах із питань, що стосуються основної діяльності установи чи організації, яка відряджає працівників, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням організаторами таких заходів. У такому разі згідно з п. 2 постанови № 98 добові витрати відшкодовуються в розмірах, визначених у відсотках до сум добових витрат, зокрема:
— 80 % при одноразовому харчуванні;
— 55 % при дворазовому;
— 35 % при триразовому.
У такому ж співвідношенні виплачуються добові, якщо вартість харчування включено в рахунок на проживання або до вартості проїзного документа без зазначення конкретної суми.
Відповідні зміни внесено до п. 5 розд. II Інструкції № 59.
Наказ , що коментується, набере чинності з дня його офіційного опублікування (на момент підготовки номера наказ не опубліковано).
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик
